АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Будова і функції

мозкової речовини наднирників
Мозкова речовина наднирників утворено скупченнями великих округлих і багатокутних клітин, розділених синусоїдного капіляри і венули. Клітини добре офарблюються солями кульгава в коричневий колір, тому вони названі хромафинних. До клітинам підходять прегангліонарних симпатичні нервові волокна, які утворюють на них синапси. Розрізняють два види клітин: епінефроціти, що виробляють адреналін, і норепінефроціти, що виробляють норадреналін. Клітини багаті гранулами помірної електронної щільності, укладеними в мембрану, кількість яких постійно і залежить від активності клеткт.

Синтез катехоламінів включає ряд послідовних стадій зміни тирозину: тирозин - дофамін - норадреналін - адреналін. Мозкова речовина продукує невелику кількість гормонів, і лише при впливі на організм сильних подразників секркеціі різко посилюється.

У дорослої людини мозкову речовину надниркових виділяє близько 70-90% адреналіну і 10-30% норадреналіну, в той час як симпатичні оканчанію виділяють головним чином адреналін. Крім того, норадреналін синтезується також нейронами головного мозку. Обидва гормону є метаболічними, молекули катехоламінів зв'язуються зі специфічними рецепторами плазмалемми клітин-мішеней. Є два типи адренорецепторів: альфа-і бета-адренорецептори. При взаємодії гормону з різними рецепторами однієї і тієї ж клітини-мішені виникають різні відповіді. Так, при зв'язуванні з альфа-рецепторами гладких м'язів відбувається їх скорочення, з бета-рецепторами - розслаблення. В залежності від переважання тих чи інших рецепторів на плазматичній мембрані опосередковується тото чи інший ефект. Норадреналін викликає звуження судин (крім головного мозку), адреналін звужує одні (судини шкіри) і розслабляє інші (коронарні та судини скелетних м'язів). Адреналін підвищує і систолічний та діастолічний тиск. Обидва гормону викликають розслаблення гладких м'язів бронхів, що призводить до поглиблення дихання.

Адреналін підвищує рівень цукру в крові, викликаючи розпад глікогену. Ефект норадреналіну більш слабкий. Обидва гормону посилюють розпад жирів, активують енергетичний обмін. Секреція катехоламінів, яка в звичайних фізіологічних умовах невелика (8-10 нг на 1 кг маси тіла в 1 хвилину), різко зростає при порушенні симпатичної нервової системи, в різних стресових ситуаціях.

83. В яєчнику виділення специфічного гормону а пов'язане з внутрішньою секрецією самих фолікулів. Цьому гормону, що зветься фолликулина, приписуються функції трофічного впливу на статевий апарат, регуляції менструацій, вплив на вторинні статеві ознаки і нервову систему.

Крім того, в яєчнику періодично з'являється інший ендокринний орган - жовте тіло. Існує дві категорії жовтих тел: corpus luteum graviditatis - жовте тіло вагітності і corpus luteum menstruationis менструальна (циклічне). Обидва вони за своїм походженням однакові: розвиваються з фолікула, що лопнув, що виділив яйце, але перше з них існує у людини 9 міс і досягає порівняно великих розмірів, друге (періодичне) - 1 міс. При інволюції жовтого тіла процес регресивного метаморфоза полягає в поступовому зменшенні клітинних елементів і заміщення їх розростається сполучною тканиною, в кінці кінців жовте тіло зникає безслідно, зливаючись зі стромою яєчника.

Жовтому тілу приписується цілий ряд дуже важливих функцій інкреторной характеру. З найбільш важливих можна вказати на наступні: 1) жовте тіло впливає на фіксацію зародка в матці, тому що при руйнуванні жовтого тіла або видаленні яєчника в період ранньої вагітності остання переривається, 2) виробляє затримку овуляції (припинення овуляції під час вагітності і, навпаки, наступ овуляції після регресивного метаморфоза періодичного жовтого тіла), 3) жовте тіло надає стимулюючу дію на розвиток молочних залоз в період вагітності.

Ці функції пов'язані з продукцією двох гормонів, об'єднаних поняттям «жіночі статеві гормони»: 1) естрогенного гормону, або естрогену, І 2) гормону жовтого тіла, або прогестерону. Вони беруть участь в регуляції статевого циклу.

Позбавлення організму прогестерону порушує імплантацію яйцеклітини і веде до аборту.

З общебиологической точки зору, основна функція естрогену - підготувати статевий апарат жіночого організму для запліднення яйцеклітини, що покинула фолікул після овуляції; роль прогестерону - забезпечити імплантацію і нормальний розвиток заплідненої яйцеклітини.

Відноситься з розвитку до цієї групи залоз кіркова речовина наднирника (інтерренальная система) для зручності викладу єдиного органу описано разом з мозковим речовиною в групі адреналової системи

84. В яєчку, в сполучної тканини, що лежить між насіннєвими канальцями, залягають інтерстиціальні клітини. Це так звана інтерстиціальна заліза, якої приписується внутрішня секреція (гормони - андрогени: тестостерон).

