АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Захворювання органів системи травлення та заходи їхньої профілактики

Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки - хро­нічне рецидивуюче захворювання, характерною ознакою якого є утворення виразок на слизовій оболонці шлунка і 12-палої, кишки. У 85-90% хворих розвиток виразкової хвороби пов'язане з інфікуванням кислотостійкою бактерією (гелікобактер пілорі). Іншими чинниками можуть бути стрес, куріння, алкоголь, обтяжена спадковість, нестероїдні протизаплідні засоби. Симптомами хвороби є болі, блювота кислим вмістом шлунка. В період загострення болі спостерігаються щоденно, виникають натщесерце, після прийняття їжі можуть зникати, з'являючись знову через 0,5-1 годину при виразці шлунка або через 1,5-2,5 години при виразці 12-палої кишки. Частими є болі під час нічного спання. Виразкова хвороба 12-палої кишки нерідко супроводжується закрепами. Якщо хворобу не ліку­вати можуть розвиватися небезпечні ускладнення: • шлунково-кишкові кровотечі; • проникнення виразки в поряд розташовані органи; • продирявлення (перфорація) в черевну порожнину з розвитком перитоніта; • звуження (стеноз) вихідного відділу шлунка; • переродження виразки в злоякісну форму (малігнізація). При появі періодичних болей в животі необхідно звер­нутися до лікаря для обстеження. При гострих болях в жи­воті, ознаках кровотечі (рідкий чорний стілець, блювота кров'ю тощо) необхідно негайно викликати ШД. Грижа — захворювання при якому відбувається випи­нання внутрішніх органів через дефекти стінок внутрішніх по­рожнин тіла, в яких вони розташовані, під шкіру (зовнішні грижі) або в іншу порожнину (внутрішні грижі). Найбільш часто зустрічаються зовнішні грижі передньої черевної стінки. У людей з надмірною масою тіла, середнього або похи­ лого віку, а особливо у жінок, виникає грижа стравоходу - вихід частини шлунка в грудну клітку через нормальний отвір в діафрагмі. Якщо нижня частина стравоходу або верхня частина шлунка ковзає в грудну клітку через отвір у діафрагмі говорить про ковзку грижу стравоходу. При такій грижі порушується нормальний тиск у ділянці сполучення шлунка та стравоходу, вміст шлунка проникає в стравохід (рефлюкс), розвивається печія. Виділяють неускладнені грижі, при яких своєчасна пла­нова операція дає повне одужання, і ускладнені грижі. Най­більш важким ускладненням захворювання є ущемлення грижі, при якому відбувається порушення кровообігу в органах, що вийшли в грижу з можливим їх некрозом. Якщо таких хворих своєчасно не оперувати, то можуть виникати небезпечні для життя стани — перитоніт, флегмона грижової ділянки, гостра кишкова непрохідність. При відсутності кваліфікованої лікарської допомоги або при її тривалому очікуванні, необхідно покласти хворого в ліжко, прикласти холод на грижове випинання. Хворому не можна нічого їсти і пити. Протипаказано примінення грілок, знеболюючих і послаблюючих засобів. Гастрит — запалення слизової оболонки шлунка. За­ймає перше місце по частоті серед захворювань системи трав­лення. Розрізняють гострий і хронічний гастрит. Причинами виникнення гострого гастрита є вживання в їжу неякісних продуктів (харчові отруєння), подразнююча дія на слизову шлунка деяких ліків (антибіотиків, саліцили, бро­міди, сульфаніламіди тощо) або хімічних речовин. Інколи при­чиною гострого гастриту може бути харчова алергія (на гриби, ягоди тощо) або ж деякі інфекційні захворювання. Хронічний гастрит - прогресуюче захворювання з пошкодженням слизової оболонки шлунка і залоз, яекі виробляють соляну кислоту, пепсин і слиз. При цьому захворю­ванні значно погіршується перебіг процесів відновлення клітин слизової оболонки. Порушення функцій шлунка за таких умов можуть спричинятися або внаслідок підвищення рівня соляної кислоти (хронічний гастрит з підвищеною секрецією) або внаслідок зниження рівня соляної кислоти — хронічний гастрит зі зниженою секрецією. Хронічний гастрит з