 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Дієтотерапія при цукровому діабетіЩо можна їсти по 9 дієті М'ясо (нежирна телятина, яловичина, баранина, кроляче м'ясо) та птицю (кури, індики). Також допускається прийом нежирної ковбаси і вареного мови. В деяких випадках можна їсти печінку. З жирів що можна: рослинна олія (виключно для страв), топлене масло і вершкове без солі. Хліб та деякі мучні продукти - всього не більше 300 грамів на добу. Пшеничний (мука повинна бути другого сорту), висівковий, житній. Допускається вживання несдобных виробів. Перші страви: супи (у т. ч. буряковий і вегетаріанський), борщі, окрошка, вівсяні з рибою та м'ясом. Також можна бульйони із грибів, м'яса, риби або овочів. Варена або запечена риба - тільки нежирні сорти. Консерви в томатному соусі або власному соку. Молоко і молочні продукти: нежирний сир і сир, сир зі сметаною, сметана в малих кількостях, кисломолочні продукти (ряжанка, айран, кефір). Яйця некруто і омлети (білок). Жовтки - тільки порадившись з лікарем. Круп'яні каші - однак тут потрібно дотримуватися кількість вуглеводів, не перевищуючи норму Овочі. Варто враховувати, що певні їх види мають багато вуглеводів, тому необхідно розрахувати кількість вживання овочів згідно добовій нормі. Фрукти і ягоди (кисло-солодкі), компоти без цукру. Хрін, перець, прянощі, гірчиця - лише в строго обмеженій кількості. Приклад щоденного меню при дієті №9 Сніданок: нежирний сир + молоко, гречка, чай. Через пару годин: відвар висівок пшениці. Обід: щі з свіжої капусти з соняшниковою олією, варена яловичина, желе з фруктів з цукрозамінником і тушкована морква. Вечеря: Свіжі яблука, шніцель з капусти, запечена риба з молоком (попередньо відварити), чай. Перед сном - склянка кефіру.
39…Дієтотерапія при виразковій хворобі шлунку Дієта№1а. Призначається при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки в період різкого загострення (у перші 8-10 днів при гострому та загостренні хронічного гастриту (у перші 2 дні). Загальна характеристика: різке обмеження стимуляторів шлункової секреції. Приймання їжі кожні 2-3 години малими порціями. На ніч молоко або вершки. Мета: сприяння максимальному оберіганню (хімічному, механічному, термічному) шлунково-кишкового тракту, зменшення запалення, покращення заживання виразок, забезпечення харчування при ліжковому режимі. Рекомендовані харчові продукти і страви: слизові супи із круп (вівсяних, перлових, манних) з додаванням яєчно-молочної суміші, вершків, вершкового масла. Не круто зварені яйця, м'ясні і рибні парові суфле, пюре із прісних сортів м'яса, птиці і риби. Протерті каші з вівсяних, гречаних, манних круп, рису з додаванням молока чи вершків. Парові омлети, страви із збитих яєчних білків. Киселі і желе із ягід та фруктів солодких сортів, цукор, мед, наполовину розведені водою з цукром, ягідні соки. Молоко цільне, вершки, свіжоприготовлений пісний сир. Відвар шипшини з цукром. Вершкове масло додають в готові страви. Забороняють: страви і гарнір з овочів, бульйони, гриби, хліб і хлібобулочні вироби, молочнокислі продукти, прянощі, каву, какао. Дієта № 16. Призначається після дієти № 1а на 10-20-й день загострення виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки і з 3-го дня гострого чи загострення хронічного гастриту. Загальна характеристика див. Дієта № 1 а. Мета: забезпечує значне щадіння шлунково-кишкового тракту, зменшення запалення, покращує загоєння виразок, є повноцінним харчуванням при напівліжковому режимі. Рекомендовані харчові продукти і страви: до дієти № 1 а додають сухарі з білого хліба вищого сорту, тонко нарізані і не зарум'янені; пісне м'ясо парового приготування або відварене подрібнене, молочні каші, овочеві пюре. Шестиразове харчування. Обмеження залишаються ті ж самі. Дієта № 1. Призначається при виразковій хворобі шлунка чи дванадцятипалої кишки в період вщухаючого загострення та при хронічному гастриті у стадії затихання процесу. Загальна характеристика: помірне обмеження механічного і хімічного подразнення слизової оболонки і рецепторного апарату травного каналу, обмеження стимуляторів шлункової секреції і продуктів, що тривало затримуються у шлунку, їжу приймають 5-6 разів. Мета: помірне щадіння шлунково-кишкового тракту при повноцінному харчуванні, зменшення запалення, нормалізація секреторної і рухової функції шлунка. Рекомендовані харчові продукти і страви: хліб пшеничний вчорашній, сухий бісквіт. Супи на слизовому відварі з додаванням протертих варених овочів і круп, яєчно-молочної суміші, вершків. М'ясо, риба і птиця пісних сортів парового приготування або відварені. Овочі у вареному і протертому вигляді. Протерті каші (крім пшоняної) з додаванням молока чи