АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КЛАСИФІКАЦІЯ КІСТОК

Прочитайте:
  1. II. Поняття про рани, класифікація ран
  2. А. КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУБЕРКУЛЬОЗУ
  3. Анемії: класифікація, етіологія, патогенез, їх характеристика.
  4. Аномалії пологогових сил: класифікація, діагностика, лікування.
  5. Будова покривних кісток черепа.
  6. Вдавлення кісток черепа
  7. Виберіть, які оригінальна зви мають зубчасті шви кісток черепа?
  8. Визначення і класифікація методів стерилізації різальних, оптичних і загальхірургічних інструментів
  9. Визначення, класифікація і номенклатура вітамінів
  10. Вікові особливості та ріст кісток

В скелеті розрізняють наступні частини: скелет тулубу (хребці, ребра, груднина), скелет голови (кістки черепу і обличчя), кістки поясів кінцівок – верхнього (лопатка і ключиця), нижнього (тазова) і кістки вільних кінцівок – верхньої (плече, кістки передпліччя і кисті) і нижньої (стегно, кістки гомілки і стопи).

Число окремих кісток, які входять до складу скелету дорослої людини, більше 200, із них 36 – 40 розміщені по серединній лінії і непарні, решта – парні.

За зовнішньою формою, функцією і розвитком:

1. Трубчасті кістки. Вони побудовані із губчастої і компактної речовини, які утворюють трубку з кістковомозковою порожниною, виконують всі три функції скелету (опора, захист і рух). Із них довгі трубчасті кістки (плече, кістки передпліччя, стегно і кістки гомілки) є стійкими і довгими важелями руху і, окрім діафізу, мають ендохондральні вогнища окостеніння в обох епіфізах (біепіфарні кістки); короткі трубчасті кістки (кістки п’ястка, плюсни, фаланги) являють собою короткі важелі руху; із епіфізів ендохондральне вогнище окостеніння мається тільки в одному (істинному) епіфізі (моноепіфізарні кістки).

2. Губчасті кістки. Побудовані переважно із губчастої речовини, покритої тонким шаром компактної. Серед них розрізняють довгі губчасті кістки (ребра і груднина) і короткі (хребці, кістки зап’ястка і кістки заплесну). До губчастих кісток відносяться сезамоподібні, схожі на сезамові зерна рослини кунжут, звідки і походить їх назва (надколінок, горохоподібна кістка, сезамоподібні кістки пальців руки і ноги); функція їх – допоміжні пристосування для роботи м’язів; розвиток – ендохондральний у товщі сухожилка. Сезамоподібні кістки розміщуються біля суглобів, приймають участь в їх утворенні і сприяють рухам у них, але з кістками скелету безпосередньо не зв’язані.

3. Плоскі кістки:

а) плоскі кістки черепу (лобна і тім’яні) виконують переважно захисну функцію. Вони побудовані із двох тонких платівок компактної речовини, між якими знаходиться діплое, diploe – губчаста речовина, яка містить канали для вен. Ці кістки розвиваються на основі сполучної тканини (покривні кістки);

б) плоскі кістки поясів (лопатка, кульшові кістки) виконують функції опори і захисту, побудовані переважно із губчастої речовини; розвиваються на основі хрящової тканини.

4. Змішані кістки (кістки основи черепу). До них відносяться кістки, які злилися із кількох частин; мають різну функцію, будову і розвиток. До змішаних кісток відноситься і ключиця, яка розвинулись частиною ендодесмально, частиною ендохондрально.


Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 443 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)