АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога і лікування. 1. 3упинити надходження алергену в організм

1. 3упинити надходження алергену в організм. Вище місця ін'єкції (укусу) накласти джrут. Це місце обколоти адреналіном 0,1 % - 0,2 - 0,3 мл i прикласти до нього лід для зменшення всмоктування алергену. В іншу ділянку ввести ще 0,3 - 0,5 мл адреналіну. Краще адреналін вводити малими дозами (0,1 % по 0,3 - 0,5 мл) в різні ділянки тіла. кожні 10 -15 хв до виведення хворого із колаптоідного стану. Покласти хворого в таке положення, щоб попередити западання язика й аспірації блювотними масами, дати кисень, ввести кордіаміну 2 мл або кофеїну 10 % 2 мл.

2. При відсутності покращання, внутрішньовенно струминно ввести дуже повільно адреналін 0,1 % - 0, 5-1,0 мл в 10 - 20 мл 40 % глюкози або ізотонічного

розчину хлориду натрію, або 1 мл 0,2 % норадреналіну. 3агальна доза норадреналіну не повинна перевищувати 2 мл.

3. Якщо після цього не вдається добитись нормалізації АТ, необхідно налагодити крапельницю: глюкоза 5 % — 300 мл, норадреналін 0,2 %-1— 2 мл або мезатон 1 % — 1— 2 м.л. 125 — 200 мг одного із глюкокортикоїдних препаратів (краще гідрокортизон-гемісукцинат), 90 —120 мг преднізолону, 8 мr дексазону а6о 8-16 мг дексаметазону. При набряку легень дозу гормонів збільшують. В гострому періоді анафілактичного шоку п/ш вводять 30 — 60 мг преднізолону або 125 мг гідрокортизону, в тяжких випадках — в/в струминно 3 глюкозого 40°/_о 10 мл або NaCI або в крапельниці (див. вище). Ці дози можна повторювати кожні 4 год до зняття гострої реакції.

4. При набряку легень, нормалізації АТ призначають діуретики.

5. Для корекції серцевої недостатності в крапельницю вводять серцеві глікозиди: строфантин 0,05 % — 0,5 мл або корглікон 0,06 % — 1 мл 3i швидкістю 40 — 50 крапель за 1 хв.

6. Для попередження алергічних ускладнень рекомендується застосовувати глюкокортикоїдні препарати в середньому протягом 4— 6 діб 3 поступовим зниженням дози по 1/4 —1 /2 таблетки на добу. Тривалість лікування i доза препарату залежать від стану хворого.

7. 3 метою ліквідації явищ бронхоспазму додаткрво до адреналіну рекомендуеться в/в ввести еуфілін 2,4 % — 10 мл 3 10 мл натрію хлориду а6о 40 % глюкози, 0,5 % розчин ізадрину, алупенту 1-2 мл — 0,25 % п/ш. При появі стридорозного дихання i відсутності ефекту від терапії необхідно за життевими показаннями провести трахеостомію. При корчах — в/в дроперидолу 1— 2 мл, 20 % розчин натрію оксибутирату, 0,5 % розчин седуксену, сибазону. При наростанні асфіксії — 1 % розчин лазиксу внутрішньовенно струминно.

8. При анафілактичному шоці, викликаному пеніциліном, ввести в/м пеніциліназу 1 лин ОД в 2 мл NaCI.

9. Хворого необхідно тепло вкрити, обкласти грілками i постійно давати кисень. Термін госпіталізації не менше одного тижня.

КРОПИВ'ЯНКА

Кропив'янка (алергічний дерматоз, urticaria) — швидка поява більш або менш розповсюджених сверблячих пухирів на шкірі, що являюrпь собою набряк обмеженої ділянки, головним чином, сосочкового шару шкіри.

Провідним механізмом розвитку кропив'янки є реагіновий меканізм пошкодження. В ролі алергену, найчастіше виступають лікарські препарати, продукти харчування. ІІ тип механізму ушкодження може проявлятися при переливанні крові. Імунокомплексний механізм може включатися при введенні ряду лікарськик препаратів, антитоксичних сироваток, у-глобуліну. Псевдоалергічна кропив'янка є наслідком дії лібератів гістаміну, активаторів комплементу або калікреїн-кінінової системи (антибіотики, рентгеноконтрастні речовини, сироватки, фізичні фактори, продукти харчування, що вміщують ксенобіотики).

3агальним патогенетичним фактором для всіх клінічних видів кропив'янки є підвищення проникності судин мікроциркуляторного русла i гострий розвиток набряку навколо цих судин. В механізмі виникнення пухирів основне значення належить фізіологічно активним речовинам (гістамін, серотонін, брадикінін, інтерлейкін, ацетилхолін).

Клінічні прояви. 3ахворювання починається раптово 3 інтенсивного свербіння шкіри різних ділянок, інколи всієї поверхні тіла. Швидко в цих місцях з'являються гіперемовані ділянки висипань, які виступають над шкірою. Пізніше пухирець блідне, може настати відшарування епідермісу. Кропив'янка може мати геморагічний характер за рахунок виходу 3 судинного русла формених елементів крові. Величина елементів різна (від просяного зерна до досить великих), вони можуть розміщуватись окремо або зливатись.

Ступені тяжкості:

- легкий перебіг - моноформні поодинокі елементи висипу на обмежених ділянках шкіри;

- середньої тяжкості - розповсюджені висипи зливного характеру;

- Тяжкий перебіг - генералізовані шкірні реакції, синдром Лайелла, набряк Квінке, системні реакції.

Кропив'янка може рецидивувати, перейти у хронічну форму.

Атака гострої кропив'янки може супроводжуватись загальною слабістю,

головним болем, нерідко підвищенням температури тіла до 38 - 39 °С.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 446 | Нарушение авторских прав