АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

САГІТАЛЬНІ. ВЕРТИКАЛЬНІ ТА ТРАНСВЕРЗАЛЬНІ РУХИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ І М'ЯЗИ, ЩО ЇХ ЗДІЙСНЮЮТЬ

Вертикальні рухи відповідають відкриванню та закриванню рота і здійсню­ються завдяки почерговому розслабленню і скороченню м'язів, які опускають та піднімають нижню щелепу. Опускання нижньої щелепи здійснюється під час активного скорочення щелепно-під'язикового, підборідно-під'язикового, двочеревцевого м'язів за умови фіксації під'язикової кістки м'язами, що знахо­дяться нижче від неї. Під час закривання рота піднімання нижньої щелепи здійснюється за рахунок скорочення скроневого, жувального і присереднього крилоподібного м'язів за умови поступового розслаблення м'язів, що опуска­ють нижню щелепу.

Під час відкривання рота одночасно з обертанням нижньої щелепи навколо осі, що проходить через головки нижньої щелепи у поперечному на­прямку, останні ковзають по скату суглобового горбка вниз і вперед. Під час максимального відкривання рота головки нижньої щелепи розташовуються на передньому краї суглобового горбка, у такому разі в різних відділах суглоба

17

Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату

спостерігаються різні рухи. У верхньому відділі відбувається ковзання сугло­бового диска разом з головкою нижньої щелепи вниз і вперед, а в нижньому головка обертається у заглибині нижньої поверхні диска, який для неї є рухо­мою суглобовою ямкою.

Зубні ряди під час опускання нижньої щелепи розмикаються, а під час за­кривання рота, навпаки, змикаються. Відстань між верхнім і нижнім зубними рядами у дорослої людини під час максимального розмикання у середньому дорівнює 4,4 см. Неповне опускання нижньої щелепи (шепіт, тиха мова, пиття) може здійснюватися по типу шарнірного руху. У такому разі головки оберта­ються у диску навколо власної осі, яка проходить у фронтальній площині.

Під час відкривання рота кожен зуб нижньої щелепи опускається вниз і, зміщуючись назад, описує концентричну криву із спільним центром у сугло­бовій головці. Оскільки нижня щелепа під час відкривання рота опускається донизу і зміщується дозаду, криві у просторі будуть зміщуватись, одночасно буде зміщуватись і вісь обертання головки нижньої щелепи. Якщо розділити шлях, який пройшла головка нижньої щелепи відносно скату суглобового гор­бка (суглобовий шлях) на окремих відрізках, то кожному відрізку буде відпо­відати своя крива. Таким чином, весь шлях, пройдений будь-якою точкою, роз­ташованою, наприклад, на підборідному виступі, опише не правильну криву, а ламану лінію, що складатиметься з багатьох кривих.

Гізі визначив центр обертання нижньої щелепи під час її вертикальних рухів. У різні фази її руху центр обертання відповідно зміщується.

Сагітальні рухи нижньої щелепи. Рухи нижньої щелепи вперед здійсню­ються двобічним скороченням бічних крилоподібних м'язів, фіксованих з од­ного боку в ямках крилоподібних відростків, з іншого — на передній поверхні головки нижньої щелепи суглобовим диском. Рух нижньої щелепи вперед може бути розділено на дві фази. У першій фазі диск разом з головкою нижньої ще­лепи ковзає по поверхні суглобового горбка. У другій фазі до ковзання головки приєднується шарнірний рух її навколо власної поперечної осі.

Зазначені рухи відбуваються одночасно справа і зліва. Відстань, яку може пройти головка вперед і вниз по суглобовому горбку, дорівнює 0,75-1 см. Під час жування ця відстань складає 2-3 см.

Відстань, яку проходить головка нижньої щелепи під час руху нижньої щелепи вперед, має назву сагітально­го суглобового шляху (мал. 29). Він характеризується виділеним кутом — кутом сагітального суглобового шля­ху. Цей кут утворюється шляхом пе­ретинання лінії, що лежить на продов­женні сагітального суглобового шля­ху, з оклюзійною (протетичною) пло- Мал. 29. Сагітальний суглобовий шлях щиною. Під останньою розуміється

