АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Д. СУПРОВІДНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Прочитайте:
  1. D. Скоріше за все ятрогенне захворювання з елементами неврозу,однак пацієнтку слід до обстежити
  2. II. Захворювання, викликані впливом промислових аерозолів
  3. II.Захворювання черевної стінки і органів черевної порожнини
  4. III. Історія теперішнього (нинішнього) захворювання (Anamnesis morbi)
  5. IV. Захворювання, синдроми і феномени
  6. V. РЕВМАТИЗМ. ХВОРОБИ СУГЛОБІВ. СИСТЕМНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ.
  7. XIX. Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини.
  8. XVI. Догляд за хворими з пошкодженнями та захворюваннями голови.
  9. XVIII. Догляд за хворими з хірургічними захворюваннями та пошкодженнями грудної клітки та органів грудної порожнини.
  10. Автоімунні захворювання

Усі супутні захворювання, які належать до будь-якого органа та системи, формулюються згідно із чинними класифікаціями цих недуг.

Клініка. В залежності від тих чи інших умов хвороба в одних випадках починається гостро, в інших – виникає стиха і прогресує поступово, в третіх – протягом деякого часу розвивається приховано, безсимптомно і лише в подальшому – проявляється характерним симптомокомплексом.

Характерні симптоми туберкульозної інтоксикації, що є реакцією всього організму у відповідь на інфікування мікобактеріями: спостерігається невисокий субфебрилітет; збільшення зовнішніх лімфовузлів; значна пітливість вночі / що завжди підозріло по відношенню до туберкульозу /; блідість шкірних покривів; блиск очей; гарячковий рум’янець на щоках; схуднення / пов’язане з підвищенням обміну речовин та втратою апетиту /; при пальпації – промацуються збільшені, щільні, хворобливі лімфовузли на шиї, в пахвовій ділянці, в паху; в ЗАК: помірна лімфопенія, зсув формули нейтрофілів вліво, нерізке підвищення ШОЕ. Можливі найрізноманітні місцеві симптоми, що з’являються при ураженні бронхолегеневої системи: кашель – сухий або з харкотинням; кровохаркання або легенева кровотеча, які спостерігаються при ураженні легеневих судин; задишка – виникає при дифузних процесах в легенях. Виникнення фіброзних змін, емфіземи легенів, пневмосклерозу - призводить до розвитку дихальної та легенево-серцевої недостатності. Перкуторно: при фіброзі легенів, ексудативному плевриті – притуплення звуку; при емфіземі – коробковий звук; при наявності каверни – з’являється тимпаніт. Аускультативно: при фіброзі легенів – жорстке дихання; при інфільтративних процесах – бронхіальне; при емфіземі – послаблене везикулярне; при ексудативному плевриті – відсутність дихальних шумів; якщо каверна сполучується з бронхом – з’являється бронхіальне або амфорічне дихання, сухі та вологі хрипи. При дослідженні мокроти або промивних вод бронхів на БК – виявляють мікобактерії туберкульозу. При обстеженні на туберкульоз дітей та підлітків проводять туберкулінову пробу Манту / після дезинфекції шкіри внутрішньошкірно вводять 0,1 мл розчину туберкуліну в розведенні 1:10.000 /. Позитивна проба Манту / папула 5 мм і більше через 72 години після проби / - після вакцинації і ревакцинації; при інфікуванні мікобактеріями; при активному туберкульозі; при згаслому процесі. Тому діагностичне значення має визначення туберкулінового віражу. Важливу роль в діагностиці туберкульозу відіграє рентген дослідження.

Для раннього виявлення хворих на туберкульоз дітей – застосовують туберкулінові проби, у осіб старше 12 років – флюорографію, яку проводять обов’язково 1 раз в 2 роки. Більш частий контроль проводиться для осіб, що мають контакт з бациловиділителем, а також для працівників лікувально-профілактичних закладів, дитячих будинків і садків, учнів та працівників шкіл. Один раз на рік обстежуються особи, що вилікувалися від туберкульозу.

Лікування. Починають лікування хворого в стаціонарі / протягом 2-5 місяців /, потім його переводять для продовження лікування в протитуберкульозний санаторій на 2-4 місяці, а звідти – на амбулаторне лікування, тривалість якого – від 9 місяців до 2 років. При будь-якій формі туберкульозу – лікування повинно бути комплексним і включає: засоби, що підвищують захисні сили організму, антибактеріальну терапію, ліквідацію явищ інтоксикації, симптоматичне лікування.

При активному процесі призначають повний спокій або щадний режим. При покращанні стану – хворого переводять на санаторний режим. Харчування повинно бути повноцінним, калорійним, з великим вмістом білків, вітамінів, кальцію і калію. Корисні повітряні ванни, геліотерапія, ЛФК.

Медикаментозне лікування: а/ Етіологічна терапія. Як правило, проводять комбіновану антибактеріальну терапію туберкульозу, яка включає застосування антибіотиків / стрептоміцин, циклосерін, канаміцин, ріфоцин, ріфампіцин / у сполученні з хіміопрепаратами / тубазід або фтівазід, або тібон + ПАСК /. б/ Патогенетична терапія. З метою десенсибілізації організма, зменшення побічних явищ антибіотикотерапії, прискорення процесів розсмоктування, - використовують кортикостероїдні препарати. Для підвищення захисних сил організму – використовують вітаміни груп А, В, С. в/ Симптоматична терапія. При сухому кашлю – призначають протикашльові засоби / кодеїн, діонін, текодін /. При наявності мокроти – показані відхаркувальні та бронхолітичні препарати. При гарячці – застосовують жарознижуючі. Показане також застосування серцево-судинних препаратів; оксигенотерапії. При кровохарканні та легеневій кровотечі – проводиться гемостатична терапія. При значному накопиченні ексудату в плевральній порожнині – показана його аспірація.

Крім лікарської терапії застосовують колапсотерапію /введення повітря в плевральну порожнину має назву – пневмоторакс, в порожнину очерев”я – пневмоперітонеум/ і хірургічне лікування /резекція ураженої ділянки легені/.

Після закінчення основного курсу лікування – призначають протирецидивні курси лікування / по 2-3 місяці, протягом декількох років / і диспансерне спостереження.

Профілактика. Неспецифічна профілактика туберкульозу включає соціально-профілактичні та санітарно-гігієнічні заходи по оздоровленню умов життя, праці та побуту населення, фізичну культуру і спорт. Запобіжні щеплення БЦЖ / специфічна профілактика / - проводять всім новонародженим, а також неінфікованим дітям і підліткам у 7, 12 та 17 років. Вакцинують і людей старшого віку з негативною реакцією Манту.

Хіміопрофілактика показана людям, які мають тісний контакт з хворими, що виділяють мікобактерії, а також дітям і підліткам з різко вираженою реакцією Манту. Для цього застосовують тубазід або фтівазід, іноді в сполученні з ПАСК: 1раз на добу протягом 2-3 місяців 2 рази на рік.

 

ДОДАТОК:


Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 392 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)