АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Профілактика і лікування захворювання хребта

В інституті патології хребта і суглобів АМН України М.І.Стеценком розроблена структурно-функціональна класифікація паталогічних дегенеративних захворювань хребта, відповідності з цією класифікацією до дегенеративних захврювань опорно-рухового комплексу відносяться: остеохондроз, остеохондропатія, спондилоартроз, реберно-хребетний артрит. Остеохондроз характеризується процесами дистрофічної

дегенерації і деструкції міжхребцевих дисків з послідовним враженням заднього опорного комплексу і тіл хребців. Остеохондропатія проявляється первинними дистрофічними, дегенеративними і деструктивними процесами в тілі хребців з наступним втягненням в процес інших ланок хребетно-рухових сегментів.При спондилоартрозі характерними є первинні дистофічно-дегенеративно-деструктивні процеси в задньому опорно-хребетному

комплексі з наступним вторинним втягненням в процес інших елементів хребетно-рухового сегменту.

В патогенезі дегенеративних змін хребта умовно виділяють три групи чинників.

1. Чинники, які впливають на функціональний стан системи хребетно-рухових сегментів:

• дисплазію сегментів хребетного стовпа;

• конструкційні особливості конфігурації хребта;

• хребетно-тазовий дисбаланс.

2. Патологічні чинники, зв'язані із станом інших систем

організму:

• дисгормональні, дисциркуляційні і нейро-вегетативні порушення трофіки;

• порушення реактивності імунної системи;

• неадекватність координації роботи м'язів;

• різні порушення обміну речовин

• шкідливі звички.

3. Чинники навколишнього середовища:

• тривала статична і динамічна завантаженість;

• гіподинамія;

• переохолодження, опромінення та ін.

Основним захворюванням хребта, зокрема міжхребцевих дисків є остеохондроз. В перекладі з грецького «остеон» —кістка, «хондрос» — хрящ. Звідси слово «остеохондроз» — закостеніння хряща. Лікарі називають це захворювання дегенеративно-дистрофічним вертеброгенним процесом:

• дегенеративний тому, що при ньому відбувається заміна нормальних тканин хребта на функціонально неповноцінні (відкладання солей кальцію в хрящах, дисках, м'язах, ріст сполучно-тканинних елементів тощо);

• дистрофічним — таким, що зумовлений порушенням живлення тканин і органів, які втратили здатність підтримувати хребетний стовп;

• вертеброгенним, тобто таким, що тісно пов'язаний з хребтом, пошкодженням структур хребців і міжхребцевих дисків, м'язів, особливо внутрішніх м'язів спини.

Стадії розвитку остеохондрозу. В розвитку остеохондрозу виділяють IV стадії. Перша стадія остеохондрозу характеризується втратою ядром міжхребцевого диску властивості

утримувати воду. Одночасно відбуваються внутрішньодискові зміщення пульпозного ядра. Цей складний біохімічний процес може тривати роками. Диск втрачає форму, пружність, змінює колір (жовтіє), висихає, робиться тендітним,вразливим. Пульпозне ядро ніби розтікається по поверхні фіброзного кільця, але ще не виходить за межі диска; рухи між суміжними хребцями, що зчленовуються, стають асинхронними (надмірними за величиною і неправильними). Так виникає сегментарна нестабільність - одне із найбільш ранніх функціональних проявів дегенерації (порушень) диску. Як тільки один із сегментів хребта (сегмент — це два хребці і диск між ними) стає нерухомим, розпочинаються зміни у всьому хребетному стовпі. Сегменти, що знаходяться вище і нижче від ураженого, вимушено (компенсаторно) навантажуються більше. Згодом це призводить до їх пошкоджень.

Живлення диску сегмента, що втратив рухливість, різко погіршується, він втрачає вологу, а отже і еластичність, і пружність. В умовах надмірних навантажень хребці починають зміщуватись один щодо іншого, з'їжджати вперед або назад, утворюються кісткові розростання (рентгенологічні ознака розвитку остеохондрозу). Больові відчуття при остеохондрозі спочатку виникають в центральній частині диска, в студенитому ядрі. Причиною цього є зменшення рідини в диску, особливо в умовах збільшенихнавантажень. Диски починають висихати, міжхребцеві отвори звужуються і нервові коріння, що виходять з цих отворів, перетискаються (защемлюються). Оскільки нервові стовбури і волокна від них ідуть до м'язів кінцівок, суглобів та зв'язок, то їх перетискання зумовлює відповідні больові відчуття при незручних положеннях рук і ніг. Сама по собі сегментарна нестабільність ще не викликає больового синдрому, але вона робить цей сегмент хребта легко вразливим щодо травм. Необережний рух чи підвищені навантаження, на цей розхитаний сегмент хребта призводять до надмірного натягу суглобної сумки і зв'язок суглобів. Хоч на цій стадії дегенеративних змін у диску ще непомітно, подразнення оболонки самого суглоба хребтового сегмента клінічно проявляється больовими відчуттями.