вершків, протерті парові пудинги, відварна вермішель. Парові омлети. Киселі, желе, муси, протерті компоти із солодких ягід, фруктові та ягідні соки, наполовину розведені водою, яблучний мармелад. Молоко цільне, вершки, свіжа сметана, свіжий пісний сир. Чай слабкий з молоком чи вершками, відвар шипшини з цукром. Масло вершкове і рослинні олії. Забороняють: м'ясні, бульйони, смажені рибу, м'ясо; овочі, копчені продукти, білокачанну капусту, редьку, щавель, цибулю, часник, гриби, бобові, прянощі, каву. 40…Догляд за пацієнтами під час блювання. Навчальна мета: уміти надати допомогу хворому, який перебуває в свідомому стані, при блюванні залишками їжі; надати допомогу хворому, який перебуває в непритомному стані, при блюванні залишками їжі; надати невідкладну допомогу хворому в разі кривавого блювання; негайно допомогти хворому при аспірації блювотних мас; зібрати блювотні маси й відправити їх до лабораторії. Виховна мета: усвідомити значення догляду за хворим у разі блювання. Початковий обсяг знань: знати причину та ознаки блювання залишками їжі; причини та ознаки кривавого блювання; загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі; тактику медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого. Оснащення: 1) таз або відро; 2) клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички; 3) вода питна або 2 % розчин натрію гідрокарбонату; 4) ниркоподібний лоток; 5) суха скляна банка або емальований посуд з кришкою; 6) марлеві серветки; 7) затискувач; 8) електровідсмоктувач; 9) носовий катетер; 10) коагулянти: 10 % розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1 % — 100 мл; 5 % розчин амінокапро-нової кислоти — 100 мл; 5 % розчин аскорбінової кислоти — 10 мл; 1 % розчин вікасолу — 1 — 2 мл; 11) стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів; 12) стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка; 13) 70 % розчин етилового спирту; 14) бікс зі стерильними ватними кульками; 15) пузир з льодом. Причина блювання: загострення виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, гострий панкреатит, отруєння недоброякісною їжею, інсульт, гіпертонічний криз, пухлина мозку. Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні маси відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії перетравлювання й мають кислий запах. При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з´являється гнилісний запах. У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з дванадцятипалої кишки. Після блювання центрального походження, як правило, полегшення не настає. Блювання, яке часто повторюється, призводить до виснаження та зневоднення організму. Причина кривавого блювання: кровоточива виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шлунка, цироз печінки, варикозне розширення вен стравоходу, отруєння їдкими лугами. Ознаки кривавого блювання. Домішки свіжої крові забарвлюють блювотні маси в рожевий колір. У разі затримки крові в шлунку під дією шлункового соку кров змінює свій колір і блювотні маси набувають кольору кавової гущі. Крім блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал (мелена). Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлунково-кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів, охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан. Пульс слабкого наповнення, прискорений. Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворого. Медична сестра повинна пам´ятати, що блювання — це симптом не лише захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідомити лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення блювання та характер блювотних мас. Послідовність дій під час виконання процедур Допомога хворому, який перебуває у свідомому стані, у разі блювання залишками їжі 1. Надягніть чисті гумові рукавички. Посадіть хворого, якщо дозволяє його самопочуття. 2. Забезпечте посудом для збирання блювотних мас. 3. За наявності у хворого зубних знімних протезів вийміть їх. 4. Накрийте груди та коліна хворого фартухом. 5. Підтримуйте голову хворого. 6. Після блювання дайте хворому прополоскати рот водою і витріть його обличчя рушником. 7. Заспокойте, підбадьорте хворого. 8. Подолайте почуття гидливості. Якщо тяжкість стану не дозволяє хворому сидіти, то: 1. Покладіть хворого на бік, голову його трохи звісьте з ліжка. 2. Під голову підкладіть клейонку, пелюшку. 3. Після блювання дайте воду для прополіскування ротової порожнини. 4. Для припинення блювання можна дати хворому м´ятні краплі, холодну підкислену лимонною кислотою воду, 0,5 % розчин новокаїну. Допомога хворому, котрий перебуває в непритомному стані, у разі блювання залишками їжі 1. Хворого поверніть на бік. Якщо неможливо змінити положення хворого, поверніть його голову на бік. 2. Під голову покладіть клейонку та пелюшку. 