підвищеною ceкрецією вважається передвиразковим станом, а тому принципи його лікування такі ж як і виразкової хвороби. В 90% випадків хронічний гастрит викликається особли вими кислотостійкими бактеріями (Helicobacter pylori — гелікобактер пілорі), здатні розмножуватися і жити в умовах дуже кислого середовища. Гострий гастрит зазвичай починається нападом, виника тошнота, блювота, біль в ділянці шлунка, головний біль, невелике підвищення температури тіла, загальна слабкість. Середня тривалість перебігу гострого гастриту — 2-3 доби, після цього настає одужання; при неправильному лікуванні можливий перехід в хронічну форму. При хронічному гастриті з підвищеною секрецією хворого турбують болі натщесерце у верхніх відділах живота, які проходять після прийняття їжі «голодна біль», відрижка кислим схильність до закрепів. При гастриті з пониженою секрецію відмічається відчуття переповненості шлунка, важкість в підложечній ділянці після їди, тошнота, відрижка, тупа ниюча біль у підложечній ді­лянці, що винкає зразу ж після прийняття їжі, біль посилюється у вертикальному положенні, зокрема при ходьбі. Після при­ йняття їжі через 1-2 години біль проходить. При появі періодичних болей в животі необхідно звер­татися до лікаря на обстеження і при гострих болях негайно викликати ПІД. Це дозволить виключити такі хірургічні захво­ рювання як гострий апендицит, холецистит тощо. Цироз печінки — хронічне захворювання, що характери­зується прогресуючим і надмірним утворенням сполучної тка­нини в печінці. Проходить з печінковою недостатністю різного ступеня важкості. Для захворювання характерні періоди заго­стрення (активна стадія) і ремісія (неактивна стадія). Тривалий час захворювання взагалі може протікати безсимптомно. При­чини розвитку цирозу печінки багатогранні: віруси В,С,0 (хро­нічний вірусний гепатит); хронічний алкоголізм; вплив отрут і деяких ліків; ендокринні захворювання (цукровий діабет, тире- атоксикоз); захворювання жовчного міхура, жовчних протоків. Симптоми захворювання: зниження апетиту, відраза до їжі, тупа, ниюча біль в правому підребер'ї; зміни розмірів і ущіль­нення печінки; збільшення селезінки; збільшення обсягу жи­вота внаслідок затримки рідини в черевній порожнині (асцит); збільшення молочних залоз у чоловіків (гінекомастія); атрофія шуляток; варикозне розширення вен прямої кишки, страво­ходу, підшкірних вен живота; почервоніння долоней, судинні «зірочки» на шкірі, жовтяниця — пожовтіння очей та шкіри. Алкогольне ураження печінки зумовлює надмірне нако­пичення жирів у клітинах печінки (жирова дистрофія) із збіль­шенням розмірів печінки, її болючістю, цирозу або печінкової недостатності. При цирозі печінки її фіброзна тканина спричиняє пору­шення кровообігу з з підвищенням тиску у воротній вені — нор­мальна гіпертензія. За таких умов змінюється н стравоходу та верхньої частини шлунка. Інколи виникає розрив вен, тоді у блювотних масах та фекаліях з'являється кров. Кишкова непрохідність — гостре хірургічне захворвання, що характеризується порушенням проходження кишкового вмісту по травному тракту, внаслідок закупорки, стискання або порушення функцій кишечника. Механічна непрохідність кишечника вимагає негайно хірургічного втручання. Вона може бути спричинена вузлоутворенням, заворотом (перекрутом), стисканням кищки спайками, защемленням в грижі, закупоркою кишки пухлиною, інорідним тілом, жовчними і каловими каміннями, харчовими масами тощо. Симптоми: біль в животі, блювота, затримка стулу" і газів, метеоризм. На фоні відсутності стільця і затримки газів розвивається всезростаюче здуття живота. Кишкова непрохідність у немовлят може бути спричиненям вкладанням частини кишки самої в себе (інвагінація), утворюючи «кишку в кишці». Симптомами інвагінації є біль у животі, випорожнення, що нагадують желе з порічок. Інвагінаці лікують барієвими клізмами або хірургічно. Холецистит — гостре або хронічне захворювання жовчного міхура. Найбільш часто розвивається при навності каміння в жовчному міхурі (див.