До завдань адміністративної відповідальності за порушення митних правил відноситься:
збереження державного ладу;
охорона суспільних відносин, що існують у державі і регламентуються конкретними законодавчими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність;
позбавлення винного можливості і далі вчиняти правопорушення;
запобігання та припинення правопорушення;
виховання у правопорушника та інших осіб поваги до права і бажання діяти згідно з приписами митно-правових норм;
покарання винного.
Усі вищевикладені завдання адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідають головній меті адміністративної відповідальності — охороні суспільства, держави, прав та інтересів громадян, юридичних осіб від протиправних посягань.
Під функціями адміністративної відповідальності за порушення митних правил необхідно розуміти основні прояви її призначення. Всі функції адміністративної відповідальності за порушення митних правил можна поділити на основні (організаційні) та спеціальні. До основних належать: 1) захист суспільства та держави від правопорушень; 2) відновлювальна (компенсаційна); 3) ідеологічна; 4) педагогічна; 5) психологічна. В свою чергу функцію захисту суспільства та держави від правопорушень можна поділити на забезпечувальну та охоронну.
До спеціальних належать: 1) каральна (штрафна); 2) виховна; 3) превентивна. Забезпечувальна функція забезпечує оптимальну дію механізму митно-правового регулювання, вона є одним із засобів впливу на митно-правові відносини в сфері відповідальності.
Охоронна виступає як засіб охорони та захисту встановленого в державі порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.
Відновлювальна функція передбачає відшкодування заподіяної шкоди (майнової, моральної) особі, яка була наслідком порушення митних правил (наприклад, ст. 345 "Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності" МК).
Каральна (штрафна) функція тягне позбавлення правопорушника певних благ, які йому належать на законних підставах (сплата штрафу, конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил тощо).
Превентивна функція застосовується з метою попередження правопорушника, а також інших осіб про недопустимість вчинення у майбутньому порушень митних правил.
Виховна функція здатна формувати у людей мотиви правомірної поведінки, підвищення рівня правосвідомості у громадян.
Адміністративній відповідальності за порушення митних правил, як і іншим видам юридичної відповідальності, притаманні принципи, які є вихідними правилами, керівними нормами, головними засадами, якими повинні регламентуватися та яких слід дотримуватися всім особам при застосуванні норм адміністративної відповідальності.
С.Т. Гончарук до таких принципів відносить наступні:
рівність усіх перед законом;
гуманізм;
гласність;
законність;
невідворотність відповідальності за винне діяння;
індивідуалізація покарання;
відповідність провини і покарання.
Приблизно такої ж думки щодо принципів адміністративної відповідальності дотримуються й інші фахівці-адміністративісти, які зазначають, що крім вищезазначених принципів до основних можна віднести такі:
відповідальність лише за вчинене протиправне діяння;
відповідальність лише за наявності вини;
індивідуалізації відповідальності.
І.М. Погрібний та A.M. Шульга цей перелік доповнюють ще й такими принципами, як доцільність; обгрунтованість адміністративної відповідальності.
Принцип законності адміністративної відповідальності означає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з вчиненням порушень митних правил інакше, як на підставах і в порядку, встановлених адміністративним та митним законодавством. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законодавством.
Принцип відповідальності лише за вчинення протиправного шкідливого діяння передбачає, що тільки діяння, вчинок людини може бути підставою для застосування заходів адміністративного впливу. Порушенням митних правил визнається тільки протиправне діяння (дія або бездіяльність) особи, а не склад її думок або навіть висловлений намір вчинити правопорушення, підготовки та замаху вчинити ПМП.
Принцип відповідальності лише за наявності вини означає, що адміністративній відповідальності підлягає тільки особа, винна у вчиненні правопорушення, тобто яка умисно або з необережності вчинила протиправне шкідливе діяння.
Невідворотність адміністративної відповідальності як принцип полягає в тому, що особа, яка вчинила порушення митних правил, повинна бути піддана адміністративному стягненню. До винятків із принципу невідворотності відповідальності слід зарахувати також випадки звільнення від адміністративної відповідальності. Законодавство передбачає два види звільнення: передача матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу (ст. 21 КпАП) і з оголошенням усного зауваження в разі вчинення малозначного діяння (ст. 22 КпАП).
Принцип обгрунтовс юсті означає, що застосування заходів адміністративної відповідальності передбачає попереднє встановлення об'єктивного існування усіх фактів, які мають значення для її застосування.
Доцільність як принцип адміністративної відповідальності означає, що застосування заходів адміністративного впливу передбачає:
1) їх відповідність меті адміністративної відповідальності (виправлення, перевиховання правопорушника);
2) їх зменшення, навіть відмову від них, якщо мета може 11ч іи досягнута іншим шляхом (ст.ст. 13, 15, 21, 22 КпАП).
можна сформулювати деякі принципи, що мають бути враховані при вдосконаленні нормативної конструкції адміністративної відповідальності, а саме:
1. Принцип реординації — для досягнення максимального коефіцієнту корисної дії правової норми необхідно забезпечити умови для її реалізації.
2.Принцип адекватності та абсолютності реалізації стягнення — адміністративні стягнення або інші санкції, які передбачені за вчинення адміністративного правопорушення, мають забезпечувати максимальну стримувальну здатність і бути абсолютно реалізовуваними.
3. Принцип забезпечення гарантій виявлення підстав адміністративної відповідальності (правопорушення).