Друга стадія остеохондрозу хребта - стадія зменшення висоти і нестабільності хребтових сегментів. Вона починається з появи тріщин у фіброзному кільці диска, що загрожує порушеннями цілісності хребтового сегмента. Хребет втрачає властиву йому раніше стійкість, хребці можуть ковзати один щодо іншого (спонділолістез). Клінічно ця стадія остеохондрозу хребта характеризується виникненням болей, які можуть бути локальними (міжхребцевих нервів, сплетінь) або іррадіюючими (віддаючими) за місцем розташування сідничного нерва. Коли задні відділи фіброзного кільця під дією вертикальних навантажень випинаються, відбувається стискування (компресія) спинномозкового корінця — протрузія. Протрузія диска — процес динамічний. Він виникає при вертикальних навантаженнях і зникає при їх усуненні, тому на рентгенівських знімках у положенні «лежачи» протузії непомітно. Значні навантаження на морфологічно змінені структури хребтових сегментів дуже часто спричиняють розрив фіброзного кільця з витіканням пульпозного ядра — третя стадія остеохондрозу. При цьому утворюється грижа міжхребцевого диска. При грижі в бік отворів спинномозкових перерізів відбувається тиск на нервові корінці, а грижа в бік спинномозкового каналу призводить до стиснення спинного мозку. Стискуючи корінці спинномозкових нервів, грижі викликають гострий біль; поява набряку та венозного застою, посилюючи тиск на нервові корінці, сприяють загостренню болю. Стан хворого погіршується, особливо при переохолодженні організму, захворюванні грипом або ж іншою інфекційною хворобою. Клінічні прояви і важкість стану хворого в цих випадках залежать від локалізації, характеру та маси грижі, що утворилася. Це синдроми люмбалгії, частіше -люмбоішіалгії. При протрузії диска симптоматологія більш динамічна, менш постійна. При грижових випинаннях міжхребцевого диска симптоматологія більш виражена і стійка.

Четверта стадія остеохондрозу — поширення дегенеративного процесу на інші елементи міжхребцевого зчленування. Виникають крайові кісткові розростання — остеофіти (шипики, вусики тощо), які частково фіксують (об'єднують) прилеглі хребці. При цьому больовий синдром зникає і формується ілюзія одужання. Наслідками міжхребцевих гриж можуть бути парези, паралічі тощо, інколи обов'язковим є оперативне

втручання. Найчастіше грижі виникають у віці від 20 до 60 років. Після 60 років студенисте ядро значно всихається, диски майже повністю втрачають свою еластичність, а тому в цей період грижі утворюються дуже рідко, проте можливі переломи. Зменшення товщини міжхребцевих дисків з віком призводить до збільшення навантажень на них. При цьому краї хребців все більше зближуються, утворені на їх тілах нарости (кісткові розростання хребців), спричиняючи порушення кровообігу, викликають набряк. Наявність кісткових розростань хребців і набряку є основною причиною стиснення, а отже подразнення нервових корінців з виникненням больових відчуттів. Таким чином, основою остеохондрозу є утворення кісткових розростань і гриж, ущільнення міжхребцевих дисків

морфофункціональні порушення структур хребта — суглобів зв'язок, кровоносних судин, нервових закінчень. За місцем формування виділяють шийний, грудний та поперековий остеохондроз. Шийний остеохондроз характериз ється низкою специфічних неврологічнихі синдромів. Корінцевий синдром (шийний або шийно-плечовий радикуліт) виникає внаслідок стискування спинномозкових нервів. Причиною цього, як правило, є зменшення величини міжхребцевих просторів, що викликані зниженням висоти між хребцевих дисків. Характеризується болями та порушенням чутливості, і спричинені запаленням та структурними змінами в нервових волокнах.