3. Під кутик рота підставте лоток. 4. Після кожного акту блювання здійсніть туалет ротової порожнини за допомогою тупфера та затискувача. Невідкладна допомога хворому в разі кривавого блювання 1. Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка. Забезпечте хворому повний фізичний і психічний спокій. 2. Викличте лікаря. 3. Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу. 4. Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом. 5. Підготуйте потрібні коагулянти та систему для внутрішньовенного краплинного введення інфузійних розчинів. Запам´ятайте! При перших ознаках шлунково-кишкової кровотечі нічого не давайте хворому всередину. Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлункового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки дихання, розвитку аспіраційної пневмонії. Допомога хворому при аспірації блювотних мас. Негайно відкачайте блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача і носового катетера. За відсутності електровідсмоктувача можна використати шприц Жане, шприц ємкістю 20 мл або гумовий балон. Збирання блювотних мас і відправлення їх до лабораторії 1. Блювотні маси зберіть у сухий скляний або емальований посуд зі щільно закритою кришкою. 2. За необхідності відправте блювотні маси до лабораторії у ємкості з маркіруванням, в якому зазначте обстеження, відділення, прізвище та ініціали хворого, вік, діагноз, прізвище лікаря, дату. Запам´ятайте! Усі процедури слід виконувати в чистих гумових рукавичках, які після використання необхідно продезінфікувати.
41…ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА Для промивання шлунка треба мати простерилізований шлунковий зонд довжиною 1-1,5 м діаметром 1-1,5 см., стерильну лійку ємністю 0,5 – 1 л., посудину ємністю 7-10 л з промивною рідиною (кип’ячена вода, 2% розчину натрію гідрокарбонату, слабкий розчин перманганату калію кімнатної температури), кувшин, таз або відро, клейончатий фартух, гумові рукавички, вазелінову олію. Показання. Отруєння лугами, кислотами, лікарськими препаратами, грибами, солями важких металів, деякі захворювання шлунка (виразкова хвороба, гастрит, етиноз воротаря), вживання недоброякісної їжі. Протипоказання. Органічні звуження стравоходу, гострі стравохідні та шлункові кровотечі, важкі хімічні опіки слизистої оболонки глотки, стравоходу та шлунка кислотами та лугами, інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу, стенокардія, цироз печінки, тяжка гіпертонічна хвороба.
Хворого саджають на стілець, щільно притискують до спинки, голову трохи нахиляють вперед. Праворуч від хворого ставлять посудину з промивною рідиною, між ногами таз (відро). Якщо в хворого зубні протези, їх знімають. На хворого надягають клейончастий фартух, визначають глибину введення зонду таким чином: до величини відстані від різців до пупка хворого додають число, яке відповідає ширині його долоні.
Потім у праву руку беруть зонд за кінець, який уводять і розміщують його між пальцями як ручку при письмі. Хворий відкриває рот (при необхідності використовують роторозширювач), кладуть зонд на корінь язика і просять хворого зробити декілька ковтальних рухів при глибокому диханні через ніс. У той же час енергійними рухами вводять зонд до мітки. При появі кашлю або утрудненому диханні зонд необхідно швидко вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин.
Далі лійку з’єднують з вільним кінцем зонду. Опускають її злегка нахиливши, нижче рівня шлунка при цьому вона наповнюється промивною рідиною. Повільно піднімають лійку вище рівня рота хворого, і тримаючи її у похилому положенні, щоб у шлунок не потрапило повітря.
Рідина поступово переходить у шлунок. Під час процедури слідкують, щоб частина рідини залишилася в лійці. Слід пам’ятати, що одномоментно в шлунок не можна вводити більше 1 л рідини. Не рекомендується також швидке надходження рідини в шлунок, тому лійку потрібно піднімати повільно.
При зниженні рівня рідини до звуженого місця на лійці, останню опускають над тазом, у який виливається вміст шлунка. При необхідності першу порцію промивних вод направляють до лабораторії. Процедуру повторюють до появи чистої промивної рідини. Звичайно, для промивання шлунка використовують 8-10 л води.
Під час промивання необхідно слідкувати за станом хворого і промивними водами. Якщо промивання шлунка викликане отруєннями кислоти його необхідно продовжувати.
Ослабленим і непритомним хворим промивання шлунка проводять у положенні лежачи на боку з низько опущеною і злегка повернутою на бік головою.
Зонд у шлунок непритомному хворому має вводити лікар-реаніматолог, який володіє технікою інтубації трахеї.
