МЕТАЛОКЕРАМІЧНІ КОРОНКИ
Металокерамічні коронки є різновидом суцільнолитих конструкцій і являють собою металеву основу (каркас) з керамічним облицюванням.
Ідея з'єднання металу з фарфором належить французу П'єру Фошару (1728). Металокерамічні коронки відповідають естетичним та функціональним вимогам. Це досягається завдяки властивостям фарфору, який дозволяє відновити природний колір зубів. Нині металокерамічні коронки набули надзвичайного поширення у клініці ортопедичної стоматології і їх використовують для відновлення коронок зубів у разі дефектів у фронтальній та бічних ділянках.
Ортопедичне лікування мателокерамічними коронками складається з низки послідовних клініко-лабораторних етапів, а саме: обстеження хворого, складання плану лікування, препарування опорних зубів, отримання відбитків, виготовлення провізорних (захисних) коронок, отримання розбірних комбінованих моделей, моделювання та відливки металевого каркаса, припасування його в ротовій порожнині, облицювання каркаса керамікою, припасування та фіксація готового протеза.
На етапі обстеження хворого необхідно чітко знати та правильно оцінювати показання до виготовлення металокерамічних коронок залежно від клінічних умов. Отже, показаннями до застосування даного виду протезів можуть бути:
1) дефекти твердих тканин зубів з порушенням їх кольору та форми, як набуті, так і вроджені;
2) підвищене стирання твердих тканин зубів;
3) наявність металевих незнімних протезів, які не відповідають вимогам;
4) виражені алергійні явища на пластмасу.
Клініка та протезування дефектів коронки зуба
Крім показань до виготовлення металокерамічних коронок існують абсолютні та відносні протипоказання.
Абсолютними протипоказаннями до використання металокерамічних коронок є:
—недепульповані зуби у дітей та підлітків;
—наявність зубів, анатомічна форма яких не дозволяє провести препарування без розкриття камери зуба (низькі, малі, з похилими стінками).
До відносних протипоказань належать:
—аномалії прикусу з глибоким різцевим перекриттям;
—різці нижньої щелепи з живою пульпою та невисокими клінічними коронками;
—парафункції жувальних м'язів;
—підвищена стертість твердих тканин зубів.
Підготовка опорних зубів під металокерамічні коронки, за даними більшості авторів, не відрізняється від підготовки під фарфорові, металоплас-тмасові, пластмасові.
Методика препарування детально описана в розділі "Металопластмасові коронки". Тут необхідно зупинитися на деяких деталях, пов'язаних з особливостями конструкції, віку хворого, необхідності створення уступу. Дуже важливо для лікаря стоматолога-ортопеда, розпочинаючи препарування, визначитися щодо методів знеболення та обсягу втручань на опорних зубах, який залежить від місця і товщини керамічного облицювання. Іншим важливим завданням є вирішення клінічного завдання зі створенням уступу. Лікарю потрібно вирішувати це завдання у кожному клінічному випадку індивідуально і залежно від клінічної картини. Існує два способи, за одним з них уступ не формують, за другим — формують. Уступ формують прямим, скошеним, з виємкою та комбінованим. За даними багатьох клініцистів, уступ можна формувати під кутами 90° та 135° (див. мал. 65)
Найчастіше формують уступ, скошений під кутом 135 градусів щодо поздовжньої осі зуба. Ширина уступу може коливатися у межах 0,5-1,0 мм.
Після завершення препарування на опорні зуби виготовляють та тимчасово фіксують провізорні коронки. Зняття відбитків необхідно проводити на наступний день після завершення препарування з метою запобігання виникненню помилок на наступних етапах виготовлення металокерамічної коронки. Відбитки знімають сучасними силіконовими масами. їх описано у розділі "Основи матеріалознавства". За необхідності лікар проводить ретракцію ясен спеціальними нитками.
У зуботехнічній лабораторії за отриманими відбитками виготовляють розбірні комбіновані моделі і розпочинають моделювання каркаса коронки. Для компенсації усадки металу гіпсову культю зуба покривають спеціальним компенсаційним лаком. Моделювання каркаса коронки можна провести різними способами залежно від матеріально-технічного забезпечення лабораторії.
За одним із способів спочатку із беззольної пластмаси штампують два ков-
пачки. їх підрізають на 0,5-1 мм вище від уступу. Потім обидва ковпачки розміщують на гіпсову модель зуба і домодельовують каркас коронки воском "Мо-девакс". Товщина відмодельованого каркаса має в середньому складати 0,4-0,5 мм. Відстань між зубами-антагоністами та восковою композицією каркаса має бути не більшою ніж 2 мм (мал. 67).
