АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностичні критерії БА.

1). Анамнез: нерідко раптовий початок хвороби, далі перебіг з періодичними загостреннями. Наявність алергічної спадковості і алергічної конституції. При зборі анамнезу необхідно звернути увагу на:

а) дію причинно-значущих факторів (гострі чи загострення хронічних захворювань органів дихання, пилок рослин, пилюка, непереносимість деяких продуктів харчування, лікарських препаратів, виробничі іританти, стресові фактори та ін.)

б) ознаки зміненої реактивності бронхів - реакція на вдихання холодного повітря, пилу, диму, пари; реакція на фізичне навантаження (затруднене дихання з’являється під кінець навантаження, а після його припинення не проходить і навіть наростає); реакція на різкі рухи грудної клітини, які викликають гіпервентиляцію (кашель, сміх, плач);

2). Клінічна картина: характерні напади експіраторної задишки та нападів сухого кашлю зі свистячим диханням, які виникають при контакті з алергеном (якщо він відомий), а також при зміні фізичних і хімічних властивостей повітря, при фізичному навантаженні. Напади виникають частіше вночі. Характерна добова та сезонна варіабельність симптомів. Аускультативно в легенях розсіяні сухі свистячі хрипи на видосі.

3). Функція зовнішнього дихання: порушення вентиляції легень за обструктивним типом.

4). Аналіз крові: можлива еозинофілія.

5). Аналіз харкотиння: можуть бути еозинофіли, кристали Шарко-Лейдена, спіралі Куршмана.

Класифікація БА (згідно МКХ 10 та наказом МОЗ України №128, 2007 рік, з доп.)

І. В межах БА виділяють 4 основні форми залежно від причинного фактору:

- алергічна (атопічна);

- неалергічна (найчастіше - інфекційно-залежна);

- поєднана (змішана);

- неуточнена (допустимо виставляти на первинному етапі діагностики до уточнення ґенезу).

ІІ. За важкістю перебігу:

- інтермітуючий (точніше говорити - легкий інтермітуючий) перебіг – загострення не частіше 2 разів на рік нетривалі (до кількох днів), не порушують фізичну активність і сон, нічні симптоми ≤ двох разів на місяць, напади легкі знімаються дозованими β₂-агоністами, між нападами явища бронхообструкції відсутні, ОФВ₁ > 80%, добові коливання ПОШ < 20%;

- легкий персистуючий перебіг – загострення до 2 раз на рік більш виражені, можуть порушувати фізичну активність і сон, симптоми обструкції проявляються 1 раз на тиждень або частіше, але не кожен день, ОФВ₁ > 80%, однак добові коливання ПОШ в межах 20-30%;

- персистуючий перебіг середньої важкості – загострення 3-4 рази на рік, порушують фізичну активність і сон, більш тривалі, потребують парентерального введення бронхолітиків, в тому числі глюкокортикоїдів, можливі астматичні стани; спостерігаються щоденні прояви бронхіальної астми, між нападами ознаки бронхообструкції зберігаються, ОФВ₁ в межах 60-80%, добові коливання ПОШ > 30%;

- важкий персистуючий перебіг – загострення часто (більше 4-5 разів на рік), постійно рецидивуючий перебіг, напади ядухи важкі, нерідко астматичні стани, як правило постійна глюкокортикоїдна терапія, виражені щоденні астматичні прояви, ОФВ₁< 60%, добові коливання > 30%.

ІІІ. За наявністю контролю за перебігом захворювання:

1) контрольований перебіг (стійка ремісія): денні прояви БА менше двох разів на тиждень, застосування бронхолітиків менше двох разів на тиждень, ФЗД в нормі, загострень немає.

2) частково контрольований перебіг: денні прояви більше двох раз на тиждень з відповідним застосуванням бронхолітиків, нічні симптоми та обмеження активності можливі будь-коли, ОФВ₁<80% від належного або персонально кращого, загострення 1-2 рази на рік.

3) неконтрольований перебіг (постійно рецидивуючий перебіг): щоденні денні і нічні прояви БА з частими загостреннями (більше 3-х разів на рік).

ІV. Ускладнення (вказуються конкретно):

1) легеневі: емфізема легень, легенева недостатність тощо.

2) позалегеневі: легеневе серце, серцева

недостатність та ін.

Приклади діагнозів:

1. Бронхіальна астма, алергічна форма, легкий інтермітуючий перебіг, контрольована. ЛН-0 ст.

2. Бронхіальна астма, неалергічна форма, персистуючий перебіг середньої важкості, частково контрольована. Емфізема легень. ЛН-ІІ ст.

Однак, при проведенні лікування бажано враховувати також переважання певних клініко-патогенетичних варіантів перебігу БА, виділених свого часу вітчизняними вченими.

Клініко-патогенетичні варіанти бронхіальної астми (за Г.Б. Федосєєвим,1982):

1. Атопічний.

2. Інфекційно-залежний.

3. Аутоімунний.

4. Дизгормональний (глюкокортикоїдний).

5. Дизоваріальний.

6. Виразний адренергічний дисбаланс (порушення балансу між кількістю α- і β-адренорецепторів).

7. Холінергічний (переважання активності парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи).

8. Нервово-психічний.

9. «Аспіриновий» (астматична тріада).

10. Первинно змінена реактивність бронхів.

У хворого може бути один або декілька клініко-патогенетичних варіантів БА, причому один з них є провідним, основним. У процесі розвитку захворювання можлива зміна провідного клініко-патогенетичного варіанту.

На 4-му курсі слід чітко розрізняти алергічну (атопічну) та неалергічну (інфекційно-залежну) БА як основні клініко-патогенетичні варіанти, оскільки тактика лікування цих хворих суттєво відрізняється.

Дата добавления: 2016-03-26 | Просмотры: 359 | Нарушение авторских прав