По закінченню промивання шлунка лійку знімають, швидким рухом зонд виймають, занурюють його в 1% розчин хлораміну, потім ретельно миють під струменем гарячої води, яку пропускають через трубку і декілька разів віджимають зверху вниз.
Стерилізують зонд і лійку методом кип’ятіння протягом 15-20 хв, після чого в розібраному вигляді їх кладуть у прокип’ячену холодну воду.
Якщо хворий не може проковтнути зонд, його шлунок промивають таким чином: дають випити 1-2 л теплого розчину натрію гідрокарбонату і, якщо блювання не настало, викликають його шляхом подразнення кореня язика або глотки пальцем або шпателем. Ентеральні подразники: • – м’ясний нежирний бульйон (300 мг); • – 5% розчин етилового спирту (300 мг); • – 70% відвар сухого листа капусти (300 мг); • – пиво (300 мг);
Парентеральні подразники: • – 0,1% розчин гістаміну в ампулах із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта; за 10 хв до введення гістаміну необхідно ввести 1 мг 1% розчину димедролу (для запобігання побічним явищам, або зменшення їх проявів); • – 0,025% розчин петнтогастрину в ампулах із розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла пацієнта; • – інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла пацієнта
45…Підготовка до пункції черевної порожнини Навчальна мета: уміти підготувати хворого до процедури; підготувати інструменти та перев´язувальний матеріал для виконання процедури; допомогти лікареві під час проведення процедури; спостерігати за хворим після процедури. Виховна мета: усвідомити значення комплексу заходів для профілактики колапсу та пошкодження кишечнику під час виконання процедури. Початковий обсяг знань: знати, з якою метою проводиться ла-пароцентез; методику його виконання та можливі ускладнення. Оснащення: 1) перев´язувальний стерильний матеріал; 2) стерильний троакар зі стилетом; 3) дренажна гумова трубка завдовжки до 1 м; 4) стерильний шприц ємкістю 5 — 10 мл з голкою; 5) 0,5 % розчин новокаїну; 6) стерильний пінцет, ножиці, затискувач, металевий зонд; 7) стерильний скальпель, голка, шовк, голкоутримувач; 8) стерильна пробірка; 9) клеол або лейкопластир; 10) стерильні гумові рукавички; 11) 70 % розчин етилового спирту; 12) йодонат, 0,5 % розчин хлоргексидину біглюконату; 13) клейонка або клейончастий фартух; 14) ємкість для збирання асцитичної рідини; 15) простирадло; 16) крісло; 17) стерильні гумові рукавички. Мета лапароцентезу. Пункцію черевної порожнини здійснюють для отримання асцитичної рідини з метою діагностики та лікування. Методика виконання лапароцентезу. Хворий сидить у кріслі, опираючись на його спинку. Шкіру передньої черевної стінки знезаражують і пошарово знеболюють. Прокол передньої черевної стінки при асциті здійснюють по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м´яза живота. У місці пункції, щоб краще просувався троакар, скальпелем роблять розтин шкіри завдовжки 0,5 — 1 см. Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколюють передню черевну стінку. Потім видаляють з троакара стилет і через трубку витікає цівкою асцитична рідина. Рідину випускають повільно з перервами (1 л протягом 5 хв) для запобігання розвитку колапсу. Після видалення рідини троакар виймають, на місце пункції накладають шви й асептичну пов´язку. Можливі ускладнення 1. Кровотеча в черевну порожнину внаслідок пошкодження судин брижі. 2. Пошкодження органів черевної порожнини. 3. Флегмона черевної стінки при порушенні правил асептики. 4. Підшкірна емфізема. 5. Виділення рідини через пункційний отвір. Послідовність дій під час виконання процедур Підготовка хворого 1. За 2 — 3 год до пункції хворому зробіть очисну клізму. 2. Безпосередньо перед пункцією хворий повинен спорожнити сечовий міхур. 3. За призначенням лікаря за 15 — 20 хв до здійснення пункції хворому підшкірне введіть 1 мл 2 % розчину промедолу та 0,5 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. 4. Посадіть хворого в крісло або на стілець так, щоб він опирався на спинку стільця чи крісла. 5. На коліна покладіть клейонку, а між ніг поставте таз або відро для асцитичної рідини. 6. Хворого, який перебуває у тяжкому стані, покладіть на правий бік з відома лікаря. Пункцію слід здійснювати в перев´язувальній або в маніпуляційному кабінеті з дотриманням усіх правил асептики. Методика виконання лапароцентезу та допомога лікареві. Забезпечте все необхідне для проведення лапароцентезу і в разі потреби асистуйте лікареві. 