жовчокам'яна хвороба). Гострий холецистит може бути викликаний різким порушенням режиму харчування (вживанням великих об'ємів жирної смаженої, копченої їжі і алкоголю) або ж закупоркою жовчних протоків каміннями. Ускладненнями гострого холециститу може бути перитоніт, підпечінковий абсцес, жовтуха, гнійник жовчного міхура тощо. Хронічний холецистит може виникати після гострого запалення жовчного міхура, проте частіше розвивається самостійно на фоні інших захворювань (жовчокам'яної хвороби, гастрита, панкреатита, ожиріння тощо). Проява хвороби — нудота, блювання, печія, біль у правому підребер'ї, проноси, лихоманка тощо. При симптомах гострого холециститу необхідно негайно викликати ШД. Жовчнокам'яна хвороба - хронічне захворюванн обумовлене утворенням каміння в жовчному міхурі, рідше в жовчних протоках. Камені утворюються внаслідок порушеня балансу між основними компонентами жовчі. До їх складу входять: холестерин, білрбін, кальцій, жовчні кислоти. Утримання холестерину в жовчі в рідкому стані залежить від жовчних кислот, які секретуються клітинами печінки.При зниженні рівня холотів(жов. к-т) холестерин кристалізується і випадає увигляді каменів. Частота жовчокам'яної хвороби зростає з віком - після 40 років камінці знаходять у 32% жінок і 16% чоловіків. Потрапляючи з жовчного міхура в міхурову протоку, ка­мені спричиняють сильну біль (жовчна колька). Інколи вони можуть закупорювати проток, що зумовлює жовтяницю, та її інфікування (холангіт) з сильним болем, що віддає у верхню ділянку живота. Як і будь-яке обмінне захворювання, жовчокам'яна хво­роба спадково зумовлена; іншими чинниками які сприяють роз­витку цього захворювання є застій жовчі у зв'язку з рідким прийняттям їжі, тривалі дискинезії (порушення тонуса) жовчо­вивідних шляхів, гіподинамія, ожиріння, цукровий діабет. При жовчокам'яній хворобі може виникати запалення підшлункової залози.

Коліт — запалення слизової оболонки товстої кишки. Розрізняють гострий і хронічний коліти. Гострий коліт час­тіше всього пов'язаний з мікробним зараженням при таких ін­фекційних захворюваннях, як дизентерія, сальмонелез, інколи може бути викликаний і іншими організмами, вірусами, отру­тами тощо. Симптоми: гострий біль в животі, втрата апетиту, пронос (стілець до 20 разів на добу), підвищення температури; язик сухий обкладений сірим або брудно-сірим нальотом. Хронічний коліт — часто є наслідком перенесених го­стрих інфекцій або таких захворювань як гастрити, панкреа­тити, ентерити тощо. Може виникати і внаслідок тривалих по­ рушень режиму і якості харчування, безконтрольного вживання послаблюючих засобів, антибіотиків та інших ліків. Геморой — захворювання, що виникає внаслідок кавер­нозної тканини підслизистого шару вихідного відділу прямої кишки з утворенням гемороїдальних вузлів. Виникненню захворювання сприяють такі чинники як важка фізична праця, вживання алкоголя, цироз печінки, гіподимія, тривалі закрепи, запальні процеси в прямій кишці та інших органах малого тазу. Захворювання проявляється сильними болями у ділянці прямої кишки та кровотечами під час випорожнення кишеч­ника. Хворі на геморой часто страждають недокрів'ям, вони скаржаться на слабкість, мають бліду шкіру При відсутності своєчасного лікування і тривалого пе бігу хвороби можуть розвиватися ускладнення: гостре запалення, тромбоз, защемлення гемороїдальних вузлів, випадіння вузлів з анального отвору; недостність сфінктера прямої киш (нетримання газів); виразна анемія. Для профілактики геморою необхідно щодня випоронювати кишечник, не допускати закрепів, вести рухливий спосіб життя, якнайбільше часу перебувати на свіжому повітрі, рацінально харчуватися. У харчовому раціоні має бути достатньо клітковини, якої багато у свіжих овочах та фруктах. Закреп - порушення функцій кишечника у вигляді тривалої затримки стільця більше ніж на дві доби або систематичне