АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

БУДОВА ЗУБНИХ ДУГ

Зубні ряди являють собою єдине ціле як у морфологічному, так і в функ­ціональному відношенні. Єдність зубного ряду забезпечується міжзубними кон­тактами, комірковими відростком та частиною і пародонтом.

Значну роль у стійкості зубних рядів відіграє характер розташування зубів, спрямування їх коронок і коренів. Міжзубні контактні пункти у фронтальних зубах розташовані поблизу різального краю, а в бокових — поблизу змикальної поверхні. Під ними знаходиться трикутний простір, обернений основою до ко­міркового відростка. Цей простір заповнений ясенним (міжзубним) сосочком, який, таким чином, є захищеним від ушкодження їжею. Міжзубні контакти, забезпечуючи морфологічну одиницю зубних рядів, надають їм під час жуван­ня характер органа. Тиск, який припадає на будь-який зуб, поширюється не тільки по його коренях на коміркові відросток та частину, але й по міжзубних контактах на сусідні зуби. З віком контактні пункти стираються і замість них утворюються контактні площадки. Стирання контактних пунктів є доказом фізіологічної рухомості зубів, яка здійснюється у трьох взаємноперпендику-лярних напрямках: вертикальному, поперечному і сагітальному. Стирання кон­тактних пунктів не порушує неперервності зубної дуги. Пояснюється цей факт медіальним зсувом зубів, унаслідок чого відбувається укорочення зубного ряду, яке досягає 1 см.

Єдність зубного ряду забезпечується також пародонтом і комірковими відростком та частиною. Важливе значення для зв'язку між окремими зубами є міжзубні зв'язки маргінального пародонта. Вони йдуть від цементу одного зуба до цементу другого над верхівкою міжзубної перегородки у вигляді міцного пучка сполучнотканинних волокон. Завдяки цій зв'язці зсув одного зуба меді­ально або дистально спричиняє зсув зубів, що стоять поруч.

Нижні зуби, крім того, одержують додаткову стійкість за рахунок щічної випуклості зубної дуги, нахилу і форми коронок зубів. Слід зазначити, що язи­кові поверхні нижніх зубів вужчі, ніж присінкові (лицеві), і тому контактні поверхні коронок не паралельні, а зближуються (конвергують) у напрямку до

Мал. 13. Форма зубних дуг

Мал. 14. Зубні базальні (апікальні) дуги верхньої та нижньої щелепи (за Кемені)

язика. Ця особливість форми зубів не пов'язана з випуклістю зубних дуг, оскільки верхні зуби мають паралельні контактні поверхні. У першого верх­нього моляра ці поверхні інколи навіть конвергують у зворотному, щічному, на­прямку.

Зуби нижньої щелепи нахилені ко­ронками досередини, а коренями — до-зовні. Випуклість зубної дуги, форма і положення зубів нижньої щелепи нада­ють таким чином стійкість нижньому зубному ряду. Коронки нижніх молярів, крім того, нахилені вперед, а корені — назад. Таке положення перешкоджає зсуву зубного ряду.

Нахил зубів верхньої щелепи менш сприятливий для стійкості: зуби верх­ньої щелепи нахилені коронками до-зовні, а коренями — досередини. Сили, які виникають під час жування, діють го­ризонтально; вони здатні лише посили­ти нахил зуба, який у міру його відхи­лення дозовні все більше втрачає підтримку сусідніх. Ця особливість роз­ташування зубів робить верхній зубний ряд менш стійким (порівняно з нижнім) і компенсується більшою кількістю ко­ренів у верхніх жувальних зубах.

Як було вже зазначено, верхній зуб­ний ряд за формою нагадує напівеліпс, а нижній — параболу. Форма зубних дуг, розташування у них зубів і характер їх нахилу є індивідуальними особливостя­ми. Тому поряд з типовою і найпошире­нішою формою зубних дуг спостері­гається відхилення у той чи інший бік (мал. 13).

В ортопедичній стоматології прий­нято розрізняти крім зубної коміркову і базальну (апікальну) дуги (мал. 14).

Під комірковою дугою розуміють лінію, проведену по гребеню комірково-

функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату

го відростка або частини. Базальна дуга проходить по верхівках коренів і часто називається апікальним базисом. Оскільки на верхній щелепі коронки нахи­лені дозовні, а корені досередини, її зубна дуга ширша від коміркової, а остан­ня ширша від базальної. Базальна дуга, таким чином, є місцем, де зосереджуєть­ся жувальний тиск і беруть свій початок контрфорси.

На нижній щелепі, навпаки, внаслідок нахилу коронок зубів досередини, а коренів — дозовні зубна дуга вужча від коміркової, а остання вужча від базаль­ної. З цієї причини у разі повної втрати зубів нижня щелепа під час її набли­ження до верхньої виступає вперед, створюючи враження прогенії (стареча прогенія).

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1857 | Нарушение авторских прав