1. Лікар знезаражує руки так, як для операції. 2. Шкіру передньої черевної стінки обробляє йодонатом і 0,5 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату, потім висушує сухою стерильною серветкою. 3. Передню черевну стінку пошарово знеболює за допомогою 0,25 — 0,5 % розчину новокаїну. Повторно знезаражує шкіру. 4. У місці пункції за необхідності розтинає шкіру на 0,5 — 1 см (по середній лінії між пупком та лобковим підвищенням або по краю лівого прямого м´яза живота) за допомогою скальпеля. 5. Троакаром зі стилетом, докладаючи невеликого зусилля, проколює передню черевну стінку. Проходження парієтального листка очеревини часто супроводжується помірною болючістю та відчуттям провалу троакара в порожнину. 6. Видаляє з троакара стилет; через трубку витікає цівкою асцитична рідина. 7. За необхідності набирає у стерильну пробірку декілька мілілітрів рідини для біохімічного дослідження. 8. Потім до троакара прикріплює гумову трубку, кінець якої опускає в таз і повільно (1 л протягом 5 хв) з перервами для запобігання розвиткові колапса випускає рідину. Для цього на гумову трубку періодично накладає затискувач. 9. Для максимального видалення асцитичної рідини живіт здавіть простирадлом, складеним по діагоналі навколо живота, й зав´яжіть за спинкою крісла. 10. Після відходження рідини лікар видаляє троакар, на місце пункції в разі потреби накладає шви, потім — асептичну пов´язку. 11. Хворого транспортуйте в палату. 12. На живіт покладіть пузир з льодом. Запам´ятайте! Треба уважно стежити за станом хворого після лапароцентезу. Хворий повинен дотримуватися суворого ліжкового режиму. За призначенням лікаря слід здійснювати контроль за артеріальним тиском, спостерігати за шкірою та слизовими оболонками, за загальним станом хворого, за станом пов´язки.
46, Правила забору сечі - Для загального аналізу сечі використовуються ранкову сечу, яка за ніч зібралася в сечовому міхурі. Об’єм сечі для дослідження – не менше 100мл. Сеча збирається після ранкового туалету зовнішніх сечо – статевих органів в сухий, чистий скляний посуд або в одноразові контейнери. - Аналіз сечі проводиться не пізніше двох годин після отримання матеріалу. Сеча, яка зберігалась довше, може бути забруднена бактеріями, до того ж в ній руйнуються клітинні елементи. Дослідження сечі за Земницьким. Проба Земницького проводиться у 8-ми окремих порціях сечі, які були зібрані протягом доби. Перед початком збору сечі в 6:00 ранку пацієнт мочиться (цю порція виливають). Далі до 9:00 пацієнт мочиться в першу банку (сеча за період з 6:00 – до 9:00), і далі зір сечі проводиться з інтервалом в 3 години (ІІ банка – з 9:00 – до 12:00, ІІІ з 12:00 – до15:00 ………..VІІІ з 3:00 – до6:00). На всі банки наклеюють етикетки з номером банки та інтервалом часу, коли була отримана дана порція. Дослідження сечі за Нечипоренко. На дослідження відбирається ранкова сеча, середня порція (15 – 25 мл.). 49, Інсулінотерапія — метод лікування цукрового діабету, а також деяких психічних та інших хвороб препаратами інсуліну. Інсулін вводять підшкірно, попередньо добре масажуючи місце ін'єкції.Рекомендується щодня чергувати місця введення інсуліну. Ін'єкції виконуються за допомогою інсулінових шприців з тонкою голочкою 52, Підшкірне введення ліків. Необхідний медичний набір для підшкірного введення вклю-чає: шприци ємністю 1-10 мл, стерильні-разові або з герметичного стерилізатора; голки ін'єкційні разові довжиною до 9 см, стерильні; кульки ватяні, змочені в спирті або одеколоні; настоянку йоду. Руки з коротко обстриженими нігтями після миття ретельно обробляють спиртовим розчином йоду. Поверхня шкіри в місці передбачуваної ін'єкції дваж-ди протирають ватяними кульками, змоченими в спирті або одеколоні. Переконайтеся, що ватка після другої дезінфекції залишилася чистою! У протилежному випадку, використовуйте додаткові кульки. Шкіру в місці ін'єкції лівою рукою захоплюють у складку, в основу якої швидким енергійним дви-жением вводять голку на дві третини її довжини під кутом 30 ° до поверхні плеча. Зручніше зробити ін'єкцію, попередньо з'єднавши голку з заздалегідь підготовленим шприцом. Циліндр шприца утримують між першим і третім пальцями. Другий палець лежить на муфті голки, а п'ятий фіксує поршень.