Чоловічі вторинні статеві ознаки розвиваються тільки під впливом чоловічого статевого гормону і зазнають зворотного розвитку після видалення яєчок (кастрація). Під контролем чоловічого статевого гормону знаходяться і первинні статеві ознаки (зростання придатка яєчка, бульбоурет-ральних залоз і статевого члена).

85. Епіфіз (верхній мозковий придаток, пинеальная, або шишковидна, заліза) розташований між передніми горбами четверохолмія. Це нейроендокринний орган, що регулює фізіологічні ритми, так як секреція його провідного гормону змінюється від часу доби. У деяких хребетних (риб, амфібій та ін) – це фоторецепторной орган.

Розвиток епіфіза. В ембріогенезі людини епіфіз закладається на 5-6-му тижні як випинання даху проміжного мозку. До його складу включається також субК-міссуральний орган – похідне епендими Ш-го шлуночка мозку.

Будова епіфіза. Епіфіз покритий сполучнотканинною капсулою, від якої відходять перегородки. Вони ділять паренхіму на часточки, що складаються з тяжів пінеаль-них клітин (або пінеалоцітов) і клітин нейроглії – гліоцітов.
епіфіз

Пінеалоціти – полігональні клітини з відростками, які за допомогою булавовидний розширень контактують з капілярами. У цитоплазмі клітин містяться великі мітохондрії, ендоплазматична мережа, комплекс Гольджі, везикули та ін Серед пінеалоцітов виділяють світлі і темні клітини. Припускають, що це клітини одного типу, але знаходяться в різному функціональному стані.
Гліоціти мають довгі відростки і виконують опорну функцію.

Пінеалоціти виділяють наступні гормони: серотонін, який діє на гладку мускулатуру судин, підвищуючи кров’яний тиск, служить медіатором в центральній нервовій системі, крім того, він є попередником мелатоніна; мелатонін – діє як антагоніст меланоцітостімулірующего гормону аденогіпофіза, і поряд з серотоніном бере участь у механізмі “біологічних годин “(вдень в епіфізі переважає синтез серотоніну, вночі – мелатоніну); адреногломерулотропін – гормон, який регулює секрецію альдостерону в клубочкової зоні кори надниркових залоз.

Епіфіз виробляє антігіпоталаміческіе фактори (антігормони), які надають дію на гіпофіззавісімие ендокринні органи. Дія це зворотне (гальмує, інгібуючу) тропний гормонів аденогіпофіза. Важливе значення має вироблення пінеалоцітов антігонадотропіни, який гальмує секрецію лютропина в аденогіпофіз, тобто виконує роль гонадостатіна. Антігонадотропін епіфіза і гонадоліберину гіпоталамуса, діючи як гормони-антагоністи, спільно здійснюють регуляцію гонадотропної функції гіпофіза.

Таким чином, є певний зв’язок епіфіза з гіпоталамо-гіпофізарної системою. В цілому ендокринна система знаходиться під регулюючим впливом нервової системи.

86. Гіпофіз (мозковий придаток) - невелика залоза, яка розташована в турецькому сідлі основної кістки черепа. Він складається з трьох долей: передньої, середньої і задньої. Передня і середня долі, які утворюють аденогіпофіз, мають будову залози і добре забезпечені судинами. Задня доля гіпофіза або нейрогіпофіз, складається з нейроглії, близько пов'язана із зоною гіпоталамуса численними нервовими волокнами і залозистими елементами, які складають гіпофізарну ніжку.
Гіпофіз – невеликих розмірів, важить – 0,5 г, розміщується в основі мозку з яким з’єднаний за допомогою ніжки. У ньому виділяють три долі: передню, середню, задню. Всі вони продукують гормони з різною функцією:

1. Передня доля:

а) гормон росту – соматотропні – впливає на обмін жирів, білків, вуглеводів. При гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм. При гіпофункції – карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток.

Якщо в дорослих є гіперфункція залози, то у них поновлюється ріст тільки в деяких частин тіла: руки, ноги, ніс, язик, щелепи (акромегалія).

При гіпофункції у дорослих змінюється обмін речовин, що супроводжується важким ожирінням чи схудненням.

б) тиреотропний гормон – стимулює діяльність щитовидної залози.

в) гонадотропний гормон – впливає на статеві залози.

г) АКТГ – адренокортикотропний гормон – впливає на наднирники.

д) лактогенний гормон – виробляється у жінок тільки в післяродовому періоді і зумовлює лактацію.

2. Середня (проміжна) доля – виділяє гормон інтермедин, який регулює пігментацію шкіри.

3. Задня доля – виробляє два гормони:

а) вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез. При гіпофункції виникає нецукровий діабет. Кількість сечі за добу (5л і більше) на відміну від цукрового діабету сеча не вміщує цукру.

б) окситазин – спричинює скорочення вагітної матки та гладеньких м’язів молочних залоз. І тим самим регулює народження дитини і годування її молоком.

Епіфіз (шишковидне тіло) – маленька залоза знаходиться в черепній коробці. Міститься біля передніх горбків чотиригорбкового тіла. Гормон – мелатонін контролює біоритми тіла (сон і неспання) гальмує передчасний розвиток статевих залоз, бере участь в регулюванні пігментного обміну.

