АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕХАНІЗМ ЖУВАННЯ ТА КОВТАННЯ І М'ЯЗИ, ЩО ЇХ ЗДІЙСНЮЮТЬ

Механізм жування являє собою сукупність механічних процесів, які при­зводять до подрібнення, розмелювання їжі у ротовій порожнині. Акт жування складається з відкушування, подрібнення і розчавлювання їжі. Механічна об­робка їжі у ротовій порожнині здійснюється за допомогою зубів, які разом із нижньою щелепою виконують складний цикл рухів.

Відкушування, подрібнення та розчавлювання їжі відбувається за допо­могою груп м'язів. Зокрема, опускання нижньої щелепи відбувається завдяки скороченню щелепно-під'язикового, підборідно-під'язикового та двочеревце-вого м'язів за умови фіксації під'язикової кістки м'язами, які розташовані ниж­че від неї. Під час закривання рота піднімання нижньої щелепи здійснюється скороченням скроневого, жувального та присереднього крилоподібного м'язів за умови поступового розслаблення м'язів, які опускають нижню щелепу. Рух нижньої щелепи вперед здійснюється скороченням бічних крилоподібних м'язів. Бічні рухи нижньої щелепи виникають у результаті скорочення присе­реднього крилоподібного м'яза з одного боку. В дійсності рухи нижньої щеле­пи дуже складні, оскільки являють собою комбінацію різних рухів. Під час по­дрібнення їжі нижня щелепа здійснює цикл рухів. Гізі представив циклічність рухів нижньої щелепи у вигляді схеми (мал. 26).

Початковим моментом руху є положення центрального співвідношення щелеп. Потім безперервно по черзі йдуть одна за одною чотири фази. У першій фазі щелепа опускається і рухається уперед. У другій фазі проходить зміщен­ня щелепи вбік. У третій фазі зуби змикаються на робочому боці однойменни-

Мал. 26. Схематичне зображення рухів нижньої щелепи за Гізі: а — положення цент­ральної оклюзії; б — нижня щелепа опущена та переміщена вбік; в —бічна оклюзія; г — положення центральної оклюзії

ми горбками, а на протилежному — різнойменними. У четвертій фазі зуби по­вертаються у положення центрального співвідношення щелеп, і жувальний цикл повторюється знову. Після закінчення жування щелепа повертається у поло­ження фізіологічного спокою.

Акт ковтання відбувається так: ротова порожнина закривається круговим м'язом рота, щелепи стискаються жувальними м'язами і нижня щелепа стає не­рухомою точкою по відношенню до під'язикової кістки. Починають діяти м'язи дна ротової порожнини, в тому числі і м'язи, які опускають нижню щелепу, які підтягують під'язикову кістку і тим самим — спинку язика. Корінь язика в ре­зультаті скорочення шило-язикового, піднебінно-язикового і, певною мірою, шило-під'язикового м'язів також придавлюється до твердого піднебіння, і хар­човий комок потрапляє у зів. Зворотному руху комка перешкоджають піднебінні дужки, які притягнуті одна до одної. Потраплянню їжі в носову порожнину пе­решкоджає те, що в результаті підняття і натягу м'якого піднебіння закриваєть­ся сполучення з носовою частиною глотки. Одночасно з цим скорочується верхній м'яз — звужувач глотки, утворений у такому разі валик Пассавана приєднується до піднятого м'якого піднебіння і замикає носоглотковий простір.

Гортань закривається за допомогою іншого механізму. Піднімачі під'язико­вої кістки скорочуються і піднімають язик та гортань. Язик, у свою чергу, вна­слідок скорочення шило-язикового м'яза відтягується дозаду, придавлює над­гортанник біля входу в гортань і вхід в гортань закривається. Таким чином, ко­мок, проходячи над надгортанником і гортанню, може потрапити тільки до зад­ньої частини глотки. Задня звужена частина глотки розширюється завдяки ско­роченню шило-ковтального м'яза, і харчовий комок проходить у глотку і стра­вохід. Дихання у такому разі припиняється, оскільки під час ковтання носова і ротова порожнини та гортань закриті.

^Ортопедична стоматологія

Функціональна анатомія та фізіологія окувального апарату

ФУНКЦІОНАЛЬНО ОРІЄНТОВАНІ ГРУПИ ЗУБІВ

Зуби людини можна поділити за формою, функцією, місцерозташуванням і кількістю коренів на кілька груп.

За формою зуби поділяють на лопатоподібні (різці), конусоподібні (ікла), циліндричні (премоляри), кубічні (моляри).

За функцією: на різальні зуби, зуби, які рвуть, зуби, які відкушують, жу­вальні зуби.

За місцерозташуванням: на фронтальні, кутові, бічні.

За кількістю коренів: на однокореневі, двокореневі, три- або багато-кореневі.

Клінічна формула постійних та молочних зубів дає змогу коротко і чітко визначити статус жувального апарату. Постійні зуби позначаються арабськи­ми цифрами, молочні — римськими:

І II III IV V

V VI III II І І II III IV V

Анатомічні особливості будови коронок зубів дозволяють за низкою ознак визначити належність їх до верхньої або нижньої щелепи людини, а також до правого або лівого боку.

Ознака кореня: відхилення поздовжньої осі кореня від середньої лінії ко­ронки для різців та ікол — убік, премолярів і молярів — дистально; іншими сло­вами, верхівки коренів фронтальної групи зубів відхилені від середньої лінії латерально, жувальної групи — дистально.

Ознаки кута коронки: кут, утворений різальним краєм і ближчою поверх­нею, гостріший, ніж кут, утворений різальним краєм і дальшою поверхнею зуба.

Така ж закономірність спостерігається для зубів жувальної групи -гостріші кути утворені у місці контакту жувальної поверхні з ближчою.

Ознаки кривизни коронки: найбільш випукла частина присінкової поверхні коронок зубів зміщена до ближчої поверхні їх або присінкова поверхня перехо­дить у ближчу більш круто, ніж у дальшу. Медіальний край коронки розвине­ний краще, ніж дистальний.

Ознака контактної (апроксимальної) поверхні: контактна поверхня корон­ки завжди ширша порівняно з апроксимально-дистальною (латеральною).

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 2050 | Нарушение авторских прав