За іншим способом, сучаснішим, воскову композицію можна отримати таким чином. Після нанесення на культю зуба двох шарів компенсаційного лаку її покривають шаром вазеліну і кілька разів опускають у розплавлений моде-лювальний віск у спеціальній посудині. Віск нашаровують до отримання необхідної товщини. Потім проводять домодельовування воскової композиції каркаса коронки. Зубний технік під час завершального моделювання повинен звернути увагу на місце переходу металу в кераміку, яке отримало назву "комірця", або "гірлянди". Ширина і товщина "гірлянди" визначається у кожному конкретному випадку індивідуально.
Поверхня воскової репродукції повинна бути гладенькою, не мати гострих граней. Необхідно уникати створення уступу в місці з'єднання керамічного облицювання з каркасом на оклюзійних поверхнях у зоні контакту зубів-анта-гоністів.
На восковій репродукції каркаса формують ливникову систему, і в ливарній лабораторії проходить заміна воску на метал. Нині використовують понад 100 різних сплавів для виготовлення каркасів:
- неблагородні сплави на основі Ni-Cr, Со-Сг;
- нікель-хромові сплави - НХС-1, ХН82, ЮДС, Wiron-77, Wiron-88, Wiron-99;
- кобальто-хромові сплави - КХС, Witallium, целіт тощо.
Після отримання відлитого каркаса зубний технік абразивними головками обробляє усі його поверхні, одночасно перевіряючи плавність їх переходів та товщину стінок, яка повинна бути не меншою ніж 0,3 мм. За наявності недоливів каркас підлягає переробці.
Металевий каркас ретельно припасовують на гіпсовій моделі. Орієнтиром звичайно є місце розташування краю каркаса на уступі у пришийковій ділянці.
Мал. 67. Послідовність виготовлення ковпачків (пояснення у тексті)
Клініка та протезування дефектів коронки зуба
Відстань від металевого ковпачка до зубів-антагоністів повинна складати 1,5-2 мм. Якість виготовленого металевого каркаса перевіряють у клініці. На наступному клінічному етапі лікар проводить перевірку та припасовку каркаса в
ротовій порожнині.
У клініці лікар стоматолог-ортопед проводить ретельне дослідження якості виготовленого каркаса. У разі виявлення будь-якого недоліку вирішується питання його усунення. Каркас, який відповідає усім вимогам, дезінфікують та перевіряють на опорному зубі в ротовій порожнині.
Зважаючи на те, що метал під час відливання дає усадку, дуже рідко вдається накласти каркас точно на опорний зуб без попереднього припасування. Припасування проводять за допомогою силіконових відбиткових мас. У разі використання силіконової маси її уводять у каркас і фіксують на опорному зубі. Місця попередніх контактів у разі використання силіконових мас будуть перфоровані. Місця ці зішліфовують алмазними головками. Маніпуляцію повторюють до тих пір, поки каркас не буде точно встановлено на опорному зубі. Закінчивши припасування, визначають колір майбутнього керамічного облицювання за допомогою універсальної розцвітки "УИарап"(мал.14, див. кольорову вклейку). Колір визначають за умови природного освітлення і позначають у наряді на роботу. Потім каркас передають у зуботехнічну лабораторію для наступного лабораторного етапу.
У зуботехнічній лабораторії поверхню металевого каркаса ретельно шліфують алмазними головками і обробляють в піскоструменевому апараті, в результаті поверхня металу стає шорсткою, що значно збільшує площу контакту з облицювальним матеріалом. Каркас коронки обробляють протягом 1 хв під тиском повітря 5-6 атм, розмір частинок корунду — 200-300 нм. Після того каркас очищують від піску шляхом кип'ятіння у воді протягом 3-5 хв, знежирюють етиловим ефіром оцтової кислоти (етилацетат). Після цього каркас не можна брати руками, а тільки зажимом. Висушений каркас піддають термічній обробці з метою створення окисної плівки, яка необхідна для міцного з'єднання металу з керамічною масою. Обробку проводять у пічці для спікання кераміки за температури 980- 1000°С протягом 10-15 хв. У результаті такої обробки каркас покривається рівномірним шаром темно-зеленої або чорної окисної плівки. Необхідно пам'ятати, що для кожного виду сплаву та керамічної маси є свій режим термічної обробки.