Синдром плече-лопаткового периартриту. Хворі скаржаться на болі в ділянці плечового суглоба, плеча, шиї, коміркової області, на зменшення амплітуди рухів при підніманні рук

Синдром епікондиліта і стілоідіта характеризується ниючими, що посилюються при рухах, болями, переважно в ліктьовому або променевозап'ястному суглобах. Після цього виникає виражена слабкість вказівного пальця (хворі не можуть втримати у руці предмети); Задньошийний симпатичний синдром проявляється головними болями, вестибулярними порушеннями, болями в очних яблуках, порушеннями чутливості при ковтанні їжі, втратою голосу, пекучими болями в ділянці потилиці.Синдром переднього сходового м'яза. Хворі скаржаться на болі в шиї та в руці, які посилюються при поворотах або нахилах голови. Іншими ознаками цього синдрому є від чуття оніміння і бігання «мурашок». Ознаками (синдромами) грудного остеохондрозу - синдром хребетної артерії - запаморочення, головний біль, парестезії, що посилюються при рухах і кардіальний синдром. За своїми проявами кардіальний синдром нагадує стенокардію (псевдостенокардія). Органічних змін у серці немає. Внаслідок порушень симпатичної іннервації серця можуть виникнути зміни частоти та ритму серцевих скорочень.

Синдром попереково-крижового радикуліту проявляється болями в поперековій ділянці. Больові відчуття можуть бути раптовими, локальними, різкими (люмбаго) або поступово

наростаючими, тривалими, ниючими, що часто віддають в ту чи в іншу ногу (люмбоішіалгія). Таким чином, наслідком дегенератовно-дистрофічних змін тіл хребців та міжхребцевих дисків є защемлення нервових корінців. Оскільки функціональний стан нервових корінців тісно пов'язаний з функціональним станом різних органів і систем, то

їх защемлення зумовлює больові відчуття і порушення функцій відповідних органів по сегментарному типу. Все залежить від того, до яких саме органів ідуть нервові волокна з спинного мозку. Симптомами першої стадії остеохондрозу дуже часто є головокружіння, головні болі, безсоння, напруженість м'язів, погане самопочуття, пригнічений настрій, болі в спині, що віддають в ногу, больові відчуття по ходу сідничного нерва тощо. Іншими проявами остеохондрозу хребта є міжреберна невралгія, люмбаго, радикуліт, судоми і біль в ікрах, ішіас, болі в ділянці печінки, серця, шлунка і кишечника; інколи біль при остеохондрозі подібний на напад стенокардії (А.Васильєва,2004). Найбільш часто остеохондрозом вражаються нижні поперекові і верхні крижові нервові корінці, тобто ділянка, на яку припадає найбільше навантаження — попереково-крижовий радикуліт (запалення нервових корінців, які відходять від спинного мозку). Клінічні прояви захворювання перш за все залежать від місця і рівня компресії (стиснення) чутливих нервів. При частковій компресії нерва біль виникає в місці ураження і нижче нього, вздовж за місцем розташування нерва. При збереженні нервової провідності подразнюється тільки сам нерв, якщо ж компресія більш виразна, з'являються парестезії — оніміння шкіри або бігання «мурашок», погіршується м'язове відчуття, біль локалізується тільки на рівні пошкодженого сегмента, а нижче розташовані ділянки втрачають чутливість. При цьому, внаслідок значної компресії рухових нервових волокон порушується іннервація м'язів, створюються сприятливі передумови для їх атрофії. Друге місце після попереково-крижового остеохондрозу займає шийний остеохондроз. Ним частіше хворіють люди найбільш продуктивного віку - 30-60 років. Больові відчуття часто провокуються незручним положенням під час сну, тривалою роботою за письмовим столом надмірними фізичним навантаженнями тощо. При подразненні нервових корінців шийно-плечового сплетіння з'являється біль в плечі, що віддає в руку. Наслідком остеохондрозу шийного відділу хребта є компресія волокон симпатичного нерва, іннервуючого хребетну артерію, яка забезпечує кров'ю мозковий стовбур, гіпоталамус, мозочок. З таких умов виникають сильні головні болі в шийно-потиличній зоні, нудота, головокрутіння. Біль в ділянці між лопатками інколи помилково приймають за стенокардію. Для тестування шийного остеохондрозу варто виконатати нахили голови в бік, стараючись вухом торкнутися плеча; нахилити голову вперед, стараючись підборіддям торкнутися грудей. Відсутність болю та достатня амплітуда рухів головою при виконанні цих вправ, вказує на відсутність проблем з шийним відділом хребта. Хворим з різко вираженим шийним остеохондрозом не рекомендується:

• включати в комплекс гімнастичні вправи, які можуть викликати порушення мозкового кровообігу (колові рухи головою і різкі нахили вперед-назад);

• виконувати різкі рухи головою;

• плавати на спині, кролем, будь-яким іншим стилем, при якому необхідно сильно відхиляти голову, різко повертати її вліво або вправо. Плавати потрібно спокійно, нахиливши голову до води. Хворим на остеохондроз хребта час від часу необхідно його розвантажувати: через кожних 2-3 години роботи виконувати вправи на розтягування, спокійне розслаблення в положенні лежачи тощо.

