АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ГРУДНА КЛІТКА

Ребра, з’єднуючись ззаду с грудними хребцями, а спереду з непарною кісткою – грудниною, утворюють грудну клітку, compages thoracis.

ГРУДНИНА

Груднина, sternum. Нагадує за формою кинджал, складається із трьох частин: верхня – рукоятка, manubrium sterni, середня – тіло, corpus sterni, і нижня, - мечоподібний відросток, processus xiphoideus. На верхньому краї рукоятка має яремну вирізку, incisura jugularis; на боковій стороні рукоятки розміщені права та ліва ключичні вирізки, incisura clavicularis dextra et sinistra, в якій проходять зчленування з груднинними кінцями ключиць. Нижній край рукоятки і верхній край тіла утворюють виступаючий наперед кут груднини, angulus sterni. По краю груднини є реберні вирізки, incisurae costales, в яких проходить зчленування з хрящовими кінцями ребер, починаючи з другого.

Мечоподібний відросток дуже варіює за своїм виглядом і може мати отвір, бути подвійний, нахилений в різні боки. Будова груднини відрізняється наявністю ніжної губчастої речовини з багатою кровоносною системою, що робить можливим внутрішньогруднинне переливання крові. Багатий розвиток в груднині кісткового мозку дозволяє брати його звідси для пересадок при лікуванні променевої хвороби.

РЕБРА

Ребра, costae. Ребер на кожній із сторін 12. Всі вони своїми задніми кінцями з’єднуються з тілами грудних хребців. Передніми кінцями 7 верхніх ребер з’єднуються безпосередньо з грудниною. Це справжні ребра, costae verae. Три наступних ребра (VIII, IX, X), приєднуються своїми хрящовими кінцями не до груднини, а до хряща сьомого ребра, називаються несправжніми ребрами, costae spuriae. Ребра XI і XII передніми кінцями лежать вільно – коливні ребра, costae fluctuantes.

Ребра являють собою вузькі зігнути платівки, які складаються у своїй задній, довшій частині із кісткової тканини, os costale. Вони відносяться до довгих губчастих кісток. Передня частина ребра побудована із хряща, cartilago costalis. На кожній кісткові частині ребра передній і задній кінці, а між ними тіло ребра, corpus costae. Задній кінець має потовщення, головку ребра, caput costae, із суглобовою поверхнею, розділеною гребенем. Суглобовими поверхнями ребра зчленовуються з тілами грудних хребців. У I, XI, XII суглобові поверхні гребенем не розділяються. За головкою іде звужена частина – шийка ребра, collum costae, на верхньому краї якої проходить поздовжній гребінь, crista colli costae, який відсутній у першого і останнього ребер. У місці переходу шийко в тіло ребра знаходиться горбик ребра, tuberculum costae, з суглобовою поверхнею для зчленування з суглобовою поверхнею поперечного відростку відповідного хребця. На одинадцятому і дванадцятому ребрах горбик відсутній, так як ці ребра не зчленовуються з поперечними відростками останніх грудних хребців. Латеральніше від горбика згин ребра різко змінюється, і на цьому місці на тілі ребра ззаду знаходиться кут ребра, angulus costae. У першого ребра кут співпадає з горбиком, а на решті ребер відстань між горбиком і реберним кутом збільшується до одинадцятого ребра, а на дванадцятому кут зникає. На внутрішній поверхні середніх ребер вздовж нижнього краю є борозна, sulcus costae, по якій проходять міжреберні судини.

На верхній поверхні першого ребра знаходиться практично важливий горбик, до якого кріпиться передній драбинчастий м’яз, tuberculum m. scaleni аnterioris. Позаду цього горбика знаходиться невелика борозна підключичної артерії, sulcus arteriae subclaviae, в якій знаходиться підключична артерія, перегинаючись через перше ребро. Спереду горбика знаходиться борозна підключичної вени, sulcus venae subclaviae.

