АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СКЕЛЕТ ТУЛУБУ

Елементи опорно – рухового апарату тулубу у всіх хребетних розвиваються із первинних сегментів (сомітів) дорсальної мезодерми, яка залягає з боків спинної хорди і нервової трубки. Виникаюча із медіовентральної частини соміту мезенхіма (склеротом) іде на побудову навкруги хорди скелету, а середня частина первинного сегменту (міотом) дає м’язи (із дорсолеральної частини соміту утворюється дерматом). При утворенні хрящового, а слідом і кісткового скелету м’язи отримують опору на твердих частинах скелету, які в силу цього також розміщуються метамірно, чередуючись з м’язовими сегментами. На такому принципі будується осьовий скелет тіла – хребтовий стовп, який складається із поздовжнього ряду сегментів, які називаються хребцями, із яких кожний виникає із ближчих половинок сусідніх склеротомів. В примітивному своєму вигляді, як це спостерігається у нижчих форм або на початку розвитку людського зародка, хребет складається із хрящових утворень – тіла і невральної дуги, які метамірно залягають з дорсального і вентрального боку хорди.

В подальшій еволюції окремі елементи хребців розростаються, що приводить до двох підсумків: по – перше, до зростання всіх частин хребця і по – друге, до витіснення хорди і заміщення її тілами хребців. Тіла обростають хорду і здавлюють її, внаслідок чого вона втрачає своє зв’язуюче значення для хребців і зникає, зберігаючись між хребцями (інтервертебрально) в вигляді студенистого ядра (nucleus pulposus) в центрі міжхребцевих дисків. Верхні (невральні) дуги охвачують спинний мозок і зливаються, утворюючи непарні остисті і парні суглобові (2 пари – верхні і нижні) і поперечні відростки. Нижні (вентральні) дуги дають ребра, які залягають в проміжках (міосептах) між м’язовими сегментами, які охоплюють загальну порожнину тіла. Хребет, пройшовши хрящову стадію, стає кістковим, за виключенням проміжків між тілами хребців, де залишається об’єднуючий їх міжхребцевий хрящ.

Еволюція хребтового стовпа йшла по шляху диференціювання його відділів у зв’язку з переходом до наземного способу життя і переміщення тіла по землі з допомогою кінцівок. У водних тварин (риби) розрізняють тільки тулубний і хвостовий відділи. Шиї у риб немає, і всі хребці несуть ребра; нерухома голова переходить безпосередньо у тулуб, що придає передньому кінцю тіла стійку обтікаючу форму, вигідну для переміщення у воді. З виходом на сушу (починаючи з амфібій) голова набуває властивість рухатися, у зв’язку з чим втрачаються найближчі до неї ребра, зберігаючись лише у вигляді реберної частини поперечних відростків хребців. Найближчі до голови хребці видозмінюються в шийні і утворюється новий відділ хребтового стовпа. Факт утворення рухомої шиї у наземних тварин доказується тим, що ссавці, які вторинно перейшли до життя у воді (наприклад, у китів), шийні хребці зростаються, шия майже зникає, а голова знову втрачає рухливість.

Збереження розвинених ребер обумовило виділення реберного відділу хребтового стовпа (названого грудним), так як ребра залишились лише у цьому відділі, а у решті вони перетворилися в рудиментарні утворення, включені у поперечні відростки хребців. Виділення грудного відділу сприяв і розвиток легеней, а також кінцівок, які спричинили розвиток груднини, внаслідок чого грудний відділ хребта прийняв участь в утворенні грудної клітки. В зв’язку з розвитком задніх кінцівок у четвероногих пройшло з’єднання поясу нижніх кінцівок з осьовим скелетом, з двома і більш хребцями, які зрослись у один криж. Це призвело до укріплення хребта і виділенню його поперекового і крижового відділів. Зрощення крижа пройшло переважно у тих тварин, у яких тіло цілком спирається тільки на задні кінцівки. Навпаки, хвостовий відділ хребтового стовпа у зв’язку з редукцією хвоста перетворився в невеликий рудиментарний остаток. Відзначені процеси обумовили подів хребта людини на відділи і різну будову окремих хребців.