не повне випорожнення кишечника. Причиною закрепу можуть бути наявність механічних перепон (звуження кишки пухлиною, рубцями тощо), геморой або тріщини анального отвору, захворювання органів травлення (коліт, гастрит тощо), функціональні порушення (атипічиі і спастичні закрепи). Атипічні закрепи виникають внаслідок розслаблення м'язів кишечника, спастичні при тривалих спазмах кишечника, спричинених психічними переживаннями, курінням, хронічними професійними отруєннями. Основним симптомом закрепів є тривала затримка дефікації - відсутність стільця більше 48 годин. При астенічних крепах калові маси об'ємні, оформлені, ковбасоподібні. Дефікація проходить важко, дуже боляче. При спастичних закрепах випорожнення мають форму подібну до овечої. Закрепи досить часто супроводжуються метеоризмом, відчуттям тиску, розпирання, больовими відчуттямит при спазмах. Тривалі закрепи можуть супроводжуватися тошнотою, повітряною відрижкою, неприємними смаковими відчуттями в роті і запахом з нього, слабкістю, зниженням працездатності, депресією і безсонням. Пронос (діарея) — частий рідкий стілець, обумовлени прискореним проходженням вмісту кишечника внаслідок посиленої перистальтики, порушенням всмоктування води в товстому кишечнику і виділенням стінкою кишечника значною кількістю запального секрету. Діарея може мати інфекційну природу (дизентерія, холера) або ж пов'язана з такими неінфекційними захворюванями як коліт, ентерит, целіакія, лактозна недостатність тощо. Процес може бути викликаний і ліками, зокрема антацидами, що містять солі магнія, антиаритмічними препаратами (Хінідін, Пропранолон), антибіотиками, замінниками цукру (Сорбітол, Маннітал) тощо. Ентерит хронічний — запальне захворювання слизової оболонки тонкої кишки з порушенням її функцій і структурних змін слизової оболонки аж до атрофії. Причинами розвитку ентериту можуть бути гельмінтози, недостатність або відсутність деяких ферментів, зокрема лак­този, зловживання антибіотиками, послаблюючими засобами та алкоголем, алергії тощо.Часто відмічається надлишковий ріст бактерій в тонкій кишці (дисбактеріоз). Симптомами захворювання є тупі болі в підшлунковій області, пронос, підвищене газоутворення і здуття живота, пов'язані з порушенням перетравлення їжі і всмоктування кін­цевих продуктів травлення. Захворювання часто приводить до недостатності вітамінів (групи А,В,Р,К) і кальцію, залізодефі-цитної анемії, зменшення маси тіла. При важкому перебігу за­ хворювання хворий скаржиться на слабкість і головокрутіння після прийняття їжі. Панкреатит - гостре або хронічне запальне захворю­вання підшлункової залози. Основні причини: нерегулярне хар­чування, зловживання гострою і жирною їжею, хронічний ал­коголізм, виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки, хвороби жовчовивідних шляхів. Гострий панкреатит — гостре хірургічне захворювання, спричинене ферментативним аутолізом (самопереварюванням) залози з наступним некрозом і гнійним розкладанням її тканин. Завжди розвивається після переїдання з вживанням спиртного. Хворий скаржиться на сильну розпираючу біль у верхній час­тині живота. Біль настільки сильний, що хворий приймає ви­мушене положення — сидячи або лежачи з притягнутими до живота ногами. Хронічний панкреатит — запально-склеротичне захво­рювання підшлункової залози з поступової руйнацією і рубцю­ ванням (склерозом) активної залозистої тканини. При цьому з часом порушується утворення травних ферментів і гормонів. Характерними симптомами є тупі ниючі болі під ложечкою або в лівому підребер'ї, які посилюються після прийняття їжі. Може бути відрижка, тошнота, здуття живота, випорожнення непетравленою їжею (вкраплення жиру в калових масах). Хвор втрачає апетит і має відразу до жирної їжі. Порушення перетравлення жирів спричиняє авітамінози А, Д, Е, К, дефіцит магнію і кальцію (остеопороз людей похилого віку).

Дата добавления: 2016-06-06 | Просмотры: 603 | Нарушение авторских прав