 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лабораторне заняття № 5& Тема: Підрахунок кількості еритроцитів та лейкоцитів у крові людини. Мета: Ознайомитись з методикою підрахунку еритроцитів та лейкоцитів у крові людини.
Питання для самопідготовки: 1. Загальна характеристика еритроцитів. 2. Розвиток в організмі людини. 3. Руйнування еритроцитів в організмі людини. 4. Методика підрахунку еритроцитів у крові. 5. Лейкоцити, їх функції та класифікація. 6. Фагоцитоз, лейкоцитоз, лейкопенія.
Матеріали та обладнання: мікроскоп, камера Горяєва, пробірки лабораторні або капіляр від гемометра Салі.
¨ Теоретичні відомості Червоні кров’яні клітини, або еритроцити являють собою круглі диски діаметром 7,2-7,9 мкм і середньою товщиною 2 мкм (мкм = мікрон = 1/106м). В 1 мм3 крові міститься 5-6 млн. еритроцитів. Вони складають 44-48% загального обсягу крові. Еритроцити мають форму двоввігнутого диска, тобто плоскі сторони диска як би стислі, що робить його схожим на пончик без дірки. У зрілих еритроцитах немає ядер.
Вони містять головним чином гемоглобін, концентрація якого у внутрішньоклітинному водному середовищі бл. 34%. [У перерахунку на суху вагу зміст гемоглобіну в еритроцитах – 95%; у розрахунку на 100 мл крові вміст гемоглобіну становить у нормі 12-16 г (12-16%), причому у чоловіків воно трохи вище, ніж у жінок.] Крім гемоглобіну еритроцити містять розчинені неорганічні іони (переважно К+) і різні ферменти. Дві ввігнуті сторони забезпечують еритроциту оптимальну площу поверхні, через яку може відбуватися обмін газами: діоксидом вуглецю й киснем. Таким чином, форма клітин багато в чому визначає ефективність протікання фізіологічних процесів. У людини площа поверхонь, через які відбувається газообмін становить у середньому 3820 м2, що в 2000 разів перевищує поверхню тіла. Еритроцити розвиваються із клітин-попередників, джерелом яких слугують так звані стовбурні клітини. На ранніх стадіях формування еритроцитів (у клітинах, що ще перебувають у кістковому мозку) чітко виявляється клітинне ядро. По мірі дозрівання в клітині накопичується гемоглобін, що утворюється в ході ферментативних реакцій. Перед тим як потрапити в кровоток, клітина втрачає ядро – за рахунок екструзії (видавлювання) або руйнування клітинними ферментами. При значній крововтраті еритроцити утворяться швидше, ніж у нормі, і в цьому випадку в кровоток можуть попадати незрілі форми, що містять ядро; очевидно, це відбувається через те, що клітини занадто швидко залишають кістковий мозок. Термін дозрівання еритроцитів у кістковому мозку – від моменту появи самої юної клітини, попередник еритроцита, і до її повного дозрівання – становить 4-5 днів. Термін життя зрілого еритроцита в периферичній крові – у середньому 120 днів. Однак при деяких аномаліях самих цих клітин, цілому ряді хвороб або під впливом певних лікарських препаратів час життя еритроцитів може скоротитися. Більша частина еритроцитів руйнується в печінці й селезінці; при цьому гемоглобін вивільняється й розпадається на складові його гем і глобін. Подальша доля глобіна не простежувалася; що ж стосується гема, то з нього вивільняються (і повертаються в кістковий мозок) іони заліза. Втрачаючи залізо, гем перетворюється в білірубін – червоно-коричневий жовчний пігмент. Після незначних модифікацій, що відбуваються в печінці, білірубін у складі жовчі виводиться через жовчний міхур у травний тракт. По змісту в калі кінцевого продукту його перетворень можна розрахувати швидкість руйнування еритроцитів. У середньому в дорослому організмі щодня руйнується й знову утворюється 200 млрд. еритроцитів, що становить приблизно 0,8% загального їхнього числа (25 трлн.). Лейкоцити, або білі кров’яні тільця по морфологічним і функціональним ознакам є звичайні клітини (формені елементи крові), що містять