У момент проколу просвіт (скіс) голки повинен бути звернений догори. Після проко-ла шкіри та введення голки відтягнути поршень шприца на кілька міліметрів назад, щоб переконатися, що ко-нец голки не потрапив в судину. Потім першим пальцем натиснути на рукоятку поршня, виробляючи повільне, Протя-гом хвилини, упорскування ліки. Завершивши ін'єкцій-цію, до місця проколу вільною рукою прикладають кульку із спиртом, а ін'єкційну голку швидким движе-ням витягають. Місце уколу після короткого масажу через кульку змазують настойкою йоду. Внутрішньом'язове введення ліків. Хворого укладають на живіт або на бік. Руки тща-тельно миють і обробляють йодом. Двома стерильними кульками, змоченими в спирті, по черзі дезінфіці-ють шкіру верхньо-зовнішнього квадранта сідниці або на-ружной частини середньої третини стегна. Точне визначення місця уколу, напрямок і глибина введення голки дуже важливі при введенні ліків в сідничні м'язи! Шкіру в межах продезінфікованої області прижимают пальцями лівої руки, в цей момент, утримуючи заздалегідь підготовлений шприц з щільно одягненою на нього голкою в правій руці (другий палець на поршні, а п'ятий - на муфті голки), перпендикулярно шкірі швидким движенням роблять прокол шкіри, підшкірної клітковини і мисці (рис. 49). При занадто глибокому проникненні иг-ли, наприклад, до кістки, слід відтягнути її трохи назад. Перевірте, чи немає в шприці крові. Якщо ви її знайшли, то рекомендується вийняти голку і повторити її введення в інше, поруч розташоване місце. Убе-дившиеся в правильному положенні голки, повільно ввести вміст шприца, а потім швидким рухом витягти голку. Місце проколу притиснути кулькою, змоченим в оді-колоні, після чого змастити місце уколу настоянкою йоду. 53, Внутрішньовенна ін'єкція найчастіше проводиться у підшкірні вени ліктьового згину[7]; а при слабкому розвитку або поганому контуруванні вен ліктьового згину венепункція може проводитися у вени тильної поверхні передпліччя,кистей, нижніх кінцівок; у немовлят внутрішньовенне введення ліків найчастіше проводиться у підшкірні вени скроневої ділянки.[1][6] Перед початком внутрішньовенної ін'єкції медичний працівник обробляє руки дезинфікуючим розчином та одягає гумові рукавички.[7][6] Перед введенням препарату місце ін'єкції обробляють антисептичним розчином (найчастіше — етиловим спиртом). Для чіткого контурування вени та для її фіксації, а також для зменшення травмування вени перед введенням препарату на верхню кінцівку накладають джгут вище місця ін'єкції.[1][6] Після підготовки місця введення препарату медичний працівник пальпує найбільш доступну вену, фіксує вену, та проводить прокол шкіри, а потім прокол судини.[7][6] Після проколу судини проводиться перевірка правильності положення голки у вені, а після цьго проводиться інфузія препарату у вену із необхідною швидкістю.[1][7] За необхідності внутрішньовенного краплинного введення препарату оптимальна швидкість введення зазвичай становить для дорослих 40—60 крапель розчину за хвилину[1], а для дітей молодшого віку до 20 крапель за хвилину.[4] Після закінчення введення препарату місце ін'єкції повторно обробляють антисептиком.[7][6]
55. проба на чутливість до антибіотиків; 1. Знезараженими руками візьміть флакон з антибіотиком, уважно прочитайте етикетку і візуально визначте придатність флакона. 2. Пилочкою зніміть середню частину алюмінієвого ковпачка. 3. Обробіть корок і ободок ковпачка стерильним ватним тампоном, зволоженим 70% розчином етилового спирту. 4. Наберіть у шприц відповідну кількість стерильного 0,9% розчину натрію хлориду з розрахунку 1 мл на 100 000 ОД, або 0,1 г препарату. Наприклад, якщо флакон бензилпеніциліну натрієвої солі містить 250 000 ОД, то у флакон уведіть 2,5 мл розчинника. 5. Потім розведіть розчин антибіотика першого розведення ще в 10 разів. Для цього візьміть шприц ємкістю 2 мл, наберіть у нього 0,2 мл розчину антибіотика першого розведення, добавте в шприц 1,8 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і ви отримаєте друге розведення антибіотика (тобто 1 мл розчину містить 10 000 ОД, або 0,01 г препарату). Друге розведення антибіотика можете отримати в такий спосіб: за допомогою шприца із флакона першого розведення антибіотика наберіть 0,5 або 1 мл розчину, уведіть його в пустий флакон з-під тако-го ж антибіотика, потім шприцом добавте відповідно 4,5 мл або 9 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. 