 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТАІ Видалення зубів спричинює серйозні порушення функції мовлення, жування, діяльності скронево-нижньощелепного суглоба, жувальних м'язів, призводить до зниження міжкоміркової висоти. Ці порушення стають особливо вираженими у разі видалення останньої пари зубів-антагоністів. До видалення кожного окремо взятого зуба необхідно підходити індивідуально і диференційовано, адже жувальний тиск, який припадає на зуб, є джерелом імпульсів, що надходять до коміркового відростка і підтримують його нормальну життєздатність. Не можна не враховувати і того, що кожний зуб у зубній дузі посідає відповідне місце у плані ортопедичного лікування і не-обдумане видалення його призведе до зміни раніше наміченого плану. На нашу думку, всі зуби з рухомістю II ступеня підлягають видаленню. Винятком можуть бути ті випадки, коли атрофія комірки спостерігається у пришийковій ділянці, а патологічна рухомість зуба зумовлена загостренням захворювань тканин пародонта або травмою. Після ліквідації причини зуб може укріпитися, і питання щодо його видалення необхідно вирішувати повторно. Зберігають зуби з атрофією комірки у межах середньої третини та з рухомістю І і II ступеня. Якщо атрофія досягла меж верхівкової третини комірки, збереження зуба можливе за умови його рухомості І ступеня, коли запальний процес виражений незначно. Другою умовою збереження зуба з І ступенем ураження тканин пародонта є його розміщення у зубному ряду. Одиночні зуби звичайно не мають функціональної цінності і підлягають видаленню. Підлягають видаленню також зуби з рухомістю II та III ступеня з наявними навколо-верхівковими хронічними зонами запалення. Таким чином, вирішувати про видалення зуба з хворобою тканин пародонта можна лише грунтуючись на даних детального аналізу клінічної картини та даних рентгенограм. У разі генералізованої форми пародонта доводиться видаляти одномоментно кілька зубів, що призводить до функціонального перевантаження тих зубів, на яких фіксується висота прикусу. Ситуація укладнюється ще й тим, що між видаленням зубів та початком протезування проходить значний проміжок часу.
Підготовка ротової порожнини до протезування Досить часто доводиться додатково видаляти зуби, на яких фіксувалася висота прикусу, що призводить до зміни плану лікування і може зумовити серйозні проблеми. Для запобігання таким ускладненням звичайно роблять так. Пари зубів-антагоністів, які залишилися у ротовій порожнині, шинують одним із способів залежно від клінічної картини. Проведене шинування запобігає функціональному перевантаженню зубів, які залишилися, під час комплексного лікування захворювань тканин пародонта. Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 768 | Нарушение авторских прав |