площина, яка проходить через різальні краї перших різців нижньої щелепи і дистально-щічні горбки зубів муд­рості, за їх відсутності — через подібні горбки інших молярів. Кут суглобово­го сагітального шляху, за даними Гізі, в середньому становить 33°. Насправді розміри цього кута індивідуальні, ос­кільки він визначається нахилом і сту­пенем розвитку суглобового горбка. Крім того, відбуваються його вікові зміни. Під час руху нижньої щелепи за наявності ортогнатичного прикусу фронтальні зуби можуть вийти вперед тільки за умови, що вони звільняються від перекриття їх верхніми зубами. Цей рух супроводжується ковзанням нижніх різців по піднебінній поверхні до моменту доторкування різальних країв (передня ок-люзія). Шлях, який здійснюється нижніми різцями під час висування нижньої щелепи вперед, називається сагітальним різцевим шляхом. У разі перетинання лінії сагітального різцевого шляху з оклюзійною площиною утворюється кут, який називається кутом сагітального різцевого шляху. Величина його індиві­дуальна і залежить від характеру перекриття. За Гізі, він дорівнює в середньо­му 40-50° (мал. ЗО).

Трьохпунктний контакт за Бонвілем. За наявності передньої оклюзії мож­ливі контакти зубів у трьох точках; одна з них розташована на передніх зубах, а дві - на задніх горбках третіх молярів. Уперше це було описано Бонвілем (1865) і отримало назву трьохпунктного контакту Бонвіля (мал. 31).

Трансверзальні рухи нижньої щелепи. Бічні рухи нижньої щелепи вини­кають у результаті скорочення крилоподібного м'яза з одного боку. Під час руху щелепи вліво скорочується правий бічний крилоподібний м'яз. У такому разі головка з одного боку обертається навколо своєї осі, яка йде майже вертикаль­но вниз через гілку нижньої щелепи. Одночасно головка з другого боку ра­зом з диском ковзає по поверхні суг­лобового горбка. Якщо нижня щеле­па рухається, наприклад, управо, то з лівого боку головка її рухається вниз і вперед, а з правого обертається на­вколо вертикальної осі.

Кут трансверзального суглобо­вого шляху. Головка нижньої щеле­пи на боці, де скоротився м'яз, ру­хається вниз, вперед і (незначно) до­середини. При цьому вона долає шлях під кутом до сагітальної лінії суглобо­вого шляху. Цей кут був уперше опи-

Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату

Мал. 32. Кут Беннета Мал. 33. Кут трансверзального

бічного шляху (готичний кут)

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Яка анатомічна будова зуба?

2. Розкажіть про роль емалі, дентину, цементу у функціонуванні зуба.

3. Назвіть особливості будови зубних дуг верхньої та нижньої щелеп.

4. Назвіть чинники, які забезпечують стійкість зубного ряду.

5. Дайте визначення терміну "прикус". Види прикусу.

6. Визначення та характеристика патологічних прикусів.

7. Визначення артикуляції за А.Я.Катцом.

8. Назвіть види оклюзії.

9. Розкажіть про значення сагітальних та трансверзальних оклюзійних кривих.

10. Які м'язи здійснюють механізм жування та ковтання?

11. Як поділяють зуби за формою, функцією, місцерозташуванням у зубній дузі?

12. Порожнина рота як резонатор вимовляння слів та роль зубів і язика.

13. Які функції і будова пародонта?,

14. Яка роль слизової оболонки ротової порожнини у разі ортопедичного лікування?

15. Які є види жувальних рефлексів, що виникають у ділянці зубо-щелепної системи?

16. Які м'язи здійснюють сагітальні, вертикальні та трансверзальні рухи нижньої щелепи?

Мал. 34. Співвідношення бічних зубів під час їх переміщення вправо: а — робочий бік; б — протилежний бік

саний Беннетом і тому отримав назву за його іменем. Його називають ще кутом бічного суглобового шляху. В середньому він дорівнює 17° (мал. 32).

Трансверзальні рухи характеризуються певними змінами і оклюзійними контактами зубів. Оскільки нижня щелепа постійно зміщується то вправо, то вліво, зуби в цей час описують криві, які перетинаються під тупим кутом. Чим дальше від головки нижньої щелепи знаходиться зуб, тим кут більший. Кут, який утворюється у місці перетину різців, є найбільш тупим. Цей кут нази­вається кутом трансверзального різцевого шляху, або готичним кутом. Він виз­начає амплітуду бічних рухів різців і дорівнює 100-110° (мал. 33).

Великий інтерес викликають зміни взаємовідношення жувальних зубів під час бічних рухів щелепи. Під час бічних рухів щелепи розрізняють два боки: робочий і балансний. На робочому боці зуби стикаються однойменними горб­ками, а на балансному — різнойменними, тобто щічні нижні горбки стикаються з верхніми піднебінними (мал. 34).

Обстеження хворого у клініці ортопедичної

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 3466 | Нарушение авторских прав