Грудний радикуліт (міжреберна невралгія). Цей різновид остеохондрозу виникає внаслідок защемлення корінців спинномозкових нервів на рівні грудного відділу хребта. При такому остеохондрозі болі виникають за грудиною і між лопатками, рідше хвора людина відчуває серцеві болі, такі ж як при ішемічній хворобі. Коли пошкодження міжхребцевого диска починається не з ядра, а з фіброзного кільця, розвивається різновид остеохондрозу- деформований спондільоз. Волокна фіброзного кільця рвуться поблизу місця прикріплення до кісткових країв тіл хребців. Внаслідок цього фіброзне кільце випинається сильніше, ніж в нормі, травмуючи передню поздовжню зв'язку хребта. Відшаровуючись, зв'язка поступово покривається шаром солей; по периферії тіл хребців виростають кісткові «дзьоби». На першій стадії деформуючого спондильозу з'являються

слабкі болі невиразної локалізації, які проходять після виконання легких фізичних вправ (розминки); на другій — сильні болі і стійкі обмеження рухливості хребта, інколи поперековий лордоз. Виростаючи один навпроти іншого, кісткові нарости зливаються, утворюючи міцну кісткову структуру.Хребет повністю втрачає рухливість, хвороба стає практично незворотною.В останній час значно збільшилася кількість випадків остеохондрозу у дітей та підлітків. Симптомами корінцевого синдрому у дітей є періодично виникаючий тупий, ниючий біль в поперековій ділянці хребта, в попереку та в нозі одночасно. Інколи дитина щоранку відчуває скутість рухів, їй важко тривалий

час знаходитися в одній позі, особливо в зігнутому положенні. Переважна більшість дітей не звертає увагу на вище згадані симптоми, не розповідають про них батькам. Як наслідок, захворювання набуває хронічної форми, приносячи непоправної

шкоди здоров'ю дитини.

Причини виникнення остеохондрозу. Основною причиною остеохондрозу є переважаюче вертикальне положення тіла, надмірні розумові навантаження і пов'язана з ними гіподинамія. З іншого боку чинниками ризику розвитку остеохондрозу є велика кількість шкідливих для хребта видів праці, при яких організм тривалий час знаходиться в нефізіологічних (незручних) позах (ризик професійної діяльності).Професій корисних для хребта дуже мало. Позитивно впливає на стан хребта сільська праця, проте не спеціалізована, а комплексна, наприклад, багатопланова робота на присадибній ділянці. Саме така робота дуже подібна до вправ лікувальної фізкультури. Сприяють стисненню міжхребцевих дисків: виробничі рухові дії вантажників, каменярів, шахтарів тощо. Значним навантаженням піддаються хребцево-рухові сегменти у спортсменів-штангістів, а також у легкоатлетів, які спеціалізуються з спортивної ходьби та стрибків.

Причиною розвитку остеохондрозу може бути тривала робота за письмовим столом, дисплеєм комп'ютера, будь-яка інша робота, за умови тривалого знаходження людини у незмінній позі (сидячи, стоячи або зігнувшись). Робота сидячи, внаслідок стискання нижньої частини живота, сприяє розвитку вегетативних розладів, зокрема закрепів, геморою тощо. Найбільший тиск на хребці і міжхребцеві диски виника тоді, коли людина сидить, найменший - коли лежить. Важливо навчитися правильно сидіти з випрямленою спиною. Для цього, необхідно час від часу контролювати свою позу. Небезпечними для хребта є не лише виконання надмірної напруженої роботи, а й її недостатня рухливість (гіподинамія). Спричиняючи атрофії м'язових волокон, які підтримують хребетний стовп і зумовлюючи ожиріння, гіподинамія як чинник збільшення навантаження на міжхребцеві диски є причиною 3/4 усіх захворювань хребта. Ризик поведінки - звичка горбитися, сутулитися тощо. На перших етапах розвитку захворювання функцію глибоких м'язів спини беруть на себе більш сильні, поверхневі. Але при втомі, нервових розладах, захворюваннях, людина починає відчувати фіксуюче напруження всіх м'язів. Внаслідок порушень правильних співвідношень фізіологічних вигинів хребта виникають болі в попереку загальний дискомфорт та інші неприємні відчуття.

Ризик лікування. Прямолінійні витягування при остеохондрозі не лише малоефективні, але, за умови надмірних зусиль з боку спеціаліста мануальної терапії, можуть бути небезпечними для здоров'я. Вони лише на короткий проміжок часу позбавляють хворого від болю, спричиненого стисненням нервових корінців і міжхребцевих дисків, але проблему в цілому не вирішують.

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 547 | Нарушение авторских прав