Для отримання опакового шару (мал. 19, див. кольорову вклейку) порошок базисної або ґрунтової маси замішують дистильованою водою до сметано-подібної консистенції на спеціальній керамічній пластинці з виємками. Пензликом або шпателем приготовлену масу наносять на поверхню каркаса рівномірним шаром, конденсуючи її рифленим шпателем. Для цього шпатель з рифленою поверхнею ручки пересувають по інструменту (по зажиму), яким утримують каркас. Надлишок вологи видаляють фільтрувальним папером. Товщина нанесеного шару має бути мінімальна. Каркас з опаковим шаром розміщують на керамічній підставці (тригер) і проводять попереднє прогрівання біля
входу в пічку за температури 980±100 °С протягом 4-5 хв. Спікання у вакуумі здійснюють двічі з контрольним оглядом між ними для запобігання просвічуванню металевого каркаса. Каркас ще витримують ЗО с і потім виймають з пічки, помалу охолоджуючи на повітрі. Обов'язковим є нанесення другого опакового шару, який дозволяє закрити тріщини, усадкові впадини та запобігти просвічуванню металу. Цей технологічний етап необхідно завершити з мінімальним опаковим шаром. Опісля переходять до моделювання та спікання дентинного шару кераміки, наносячи її невеликими порціями, конденсуючи рифленим інструментом та видаляючи залишки вологи фільтрувальним папером. Ден-тинний шар наносять до відновлення анатомічної форми зуба. Наступним етапом є зрізання дентинового шару від різального краю до шийки зуба, щоб нашарування прозорої (емалевої) маси плавно переходило у дентинний шар. У такому разі необхідно орієнтуватися на кольорову гаму природних зубів, колір яких визначили за розцвіткою. Вакуумне спікання проводять за температури, що вказана в інструкції для кожної керамічної маси. На цьому закінчується лабораторний етап виготовлення металокерамічної коронки.
Коронку разом з гіпсовою моделлю передають у клініку для її перевірки в ротовій порожнині. На цьому клінічному етапі лікар обов'язково проводить ретельний огляд коронки: наскільки вона відновлює анатомічну форму зуба, наявність міжзубних контактів та характер оклюзійних співвідношень, характер прилягання до приясенної частини зуба. Після того, провівши обробку коронки, її накладають на опорний зуб. Звичайно після попереднього припасування ніяких утруднень не виникає. Перешкоди може створювати керамічна маса на апроксимальних поверхнях коронки, яку зішліфовують алмазним інструментом у місцях, де вона зафарбована копіювальним папером після проведеного примірювання. В іншому випадку кераміку можна виявити у приший-ковій ділянці коронки, де її також необхідно обережно зішліфувати. Досягнувши точного встановлення коронки на опорному зубі, звертають увагу на подібність її з поруч розміщеними природними зубами. У разі необхідності вносять відповідні корективи у зуботехнічній лабораторії. Особлива увага надається відповідності кольору штучної коронки кольору поруч розміщених природних зубів. Після того коронку передають для останнього лабораторного етапу — нанесення глазурованого (емалевого) шару.
Глазурування спрямоване на надання керамічному покриттю блиску, який характерний для емалі природних зубів. Для цього поверхню кераміки шліфують і ретельно миють у проточній воді щіткою.
За необхідності висушену коронку підмальовують за допомогою спеціальних барвників ("Спектрум", "Колорит").
Глазурування проводять без вакууму за температури, яка вказана для кожної керамічної маси в інструкції фірми-виробника. Коронку не поспішаючи виводять з пічки та охолоджують до кімнатної температури. Металеві частини коронки полірують звичайним способом, видаляють окалину в середині коронки та передають у клініку для завершального етапу.
Клініка та протезування дефектів коронки зуба
Готову коронку дезінфікують і перевіряють, накладаючи на опорний зуб. Якщо немає зауважень, коронку знову ретельно дезінфікують і висушують повітрям під тиском. Опорний зуб ізолюють від слини ватними валиками, дезінфікують, знежирюють і висушують теплим повітрям під тиском. За відомими правилами замішують фіксувальний цемент рідкої консистенції, що необхідно для вільного виходу його з-під краю коронки (мал. 20, див. кольорову вклейку). Коронку накладають на зуб і просять хворого щільно зімкнути зуби у положенні центральної оклюзії. Затверділий цемент обережно видаляють через 3-5 хв, запобігаючи ушкодженню тканин маргінального пародонта. Хворому дають поради, як правильно доглядати за коронкою, рекомендують протягом перших 2-3 год не вживати їжі.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ
1. Які є клініко-лабораторні етапи виготовлення суцільнолитих та металокерамічних коронок?
2. Які є показання та протипоказання до застосування суцільнолитих та металокерамічних коронок?
3. Які особливості препарування опорних зубів під металокерамічні коронки?
4. Назвіть види уступів, які формують під час препарування зубів.
5. Які є методи моделювання воскових репродукцій каркасів коронок?
6. Назвіть метали, які застосовують для лиття каркасів коронок.
7. Які є методи лиття каркасів?
8. Які матеріали застосовують для облицювання металопластмасових та металокерамічних коронок?
9. Назвіть обладнання для виготовлення металокерамічних коронок.
10. Які особливості примірки та фіксації металокерамічних і суцільнолитих коронок?
Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1630 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |
|