 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Лабораторне заняття №7& Тема: Визначення групи крові та резус-фактору. Мета: Ознайомитись з методикою визначення крові в системі АВО та резус-фактору.
Питання для самопідготовки: 1. Поняття про аглютиногени та аглютиніни як антигени та антитіла. 2. Класифікація крові на групи у системі АВО, за Я. Янським. 3. Вміст аглютиногенів та аглютинінів в різних групах крові. 4. Сумісність груп крові. Контроль сумісності. 5. Методика визначення груп крові. 6. Визначення резус-фактору крові.
Матеріали та обладнання: сироватки, кров, таблиці, схеми.
¨ Теоретичні відомості Використання крові як лікарського засобу давно звертало на себе увагу дослідників. Думка людини працювала над тим, як відшкодувати втрату крові в організмі при пораненнях та значних кровотечах, як поліпшити склад і якість крові, яка погіршилась при захворюваннях та ін. Зараз зрозуміло, що невдачі були наслідком переливання великих кількостей невідповідної або несумісної по системі АВО крові. Було встановлено, що від людини до людини переливати кров можна тільки за певними показниками. Фактори групи крові – це макромолекули, які відносяться до класу мукополісахаридів; вони присутні на поверхні еритроцитів і представляють собою групу особливих антигенів, так званих аглютиногенів. Крім того, в плазмі крові більшості людей містяться антитіла, або аглютиніни, які реагують з певними аглютиногенами. Така імунна реакція виникає у випадку переливання несумісної крові. При цьому мембрани донорських еритроцитів, які переносять певні аглютиногени, реагують з аглютинінами, які знаходяться в плазмі реципієнта; у результаті цієї взаємодії донорські еритроцити аглютинують, тобто злипаються один з одним, так як між ними виникають мостики з антитіл. Використовуючи ці дані, віденський бактеріолог К. Ландштейнер (1901р.) та польський лікар Я. Янський (1907 р.) відкрили закони склеювання еритроцитів однієї людини сироваткою іншого і встановили, що по властивостям крові все людство можна розділити на 4 групи: 0 (І), А (ІІ), В (ІІІ), АВ (IV). З відкриванням груп крові, її переливання як лікарський метод став швидко розвиватися. Як вже згадувалось вище, у 1990 р. англійський імунолог Карл Ландштейнер (1868-1943) відкрив у людини групи крові системи АВО. Але про систему мова ще не йшла: ну хто тоді, на початку XX ст., міг припустити, що наша кров, крім АВО, містить більше десяти систем, або групоспецифічних антигенів Rhesus, MN, Lewis, Duffi та ін. Їх виявлять пізніше, і до того ж Ландштейнер, коли проводив свої довготривалі експерименти, виявив не всі чотири відомі нам сьогодні основні групи крові, а три: 0 (І), А (ІІ), В (ІІІ). Четверту групу крові, або АВ (IV). 1907 р. відкрив чеський лікар Якоб Янський та на основі зробленого Ландштейнером та ним, запропонував класифікацію груп крові: І – IV. Ця система отримала назву АВ0. Групи крові у ній позначаються цифрами та тими аглютиногенами, які містяться в еритроцитах даної групи. Групові антигени – це спадкові вроджені властивості крові, які не змінюються протягом всього життя людини. Аглютинінів у плазмі крові новонароджених немає. Вони виникають протягом першого року життя дитини під впливом речовин, які потрапляють з їжею, а також утворюються кишечкою мікрофлорою, до тих антигенів, яких нема в його власних еритроцитах. І група (0) – в еритроцитах аглютиногенів немає, в плазмі знаходяться аглютиніни (α і β); ІІ група (А) – в еритроцитах знаходиться аглютиногени А, в плазмі – аглютинін (β); ІІІ група (В) – в еритроцитах знаходиться аглютиногени В, в плазмі – аглютинін (α); IV група (АВ) – в еритроцитах знаходиться аглютиногени А та В, в плазмі – аглютинінів немає.
Резус фактор – система аллогенних антигенів крові людини, незалежна від факторів, які зумовлюють групи крові (система АВ0), та інших генетичних маркерів. Резус-фактор людини був відкритий у 1940 р. К. Ландштейнером та А. Вінером. Назву резус-фактор система антигенів здобула в зв’язку з тим, що антиген був знайдений у людини за допомогою сироватки кроля, імунізованого еритроцитами мавп виду Macacus. Резус-фактор найбільш виражений у еритроцитах. Дуже мало його в лейкоцитах та тромбоцитах. В плазмі крові резус-фактор не знайдено. Резус-фактор знайдено в еритроцитах 85% людей, які мешкають в Європі. На основі перебування в еритроцитах антигену Rho виділяють резус-позитивну кров. Кров людей, еритроцити яких не мають цього антигену, відносять до резус-негативної. У європейського населення зустрічається 15% з резус-негативним типом крові, а у монголоїдної раси – 0,5%. Більша частина населення Азії також мають антиген у 1%, тому серед вагітних жінок імунологічні конфлікти по резус-фактору зустрічаються рідше, ніж серед вагітних жінок європейського населення. Механізм розвитку резус-конфліктної вагітності наступний: імунні антитіла, які виникають в організмі резус-негативної жінки, яка вагітна резус-позитивним плодом, проникають через плаценту в організм плоду, спричинює гемоліз еритроцитів новонародженого та руйнують його життєво важливі органи (печінку, кровоутворюючи тканини, головний мозок) – це називають гемолітичною хворобою новонароджених. Серед методів визначення резус-фактору найбільше застосування здобув метод Фіска-Мак.
Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 340 | Нарушение авторских прав |