Щитовидна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г. Виробляє гормон тироксин та інші гормони, до складу яких входить йод. Ці гормони з кров’ю розносяться по всьому організму, посилюють обмін речовин у клітинах тіла і збільшують збудливість нервової системи.

При гіпофункції в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку, діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови.

Штучне введення гормонів в організм покращує розвиток, але повністю не нормалізує.

Після операції на щитовидну залозу може з’явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам’ять. У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.

При гіперфункції щитовидної залози виникає базедовий зоб. При цьому, загальний обмін речовин і температура тіла підвищені, маса тіла зменшується, хворі дратівливі, внаслідок підвищення збудливості нервової системи, дрижання кінцівок, вирячкуватість. Щитовидна залоза збільшується і виступає на шиї у вигляді зобу.

Для лікування застосовують часткове видалення щитовидки. У місцевостях віддалених від моря і в гірських районах, зустрічається ендемічний зоб, викликаний гіпофункцією щитовидки.

Для утворення гормону необхідний йод, якого мало в повітрі, воді і в ґрунтах даного району. Тому в цих районах проводиться профілактика. Населення постачається йодованою сіллю, яка попереджує захворюванню.

Щитовидна виробляє також гормон, який регулює обмін кальцію в організмі (зуби, кістки, передача нервових імпульсів, згортання крові, скорочення серцевого м’яза).

Підшлункова залоза – Pancreas –залоза змішаної секреції, бо виконує:

1.Зовнішню секреторну функцію – має вивідні протоки в дванадцятипалу кишку через які виділяє підшлунковий сік з ферментами.

2.Внутрішню секреторну функцію – виділяє гормони безпосередньо в кров. Внутрішньо-секреторна частина залози займає всього 3% усієї маси залози і являє собою острівці Лангенганса. Ці клітини (острівці) виділяють гормони – інсулін та глікагон, які регулюють обмін вуглеводів.

Інсулін підтримує вміст глюкози в крові. При недостатньому утворенні інсуліну вміст глюкози в крові збільшується, а в клітині недостатній. Отже під впливом інсуліну підвищується проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюкози з крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу – глікогену. При гіпофункції інсуліну розвивається цукровий діабет. В крові та сечі вміщується багато цукру, в організмі наростає відкладання кислих продуктів обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої зростає, так як хворі потерпають від спраги і п’ють

багато води. Для лікування застосовують штучне введення інсуліну або речовин, які схожі на нього за дією. Гормон глюкагон за своєю дією являється антагоністом інсуліну, бо перетворює глікоген у глюкозу (при тривалому голодуванні). Для профілактики цукрового діабету має значення здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки додержання режиму праці і відпочинку, але й раціонального харчування та нормальну психологічну обстановку в сім’ї та колективі. При надлишку інсуліну рівень глюкози в крові падає і виникає шок, судома, втрата свідомості.

Тимус (вилочкова залоза, загрудинна) – непарна залоза розташована за грудиною, досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років) після чого відбувається її зворотній розвиток із заміною функціональної тканини на жирову. Розрізняють коркову і мозкову речовини.

Коркова речовина виділяє біологічно активну речовину (гормон) – темузин, яка впливає на дозрівання клітин крові лімфоцитів.

Лімфоцити дозрівають та навчаються розпізнавати чужорідні тіла (антигени) спочатку в тимусі, а потім в певних утвореннях шкіри. При цьому вони виробляють антитіла (так звана імунна відповідь організму). Отже тимус відноситься до імунної системи організму. Крім того тимус залоза впливає на ріст організму, контролює підготовку організму до статевого дозрівання, впливає на обмін кальцію (сприяє затримці солей кальцію в кістковій тканині. Тимус взаємодіє з іншими залозами з наднирниковими, щитовидною та статевими.

Наднирникові – парні залози невеликих розмірів. Маса до 4 г розміщуються над верхніми полюсами нирок (у зв’язку з чим і отримали назву). Складаються з двох шарів: зовнішнього коркового та внутрішнього мозкового шарів.

Зовнішній шар виробляє велику кількість гормонів (40) – кортикостероїдів, які регулюють обмін мінеральних і органічних речовин, виділення статевих гормонів. Відповідають за стійкість організму проти інфекційних хвороб, пристосовані до стресових ситуацій. Гіперфункція – раннє статеве дозрівання з швидким припиненням росту. Гіпофункція – бронзова хвороба (Аддісонова): зниження артеріального тиску, порушення функції серцево-судинної системи і дихання, порушення водно-сольового обміну. При цьому схуднення, аденамія, безсилля, слабкість. Бронзовий відтінок шкіри і слизових оболонок, втрата свідомості і судоми.

Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, перерозподіл функцій органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності і виживання організму в стресових ситуаціях.

Норадреналін і адреналін є медіаторами проведення нервового імпульсу в синапсах нервової системи.

Дата добавления: 2014-12-11 | Просмотры: 1443 | Нарушение авторских прав