АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алгоритм обстеження дітей, що народилися від матерів з ВГС-інфекцією (клас I, рівень В).

ПРОТОКОЛ

ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

ХРОНІЧНОГО ВІРУСНОГО ГЕПАТИТУ С

У ДІТЕЙ

Шифр МКХ В 18.2 – хронічний вірусний гепатит С.

Хронічний вірусний гепатит С - дифузне запальне захворювання печінки викликане вірусом гепатиту С тривалістю більш ніж 6 місяців.

Таблиця 1. Діти, яким рекомендується тестування на ВГС (клас I, рівень В).

  · Діти народжені ВГС-інфікованими матерями · Особи, які нещодавно або в минулому вживали ін’єкційні наркотики, включаючи і тих, хто робив це один раз і не вважає себе наркоманом · Особи, які мають стани, пов’язані з високою поширеністю ВГС-інфекції включаючи: – дітей з ВІЛ-інфекцією; – дітей з гемофілією, які отримували концентрати фактора згортання системи крові; – дітей, які коли-небудь були на гемодіалізі; – дітей з нез’ясованими аномальними рівнями амінотрансферази. · Особи, які були реципієнтами переливання крові чи мали трансплантацію органів, включаючи: – діти, яким повідомили, що вони отримали кров від донорів, які потім були позитивно тестовані на ВГС; – діти, яким проводились переливання крові чи продуктів на основі крові; – діти, які перенесли трансплантацію органів та/чи тканин. · Особи, які в даний час є сексуальними партнерами ВГС-інфікованих осіб.

 

У дітей раннього віку основним шляхом інфікування є вертикальна передача від матері до дитини і переливання компонентів або препаратів крові; у підлітковому віці набувають значення такі фактори, як вживання ін’єкційних наркотиків і статеві контакти.

 

Ризик перинатальної передачі ВГС складає від 4- 5% до 6%, і є в 2-3 рази вищим для матерів з ВІЛ/ВГС-коінфекцією. На сьогодні немає переконливих даних, щодо доцільності родорозрішення ВГС-інфікованих матерів шляхом кесаревого розтину недостатні, і тому його проведення у ВГС-інфікованих породіль не рекомендується. До цього часу також немає переконливих даних, щодо можливості передачі вірусу через грудне молоко, а тому грудне вигодовування ВГС-інфікованими матерями не заборонено.

У всіх дітей, народжених матерями з ВГС інфекцією, є антитіла до ВГС (анти-ВГС), що є результатом пасивного трансплацентарного переносу. Материнські антитіла виявляють у сиворотці крові дитини протягом перших 12-18 місяців життя.

.

Алгоритм обстеження дітей, що народилися від матерів з ВГС-інфекцією (клас I, рівень В).

- Перше обстеження проводиться у віці 6 місяців, яке включає показники біохімії крові (АЛТ, АСТ).

- При нормальних показниках біохімії крові друге обстеження проводиться в 12 місяців, яке включає визначення АЛТ, АСТ та анти-ВГС.

- При збереженні нормальних показників біохімії крові і відсутності анти-ВГС робиться висновок, що дитина здорова.

- У випадках, коли показники АЛТ, АСТ в межах норми, але виявляються, анти-ВГС, третє обстеження проводять у 18 місяців, яке включає АЛТ, АСТ, анти-ВГС та РНК ВГС.

- Тільки при повторному виявленні анти-ВГС та РНК ВГС може бути діагностований ВГС.

- При змінених показниках АЛТ, АСТ при першому обстеженні необхідно додатково визначити анти-ВГС та РНК ВГС.

- Якщо необхідна більш рання діагностика (підвищені АЛТ, АСТ), визначення РНК ВГС може бути проведене у віці 2 місяців, але чутливість тесту в цьому віці низька і при від’ємному результаті він має бути зроблений повторно у віці 6 місяців.

- Діагноз ВГС у дитини може бути встановлений при наявності РНК ВГС у віці старше 2 місяців, що проведене дворазово з інтервалом 2-3 місяці.

 

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 271 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)