АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТВЕРДІ ВІДБИТКОВІ МАТЕРІАЛИ

Гіпс. Це природний матеріал, що утворився шляхом випадання його в осад із розчинів, збагачених сульфатними солями, або шляхом вивітрювання гірських порід. Гіпс у природі зустрічається у вигляді мінералу — водяної або воднево-сірчанокислої солі кальцію CaS0₄'2H₂0. Природний гіпс має крис­талічну структуру. Кристали чистого гіпсу прозорі, безбарвні, але за наявності різноманітних домішок набувають жовтуватого, рожевого, бурого і навіть чор­ного забарвлення. У чистому вигляді гіпс зустрічається рідко. Постійними до­мішками є карбонати, кварц, пірит і глинисті речовини.

В ортопедичній стоматології застосовують зневоднений або напівводяний гіпс (CaS0₄)₂«Н₂0. Для отримання напівводяного гіпсу природний, очищений від домішок гіпс піддається подрібненню у спеціальних подрібнювальних ус­тановках — у гіпсових млинах до дрібного однорідного порошку. Потім под­рібнений гіпс завантажують у гіпсові печі і спікають за температури 140— 190 °С протягом 10-12 год. Кращі гатунки гіпсу отримують за температури 170 ° С у разі спікання протягом 12 год. Залежно від температури спікання, тиску, часу можна отримати різноманітні гатунки гіпсу, що відрізняються тер­мінами затвердіння і міцності.

1120-180 °С

2(CaSCy2H₂0) —► (CaS0₄)₂»H₂0 + 3H₂0.

Двоводневий гіпс Напівводяний

гіпс

У будівництві для штукатурних робіт застосовується гіпс, відомий під на­звою "алебастр".

Медичний гіпс — тоншого помолу. Для зуботехнічних потреб випускають гіпс двох гатунків: для відбитків і для моделей. Перший — порошок дрібного помолу, 96 % якого проходить через сито з 1600 отворами на 1 см². Він часто

Основи матеріалознавства

буває зафарбованим у рожевий колір алізарином або харчовим жировим "Су­даном Ж". Для поліпшення органолептичних якостей до нього додають 0,03 % м'ятної олії. У суміші з водою гіпс має здатність приєднувати воду, перетворюю­чись знову в двоводневий та затвердіваючи. Затвердіння гіпсу настає не раніше ніж через 1,6 хв і закінчується не пізніше 5 хв. Гіпс для моделей має грубіший помол. Він цілком проходить через сито з 900 отворами на 1 см². Час його криста­лізації: початок не раніше 4-ї хвилини, закінчення не пізніше 6-ї хвилини. З найбільш тонкого помолу отримують мармуровий гіпс, який просівається через сито з 4900 отворами на 1 см². Подрібнений на заводі гіпс упаковують у металеві бочки, які закриваються герметично, або міцні паперові мішки, щоб уникнути поглинання гіпсом вологи з повітря. Зберігати гіпс необхідно в сухому місці.

Гіпс в ортопедичній стоматології застосовується майже на всіх етапах ви­готовлення протезів різноманітних конструкцій: для одержання відбитків (в останні роки для цих потреб застосовується набагато рідше), виготовлення моделей, масок лиця, паяння, у разі загіпсовки в оклюдатор (артикулятор) або в пресформу. Діапазон його застосування дуже широкий.

Відомо багато різновидів гіпсу, що випускається для потреб ортопедичної стоматології. Відповідно до вимог міжнародного стандарту (ISO) за ступенем твердості виділяють 5 класів гіпсу:

1) м'який, використовується для одержання відбитків (оклюзійних);

2) звичайний, використовується для накладання гіпсових пов'язок у за­гальній хірургії (даний тип гіпсу в літературі іноді позначається терміном "ме­дичний гіпс"), наприклад "Галіпластер" (фірма "Галеніка", Югославія), до скла­ду якого входить а-напівгідрат сульфату кальцію;

3) твердий — використовується для виготовлення діагностичних і робо­чих моделей щелеп у технології знімних зубних протезів, наприклад «Плас-топ-L» (фірма "ДжіСі", Японія), «Гіпсогал» (фірма "Галеніка", Югославія), до складу якого входить а-напівгідрат сульфату кальцію;

4) надтвердий, супергіпс, використовується для одержання розбірних мо­делей щелеп, наприклад, «Фуджирок-ЕР» (фірма "ДжіСі", Японія), «Галіг-раніт» (фірма "Галеніка", Югославія), до складу якого входить а-напівгідрат сульфату кальцію;

5) особливо твердий супергіпс із домішками синтетичних компонентів. Даний вид гіпсу має підвищену поверхневу міцність. Для замішування потрібна висока точність співвідношення порошку і води. Так, наприклад «Дураліт-S», матеріал на основі синтетичного а-напівгідрату сульфату каль­цію, характеризується дуже низьким розширенням під час затвердіння, що за­безпечує одержання точних робочих моделей.

Хороша текучість забезпечує хорошу здатність заповнення форми, а та­кож високий опір на стискання та твердість. Співвідношення порошку і води під час замішування дорівнює 100:19-21. Час затвердіння складає 7-Ю хв; роз­ширення після затвердіння < 0,12%; міцність на стискання > 50 Н/мм²; твердість за Бринелем > 15 МПа.

Надтверді гіпси (а-напівгідрати) — «Супергіпс» (Росія), «Бегодур», «Бе-гостоун», «Херастоун-М», «Вел-Мікс Стоун і Супра Стоун» (Німеччина): час затвердіння 8-10 хв, розширення під час затвердіння не перевищує 0,07-0,09%, міцність під час стискування через 1 год після затвердіння складає ЗО Н/мм², через 1 добу — 35-60 Н/мм².