6. Якщо у відділенні протягом доби кільком особам заплановано виконання проби на індивідуальну чутливість до антибіотика, тоді цей флакон позначте додатковою етикеткою, де напишіть "Для проби", поставте дату, годину, підпис, тримайте флакон у холодильнику. Цей готовий розчин для проведення проб на індивідуальну чутливість до препарату можете використовувати протягом доби. Запам'ятайте! При розведенні антибіотиків голку у флакон уводьте так, щоб лише проколоти корок, оскільки при глибокому введенні голки у зв'язку з підвищенням тиску у флаконі за рахунок уведеного розчинника через голку буде самовільно виходити розчин антибіотика, потрапляти на шкіру рук і з часом спричинювати дерматит. Крім цього, не забезпечується точність дозування. Ні в якому разі не використовуйте як розчинник антибіотиків для постановки діагностичних проб на індивідуальну чутливість 0,25 — 0,5 % розчин новокаїну, тому що новокаїн може призвести до розвитку алергійної реакції. Воду для ін'єкцій у цьому випадку також не використовуйте, тому що утворений гіпотонічний розчин може дати помилкову реакцію і тоді результат проби бу де невірогідним. Виконання скарифікаційної та внутрішньошкірної діагностичної проби на індивідуальну чутливість організму до антибіотика 1. Проведіть психологічну підготовку хворого. 2. За наявності волосся поголіть ділянку шкіри. 3. Внутрішню поверхню передпліччя однієї руки протріть двома стерильними тампонами, зволоженими 70 % розчином етилового спирту. 4. Із заповненого розчином антибіотика шприца через голку на шкіру нанесіть кілька крапель і за допомогою стерильної голки зробіть навхрест або паралельно 2 подряпини-скарифікації так, щоб не виділилася кров. Спостерігайте реакцію через 20 хв. 5. При від'ємній скарифікаційній пробі внутрішню поверхню передпліччя другої руки також протріть двома стерильними тампонами, зволоженими 70 % розчином етилового спирту, і введіть внутрішньошкірно 0,1 мл або 0,2 мл розчину, щоб утворилася папула. Для контролю в ділянку внутрішньої поверхні передпліччя протилежної руки іншим стерильним шприцом уведіть внутрішньошкірно 0,1 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. 6. Результат проб перевірте через 20 хв. 7. За наявності гіперемії, свербежу, висипання реакція вважається позитивною. У такому випадку обов'язково покажіть хворого лікареві. 8. Якщо змін на шкірі, крім подряпин і проколу, немає, то реакція негативна. У такому разі зробіть ін'єкцію, але перший раз уведіть внутрішньом'язово в передньозовнішню поверхню стегна ⅓ призначеної лікарем дози, щоб у разі виникнення алергійної реакції можна було накласти джгут. За відсутності реакції на часткове введення антибіотика здійсніть чергове внутрішньом'язове введення препарату в повній, призначеній лікарем дозі, у верхньозовнішній квадрант сідниці.
57 оцінювання показників загального аналізу крові; Гемоглобін Гемоглобін — основний компонент еритроцитів, що забарвлює кров у червоний колір і доставляє кисень до всіх органів і тканин. Норма гемоглобіну для чоловіків — 130-160 г / л, для жінок — 120-140 г / л Підвищений гемоглобін може говорити про поліцитемії, надмірному фізичному навантаженні, зневодненні, згущенні крові. Знижений гемоглобін може говорити про анемію. Колірний показник Колірний показник визначається співвідношенням кількості гемоглобіну в еритроцитах. Даний показник використовується для визначення типу анемії. Норма колірного показника для чоловіків — 0,85-1,15, для жінок — 0,85-1,15 Перевищення норми може говорити про сфероцитоз, зниження норми — про залізодефіцитну анемію. Еритроцити Еритроцити — червоні кров’яні тільця, що втратили ядро, що містять гемоглобін, і транспортують кисень. Норма еритроцитів для чоловіків — 4-5,1 x1012, для жінок — 3,7-4,7 x1012 Підвищення норми еритроцитів може говорити про поліцитемії (хвороба кісткового мозку) і зневодненні, зниження — про анемію внаслідок втрати крові, нестачі заліза, вітамінів. Ретикулоцити Ретикулоцити — це молоді, несозревшіе