Число хребців у ряду ссавців різко коливається відображаючи загальну лінію еволюції – зменшення їх кількості в напрямку від нижчих до вищих і людини. В той час, як шийних хребців в ряду майже всіх ссавців нараховується 7 незалежно від довжини шиї (наприклад, у миші і жирафа), що підкреслює спільність їх походження, в грудному відділі кількість хребців коливається от 9 до 24 відповідно до ребер, які збереглися. У людини число грудних хребців 12, але їх може бути 11 – 13. Число поперекових хребців також сильно варіює у тварин (2 – 9), а у людини їх 4 – 6, частіше 5, в залежності від ступеня зрощення з крижем. Особливий практичний інтерес представляють явища, які проходять у людини в ділянці перехідних хребців: дорсолюмбального (Th XII), люмбодорсального (L I), люмбосакрального (L V) і сакролюмбального (S I). При наявності Х111 (поперекового) ребра перший поперековий стає як би тринадцятим грудним, а поперекових хребців залишається тільки 4. Якщо 12–й грудний хребець не має ребра, то він стає схожим на поперековий (люмбалізація); в цьому випадку грудних хребців виявиться тільки одинадцять, а поперекових шість. Таке ж явище (люмбалізація) може пройти і з першим крижовим хребцем, якщо він не зростається з крижем; якщо 5 – й поперековий зростається із крижем; якщо п’ятий поперековий зростається з першим крижовим (сакралізація), то поперекових хребців залишиться 4, а крижових буде 6.

Таким чином, число до крижових хребців у людини дорівнює 24, але може збільшуватись до 25 і зменшуватись до 23. Це число до крижових хребців відображає їх зменшення їх кількості від 25 – 28 у мавп, включаючи антропоїдів, до 24 у людини. Також і криж складається із різної кількості хребців, які зрослися між собою, причому від мавп в напрямку до людини спостерігається збільшення крижових хребців, з якими зчленується пояс нижньої кінцівки (від 2 до 5).

У людини у зв’язку з прямоходінням криж досягає найвищого розвитку і складається зазвичай із 5 – ти хребців або навіть 6 – и (при сакралізації).

Хвостовий відділ хребта сильно варіює в залежності від довжини хвоста. У людини число хвостових хребців (куприк) дорівнює 4, але коливається в межах від 1 до 5,досягаючи найменшої кількості у порівнянні з іншими тваринами. В результаті загальне число хребців людини складає 30 – 35, частіше всього 33. Ребра можуть розміщуватись на всьому протязі хребта (змії), але частіше всього вони розвиваються у грудному відділі, в решті відділів ребра залишаються в рудиментарному вигляді, зливаючись із хребцями.

У більшості ссавців ребра приєднуються у двох місцях: до тіл хребців і до поперечних відростків. Вентральні кінці ребер єднаються з грудниною, яка з’явилась тільки у наземних хребетних в зв’язку з розвитком примикаю чого до неї поясу верхньої кінцівки, том3у ті тварини, які втратили кінцівки, наприклад, змії, груднини не мають. Груднина у вищих наземних хребетних розвивається із вентральних кінців ребер, які на протязі зародкового життя (у людини на 2 – у місяці) зростаються між собою в парні грудні платівки, які зливаються по серединній лінії в непарну кістку.

Скелет тулубу людини у зв’язку з прямоходінням і вертикальним положенням тіла зазнає змін, в результаті яких він відрізняється від скелету інших ссавців, які ходять на чотирьох ногах. У останніх хребет, крім шийного відділу має форму пологої дуги, яка спирається на всі чотири кінцівки. У людини в силу інших статичних умов хребет являє собою вигнутий вертикальний стовп, який несе вверху голову і спирається внизу на нижні кінцівки.

Вертикальне положення впливає також на конфігурацію грудної клітки.

Таким чином, хребет у людини має наступні характерні ознаки, обумовлені вертикальним положенням тіла і розвитком верхньої кінцівки як знаряддя праці:

1. Вертикально розміщений хребтовий стовп з вигинами, особливо у ділянці крижу, де утворюється виступаючий до переду мис (promontorium).

2. Поступове збільшення маси тіл хребців за напрямком зверху вниз, де в ділянці з’єднання з нижньою кінцівкою через пояс нижньої кінцівки вони зливаються в єдину кістку – крижову, яка складається із п’яти хребців.

3. Широка і пласка грудна клітка з переважаючим поперечним розміром і найменшими передньозаднім.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 494 | Нарушение авторских прав