АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РАК ЛЕГЕНІВ.

РАК ЛЕГЕНІВ – епітеліальна злоякісна пухлина легенів. Серед онкологічної патології – займає друге місце після раку шлунка.

Етіологія – до кінця не вияснена. Існують: вірусна та генетична теорії виникнення пухлин.

Сприятливі фактори: а/ професійні шкідливості / газо-пилові /; б/ паління; в/ хронічні захворювання легенів; г/ забруднення атмосферного повітря.

Патогенез – неясний. В більшості випадків первинний рак легенів розвивається з епітелію бронхів – бронхогенний рак і рідше – з епітелію альвеол. Рак легенів може розвинутись також вторинно – метастатичний рак. Первинний рак легенів вражає частіше праву легеню, середню частку. Рак головних та часткових бронхів об’єднують в одну групу – центральний рак. Рак сегментарних бронхів і його гілок – периферійний рак. Для раку легенів властиве раннє метастазування в печінку, надниркові залози, кістки, мозок.

Клініка. Симптоматика первинного раку легенів різноманітна, залежить від локалізації пухлини, форми її росту / ендофітний або екзофітний /, поширення і проростання в сусідні органи, метастазування та вторинних запальних змін в легенях. Один з ранніх симптомів центрального раку легенів – є кашель, який змінюється в залежності від стадії захворювання і ступеню ураження бронха: легке покашлювання на початку хвороби, переходить у нестерпний сухий кашель. В подальшому, при приєднанні інфекції, кашель супроводжується виділенням слизисто-гнійної мокроти. При укриванні пухлини виразками, в мокроті з’являються прожилки крові, харкотиння набуває вигляд “малинового желе”. Частим раннім симптомом є загальна слабкість, що не зникає після відпочинку. Біль у грудях з’являється при метастазуванні у плевру і може мати різний характер і інтенсивність. При розпаді пухлини з’являються симптоми ракової інтоксикації: гарячка, втрата апетиту, зниження працездатності, землисто-сірий колір шкірних покривів. В основі виникнення задишки лежать порушення бронхіальної прохідності з розвитком обтураційного ателектазу. Периферійний рак легені у ранніх стадіях може нічим не проявлятись, у пізніх – з’являються симптоми різних ускладнень. При огляді грудної клітки – можливе відставання ураженої половини в акті дихання. Перкуторно і аускультативно – при центральному раку відхилень не виявляють; при периферійному раку значних розмірів – притуплення перкуторного звуку над ділянкою ураження, в тому ж місці – ослаблене везикулярне дихання. При повному закритті бронха пухлиною – з’являються симптоми обтураційного ателектазу; при супутньому запаленні – з’являються вологі хрипи. При утворенні порожнини під час розпаду пухлини – перкуторно може визначатись тімпанічний звук, аускультативно – бронхіальне дихання. Проростання пухлини або її метастазування в плевру призводить до появи шуму тертя плеври; в подальшому – можуть з”явитись симптоми ексудативного, в більшості випадків – геморагічного плевриту. В аналізі крові – прискорення ШОЕ. В аналізі мокроти на АК – виявляють атипові / ракові / клітини. Для діагностики раку легенів важливе значення мають рентгенологічні методи дослідження, зокрема – бронхографія та томографія. R-логічно – при центральному раку виявляється розширення кореня легені, ділянка затемнення з нечіткими контурами на місці кореня, від якої віялоподібно розходяться лінійні тіні / симптом “ сходу сонця “ /. При частковій закупорці пухлиною просвіту бронха – виявляється ділянка емфіземи; при повній – ателектаз / спадання ділянки легені /. При периферійному раку – знаходять неоднорідну тінь з нерівними контурами, яка поєднується з коренем легені тяжоподібною тінню / симптом “ ракової доріжки “ /. При бронхоскопії з біопсією – виявляють пухлину та визначають її вид та характер.

Смерть хворого настає від ракової інтоксикації, метастазів, дихальної або серцевої недостатності, легеневої кровотечі.

Лікування. Основний метод лікування – хірургічний / пульмонектомія, лобектомія /. Променева та хіміотерапія / циклофосфан, бензотеф / - сприяють подовженню терміну життя. В залежності від кліничних проявів хвороби проводять симптоматичну терапію / протикашльові, бронхолітики, антибіотики, відхаркувальні, детоксикаційні, кровозупинні, знеболюючі засоби, оксигенотерапія /.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ КРОВОХАРКАННІ ТА ЛЕГЕНЕВІЙ КРОВОТЕЧІ:

1. Надати хворому положення сидячі, якщо нема симптомів колапсу; лежачі з повернутою на бік головою – якщо є симптоми гострої судинної недостатності.

2. Ковтання шматочків льоду, пиття холодної води маленькими порціями, міхур з льодом на уражену половину грудної клітки.

3. Протикашльові / кодеїн по 0,015 г, діонін по 0,02 г /.

4. Гемостатична терапія: кальцію хлорид або кальцію глюконат 10 мл 10% р-на в/в; 1-2 мл 1% р-на вікасолу в/м; 20-30 мл 10% р-на желатину під шкіру стегна / перед введенням розчин підігрівають до t-тіла /; в/в крапельно – 100-200 мл 5% р-на амінокапронової кислоти; 1 мл 0,025% р-ну адроксону в/м або п/ш; діцинон – в таблетках по 0,25 всередину 3 рази на добу або для ін’єкцій – 2-4 мл 12,5% р-на в/м або в/в.

5. При значній кровотечі – розвантажити мале коло кровообігу / джгути на чотири кінцівки /.

6. Хворі з кровохарканням, а тим більше з легеневою кровотечею потребують невідкладної госпіталізації, бажано в спеціалізоване пульмо,- або торакальне відділення.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 530 | Нарушение авторских прав