еритроцити, у яких є залишки ядра. У кров потрапляє лише незначна частина таких еритроцитів, а основна міститься в кістковому мозку. Норма ретикулоцитів для чоловіків — 0,2-1,2%, для жінок — 0,2-1,2% Надлишковий вміст ретикулоцитів в крові говорить про анемію, крововтрату. Зниження числа ретикулоцитів може бути ознакою захворювання нирок, порушення еритроцитної обміну, апластичної анемії. Тромбоцити Тромбоцити — це кров’яні тільця, які утворюються з клітин кісткового мозку. Завдяки цим клітинам кров може згортатися. Норма тромбоцитів для чоловіків — 180-320×109, для жінок — 180-320×109 Підвищення тромбоцитів може вказувати на запальний процес, поліцитемія, а також бути наслідком хірургічних операцій. Зниження числа тромбоцитів може говорити про системних аутоімунних захворюваннях, апластичної анемії, гемолітичної анемії, гемолітична хвороби, ізоіммунізаціі по резус-фактору і групам крові. ШОЕ ШОЕ — дана абревіатура розшифровується, як швидкість осідання еритроцитів. Відхилення ШОЕ від норми може бути ознакою запального або патологічного процесу, що протікає в організмі. Норма ШОЕ для чоловіків — 1-10 мм / год, для жінок — 2-15 мм / год ШОЕ може підвищуватися при вагітності, інфекційному захворюванні, запальному процесі, анемії, освіті пухлини. Лейкоцити Лейкоцити — це білі кров’яні тільця. Основна їх функція полягає в захисті організму від мікробів і чужорідних речовин. Норма лейкоцитів для чоловіків — 4-9×109, для жінок — 4-9×109 Підвищення числа лейкоцитів може говорити про лейкозі, запальному або інфекційному процесі, алергії, крововтраті, аутоімунних захворюваннях. Зниження числа лейкоцитів може говорити про деяких інфекціях (грип, краснуха, кір тощо), генетичної аномалії імунітету, підвищення функції селезінки, патології кісткового мозку. Лейкоцитарна формула Лейкоцитарна формула — це процентне співвідношення різних видів лейкоцитів. Нейтрофіли Нейтрофіли — забезпечують боротьбу з бактерійною інфекцією і відповідають за видалення загиблих в результаті цієї боротьби клітин. У крові присутні два типи нейтрофілів: паличкоядерні (молоді) і сегментоядерні (зрілі). Норма паличкоядерних нейтрофілів для чоловіків — 1-6%, для жінок — 1-6% Норма сегментноядерних нейтрофілів для чоловіків — 47-72%, для жінок — 47-72% Підвищення нейтрофілів свідчить про наявність бактеріальних, грибкових і деяких інших інфекцій, запальних процесів внаслідок травматизації тканин, при артритах, артрозах і пр. Нейтрофіли можуть також підвищувати внаслідок фізичних навантажень, температурних перепадів, під час вагітності. Зниження нейтрофілів може виникнути внаслідок виснаження організму, послід тривалих хронічних захворювань, хвороби щитовидної залози. Еозинофіли Еозинофіли — беруть участь у боротьбі з паразитарними інвазіями, алергією. Норма еозинофілів для чоловіків — 0-5%, для жінок — 0-5% Число еозинофілів підвищується при алергічних реакціях і бронхіальній астмі, а також при паразитарних інвазіях, при злоякісних пухлинах. Знижується при гнійних інфекціях, пологах, оперативних втручаннях, шоку. Базофіли Базофіли — беруть участь в алергічних реакціях негайного типу. Норма базофілів для чоловіків — 0-1%, для жінок — 0-1% Число базофілів підвищується при захворюваннях крові, виразковому коліті, вітрянці, непереносимості харчових продуктів і ліків. Знижується при гіпертиреозі, овуляції, вагітності, стресі, гострих інфекціях та підвищеного вироблення гормонів наднирників. Лімфоцити Лімфоцити — борються з чужорідними клітинами й білками, вірусні інфекції, виділяють у кров антитіла і блокують антигени. Норма лімфоцитів для чоловіків — 18-40%, для жінок — 18-40% Число лімфоцитів підвищується при інфекційному монокулезе, гепатиті, туберкульозі та сифілісі, вірусних інфекціях, а також лейкозах. Знижується при гострій інфекції, аутоімунних захворюваннях, раку, імунодефіциті. Моноцити Моноцити — знищують чужорідні білки і клітини в тканинах. Норма базофілів для чоловіків — 2-9%, для жінок -2-9% Число моноцитів підвищується після гострих інфекцій, при туберкульозі, сифілісі, ревматичних хворобах. Знижується при ураженні кісткового мозку.
Дата добавления: 2015-12-16 | Просмотры: 896 | Нарушение авторских прав |