Із варіантів розвитку ребер велике практичне значення мають так звані додаткові ребра (сьоме шийне і перше поперекове); дванадцяте ребро як утворення рудиментарне варіює сильніше за інші. Розрізняється дві форми дванадцятих ребер: шаблеподібна, при якій довге ребро нахилене вниз, і стилетоподібна, коли маленьке коротке ребро розміщене горизонтально. Дванадцяте ребро може бути відсутнім.

У ссавців, у яких в силу їх горизонтального положення, грудні нутрощі тиснуть на нижню стінку, грудна клітка вузька і довга, вентродорзальний розмір переважає поперечний, внаслідок грудна клітка має вигляд здавленої з боків з виступаючою вентральною стінкою у вигляді кіля (кілеподібна форма). У мавп у зв’язку з поділом кінцівок на верхні і нижні і поступовим переходом до прямоходіння грудна клітка становиться ширша і коротша, однак вентродорзальний розмір іще переважає поперечний (мавпяча форма). Нарешті, у людини у зв’язку з повним переходом до прямоходіння, рука звільнюється від функції переміщення і стає хватальним органом праці, внаслідок чого грудна клітка зазнає тягу м’язів верхньої кінцівки; нутрощі, які прикріплюються до неї; нутрощі тепер не давлять на вентральну стінку, яка стала тепер передньою, а на нижню, утворену діафрагмою, внаслідок чого центр ваги при вертикальному положенні тіла зміщується ближче до хребта. Все це приводить до того, що грудна клітка стає широкою і плоскою, так що поперечний розмір переважає передньозадній (людська форма).

Відображаючи цей процес філогенезу, і в онтогенезі грудна клітка має різні форми. По мірі того, як дитина починає вставати, ходити і користатися своїми кінцівками, а також в міру свого росту і розвитку всього апарату руху і нутрощів грудна клітка поступово набуває характерні для людини форму з переважаючим поперечним розміром.

Форма і величина грудної клітки підвладні також значним індивідуальним варіаціям, обумовленим ступенем розвитку м’язів і легеней, що, в свою чергу пов’язане з укладом життя і професією даної людини. Так як вона містить такі життєво важливі органи, як серце і легені, то ці варіації мають велике значення для оцінки фізичного розвитку індивідуума і діагностики внутрішніх захворювань. Зазвичай розрізняють три форми грудної клітки: плоску, циліндричну і конічну. У людей з добре розвиненими м’язами і легенями грудна клітка стає широкою, але короткою і набуває конічну форму, нижня її частина ширша за верхню, ребра мало нахилені, підгрудинний кут великий. Така грудна клітка нагадує вдих, тому вона іще називається інспіраторною. Навпаки, у людей із слабо розвиненими м’язами і легенями грудна клітка стає вузькою і довгою, набуваючи плоску форму, при якій грудна клітка сильно сплощена в передньо – задньому діаметрі. Передня стінка її стоїть майже вертикально, ребра сильно нахилені, підгруднинний кут гострий. Грудна клітка ніби знаходиться в стані видиху, від чого її називають експіраторною. Циліндрична форма займає проміжне положення між першими двома. У жінок грудна клітка коротша і вужча в нижньому відділі, чім у чоловіків, і більш округла.

Рухи грудної клітки. Дихальні рухи заключаються у поперемінному піднятті і опусканні ребер, разом з якими рухається і груднина. При вдиху проходить обертання задніх кінців ребер навколо осі, яка проходить вздовж шийки ребра. Передні кінці ребер підіймаються так, що грудна клітка розширяється в передньозадньому напрямку. Завдяки косому напрямку осі обертання проходить і розсування ребер в боки, внаслідок чого збільшується і поперечний розмір грудної клітки. При піднятті ребер кутові згини хрящів випрямляються, проходять рухи в суглобах між ними і грудниною, а потім і самі хрящі розтягуються і скручуються. По закінченню вдиху, який викликається м’язовим скороченням, ребра опускаються, і тоді настає видих.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 681 | Нарушение авторских прав