АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Теорія функціональних систем П.К. Анохіна.

Функціональні системи організму.

П.К. Анохін створив вчення про функціональні системах організму.

Функціональна система організму – це постійно змінювана сукупність органів і тканин, що відносяться до різних анатомо-фізіологічним структурам і об'єднаних для досягнення певних форм пристосувальної діяльності. Вона формується при відхиленні від норми тих чи інших показників з метою повернути і в норму.

Функціональна система складається з 4 ланок:

- ланка корисного пристосувального результату;

- центральної ланки;

- виконавчої ланки;

- зворотного зв'язку.

Корисний пристосувальний результат – це той результат, заради досягнення якого і формується функціональна система.

Центральна ланка являє собою нервові центри, які беруть участь у діяльності даної функціональної системи. Відхилитися від норми показники збуджують рецептори, від яких в ЦНС надходить потік імпульсів, що активують центральна ланка. У нейронах центральної ланки йде переробка інформації, в результаті чого утворюється модель (еталон) майбутнього результату роботи функціональної системи, а також програма його досягнення.

Виконавча ланка – це ті органи і тканини, які працюють для досягнення потрібного результату. Чотири компоненти будь-якої виконавчої ланки: внутрішні органи, залози внутрішньої секреції, скелетна мускулатура, поведінкові реакції.

Зворотній зв'язок здійснюється за рахунок тих же рецепторів, які зафіксували зміну показника. Імпульси від них надходять в центральну ланку, де вже сформований еталон роботи функціональної системи. Якщо відбулися зміни збігаються з еталоном, мета досягнута, і система розпадається. Якщо зміни не збігаються з еталоном, система продовжує працювати, поки результат не буде досягнутий.

За характером спричиненої реакції зворотний зв'язок ділиться на позитивну і негативну. Позитивний зворотний зв'язок підсилює реакцію, негативна, навпаки, послаблює її. Зворотній зв'язок є основним механізмом саморегуляції ЦНС, за рахунок якої підтримується постійність внутрішнього середовища організму.

Властивості функціональної системи:

- динамічність;

- саморегуляція.

Динамічність: будь-яка функціональна система – утворення тимчасове і постійно змінне. Різні органи і тканини можуть бути компонентами великої кількості різних функціональних систем. Саморегуляція: за рахунок наявності зворотного зв'язку система сама контролює відповідність досягнутого результату потребам організму.

Загальний висновок: таким чином, організм являє собою сукупність функціональних систем, що підтримують сталість внутрішнього середовища організму, що забезпечують його пристосування до мінливих умов зовнішнього і соціального середовища. Фізіологія у ряді біологічних, педагогічних, психологічних і медичних дисциплін займає особливе місце. Поряд з іншими медико-біологічними науками, і в першу чергу анатомією, цитологією, біологією, біохімією та іншими медичними дисциплінами, фізіології належить провідна роль у розумінні приватних і загальних закономірностей життєдіяльності людини. Головне завдання охорони здоров'я полягає в тому, щоб не дати здоровій людині незважаючи на тисячі самих різних причин, захворіти, тобто створити такі умови, щоб людина в найрізноманітніших соціальних, екологічних та побутових умовах залишався здоровим. В цьому полягає профілактична спрямованість медицини, і нормальній фізіології в цьому належить першорядна роль.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1401 | Нарушение авторских прав