Теорія функціональних систем П.К. Анохіна.
Функціональні системи організму.
П.К. Анохін створив вчення про функціональні системах організму.
Функціональна система організму – це постійно змінювана сукупність органів і тканин, що відносяться до різних анатомо-фізіологічним структурам і об'єднаних для досягнення певних форм пристосувальної діяльності. Вона формується при відхиленні від норми тих чи інших показників з метою повернути і в норму.
Функціональна система складається з 4 ланок:
- ланка корисного пристосувального результату;
- центральної ланки;
- виконавчої ланки;
- зворотного зв'язку.
Корисний пристосувальний результат – це той результат, заради досягнення якого і формується функціональна система.
Центральна ланка являє собою нервові центри, які беруть участь у діяльності даної функціональної системи. Відхилитися від норми показники збуджують рецептори, від яких в ЦНС надходить потік імпульсів, що активують центральна ланка. У нейронах центральної ланки йде переробка інформації, в результаті чого утворюється модель (еталон) майбутнього результату роботи функціональної системи, а також програма його досягнення.
Виконавча ланка – це ті органи і тканини, які працюють для досягнення потрібного результату. Чотири компоненти будь-якої виконавчої ланки: внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, скелетна мускулатура, поведінкові реакції.
Зворотній зв'язок здійснюється за рахунок тих же рецепторів, які зафіксували зміну показника. Імпульси від них надходять в центральну ланку, де вже сформований еталон роботи функціональної системи. Якщо відбулися зміни збігаються з еталоном, мета досягнута, і система розпадається. Якщо зміни не збігаються з еталоном, система продовжує працювати, поки результат не буде досягнутий.
За характером спричиненої реакції зворотний зв'язок ділиться на позитивну і негативну. Позитивний зворотний зв'язок підсилює реакцію, негативна, навпаки, послаблює її. Зворотній зв'язок є основним механізмом саморегуляції ЦНС, за рахунок якої підтримується постійність внутрішнього середовища організму.
Властивості функціональної системи:
- динамічність;
- саморегуляція.
Динамічність: будь-яка функціональна система – утворення тимчасове і постійно змінне. Різні органи і тканини можуть бути компонентами великої кількості різних функціональних систем. Саморегуляція: за рахунок наявності зворотного зв'язку система сама контролює відповідність досягнутого результату потребам організму.
Загальний висновок: таким чином, організм являє собою сукупність функціональних систем, що підтримують сталість внутрішнього середовища організму, що забезпечують його пристосування до мінливих умов зовнішнього і соціального середовища. Фізіологія у ряді біологічних, педагогічних, психологічних і медичних дисциплін займає особливе місце. Поряд з іншими медико-біологічними науками, і в першу чергу анатомією, цитологією, біологією, біохімією та іншими медичними дисциплінами, фізіології належить провідна роль у розумінні приватних і загальних закономірностей життєдіяльності людини. Головне завдання охорони здоров'я полягає в тому, щоб не дати здоровій людині незважаючи на тисячі самих різних причин, захворіти, тобто створити такі умови, щоб людина в найрізноманітніших соціальних, екологічних та побутових умовах залишався здоровим. В цьому полягає профілактична спрямованість медицини, і нормальній фізіології в цьому належить першорядна роль.
Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1410 | Нарушение авторских прав
|