ядро й протоплазму специфічної структури. Вони утворяться в лімфатичних вузлах, селезінці й кістковому мозку. В 1 мм3 крові людини знаходиться 5-6 тис. лейкоцитів. Лейкоцити неоднорідні по своїй будові: в одних з них протоплазма має зернисту будову (гранулоцити), в інших немає зернистості (агронулоцити). Гранулоцити становлять 70-75% всіх лейкоцитів і діляться залежно від здатності офарблюватися нейтральними, кислими або основними фарбами на нейтрофіли (60-70%), еозинофіли (2-4%) і базофіли (0,5-1%). Нейтрофіли, у свою чергу, розділяються на юні, палочкоядерні й сегментовані. Юні й палочкоядерні є незрілими формами нейтрофілів. Агранулоцити складаються із двох груп: лімфоцитів (25-30%) і моноцитів (4-8%). Процентне співвідношення різних форм лейкоцитів у крові називається лейкоцитарною формулою. Кількість лейкоцитів і лейкоцитарна формула не завжди залишаються постійними. Збільшення числа лейкоцитів називається лейкоцитозом, зменшення – лейкопенією. У виникненні кількісних змін лейкоцитів мають значення порушення співвідношень між швидкістю їхньої продукції й темпом руйнування, а також перерозподіл крові в організмі, обумовлене зміною тонусу судин, швидкістю кровотоку в окремих органах і виходом крові з депо. Функції лейкоцитів різноманітні. Головна з них – захисна, що полягає у фагоцитозі, продукції антитіл і руйнуванні токсинів білкового походження. Маючи велику кількість ферментів, лейкоцити беруть участь також у розщепленні деяких харчових речовин. Лейкоцитоз при м’язовій роботі (міогенний), спостерігається після виконання важкої м’язової роботи. Число лейкоцитів при цьому може зростати в 3-5 разів. Величезна кількість лейкоцитів при фізичному навантажені накопичуються в м’язах. Міогенний лейкоцитоз носить як перерозподільний, так і істинний характер, тому що при ньому спостерігається посилення кістко-мозкового кровотворення: - сильних емоціях (емоційний), як і лейкоцитоз при болючому подразненні, носить перерозподільний характер і рідко досягає високих показників; - болючих відчуттях. Лейкопенії зустрічаються тільки при патологічних станах. Особливо важка лейкопенія може спостерігатися у випадку ураження кісткового мозку – гострих лейкозах і променевій хворобі. При цьому змінюється функціональна активність лейкоцитів, що приводить до порушень у специфічному й неспецифічному захисті, попутним захворюванням, часто інфекційного характеру, і навіть смерті. Реактивний лейкоцитоз виникає при запальних процесах і інфекційних захворюваннях. Фізіологічний лейкоцитоз по своїй природі є перерозподільним, і як правило, не досягає високих показників, реактивний лейкоцитоз обумовлений підвищеним викидом клітин з органів кровотворення з перевагою молодих форм. Лейкопенія спостерігається при деяких інфекційних захворюваннях. Неінфекційна лейкопенія пов’язана головним чином з підвищенням радіоактивного фону, застосуванням ряду лікарських препаратів та ін. При лейкопеніях відбувається різке пригнічення захисних сил організму в боротьбі з бактеріальною інфекцією. Всі види лейкоцитів володіють у різному ступені амебоїдною рухливістю, на відміну від еритроцитів, які пересуваються завдяки току крові. При наявності певних хімічних подразників лейкоцити можуть проходити через ендотелій капілярів і переміщатися до подразника (мікробу, клітині організму, що розпадається, стороннім предметам або комплексу антиген - антитіло), при досягненні якого лейкоцит поглинає його (фагоцитує), а потім за допомогою своїх травних ферментів переварює його. Крім того, лейкоцити виділяють ряд важливих для захисту організму речовин: антитіла, що володіють антибактеріальними й антитоксичними властивостями, речовини фагоцитарної реакції та заживлення ран.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 336 | Нарушение авторских прав |