Названі матеріали застосовують для виготовлення розбірних, комбінова­них із звичайним гіпсом моделей щелеп. Співвідношення порошку і води під час замішування складає 100 г на 22-24 мл води.

Синтетичні особливо тверді гіпси, наприклад, «Херарок», «Молдасінт» (Німеччина), характеризуються коефіцієнтом розширення, що приблизно до­рівнює 0,1 % через 2 год після замішування, а опір стискування досягає рівня 48 Н/мм². Порошки супертвердих гіпсів суворо дозуються з водою і замішу­ються у вакуумних змішувачах.

Гіпс стає пластичним у разі замішування з водою у пропорції 1:2. Замішу­ють його в гумовій колбі. Швидкість затвердіння гіпсу залежить від цілої низки чинників: температури — підвищення її до 30-37 % призводить до скорочення терміну затвердіння гіпсу (вища температура не впливає на швидкість затверді­ння), ступінь помолу також має значення. Чим вища тонкість помолу гіпсу, тим більша поверхня дотику, що призводить до прискорення процесу затвердіння. Чим інтенсивніше перемішування, тим повніший контакт між гіпсом і водою і, відповідно, тим швидше перебігає процес затвердіння. Швидкість затвердіння залежить від кількості взятої води. Крім того, процес затвердіння гіпсу можна прискорити (застосування каталізаторів) або сповільнити (застосування інгібіторів). Найефективніші такі каталізатори: сульфат калію, сульфат натрію, хлористий натрій, хлористий калій, алюмо-калієві галуни, цитрат калію. Найча­стіше як каталізатор застосовують 3 % розчин кухонної солі. Застосовуючи ка­талізатори, необхідно пам'ятати, що міцність гіпсу знижується, тому їх не варто використовувати під час виготовлення моделей, загіпсовки в кювети. У разі відлиття комбінованих моделей, музейних експонатів, навпаки, потрібна велика міцність гіпсу. Цього досягають додаванням інгібіторів, до яких належать: клей столярний, 2-3 % розчин бури, 5-6 % розчин цукру, 5 % розчин етилового спир­ту. Речовини, що змінюють швидкість кристалізації, можна вносити як у воду, яка застосовується для замішування, так і в гіпс. Механізм дії їх повністю не ви­яснений. Водночас із багатьма позитивними властивостями гіпсу як відбитково-го матеріалу (добра пластичність, точний відбиток протезного ложа, відсутність усадки, нешкідливість, доступність та дешевизна) він має і низку недоліків. Гіпс важко виводиться із ротової порожнини, оскільки він крихкий і розпадається. У такому разі дрібні частинки, що заповнюють простори між зубами, губляться. Цей недолік гіпсу особливо проявляється у тому разі, коли спостерігаються ди­вергенція і конвергенція зубів, їх нахил у язиковий або щічний бік, а також за наявності пародонтиту, коли збільшуються клінічні коронки зубів. Гіпс немож­ливо використовувати для одержання відбитка під час виготовлення вкладок. До недоліків належиться тривалий час затвердіння, труднощі відокремлення

Основи матеріалознавства

моделі від відбитка, що потребує певного досвіду і навику, неможливість повтор­ного використання. Однак не слід забувати, що гіпс дуже дешевий матеріал і в умовах масового протезування його ще довгий час будуть застосовувати.

Для замішування особливо твердих синтетичних гіпсів фірма "Хереус Кульцер" (Німеччина) рекомендує використовувати спеціальну рідину — Гіпс-Бріллант-ліквід. Завдяки застосуванню цієї рідини відбувається рівномірний розподіл порошку в рідині і затвердіння гіпсу. Одержана гіпсова модель відрізняється високою гомогенною міцністю, пружністю і точністю відображен­ня оригіналу.

Схильність до утворення пор на поверхнях гіпсу під час контакту з водою у разі застосування цієї рідини зведена до мінімуму. Рідина постачається у флаконах об'ємом 1 л у вигляді концентрату і розбавляється 19 л дистильова­ної води, що складає загальний об'єм 20 л.

Голландська фірма "Евро-Дентал" випускає електронний гіпсовий змішу­вач, що працює в автоматичному режимі. Резервуар для гіпсу містить 25-30 кг. Перемішування відбувається у вакуумі, є можливість вибору часу. Після пере­мішування середина приладу автоматично очищується. За необхідності воду

можна підігрівати.

Змішувальні прилади входять до стандартного забезпечення навіть неве­личких лабораторій. Фірма "Бего" (Німеччина) розробила вакуумний змішу­вач "Моттава-СЛ". Він за допомогою сильного мотора забезпечує інтенсивне перемішування і видає до 98 % змішаної маси. У приладі використано 2 мото­ри: один служить для приводу змішувального пристрою, який виготовлений із твердої гуми і дозволяє легко проводити очистку. Після завершення процеду­ри змішування магнітний вентиль автоматично відключає вакуумний насос.

Фірма "Хереус Кульцер" (Німеччина) випускає вакуумний прилад CL- VMR-W для замішування формувальної маси і гіпсу, що дозволяє одер­жати матеріал, вільний від повітряних бульбашок. Після встановлення часу змішування (максимально — 90 с) процес відбувається автоматично. Форми заповнюються гіпсом на вібростоликах («Вібромістер», «Вібробой», «Вібро-бебі», кВ-16, кВ-36, кВ-56, усі — виробництва Німеччини). Це виключає появу

пор і раковин у моделі.

До твердих відбиткових матеріалів належать також цинкоксидевгенолові пасти, серед яких найбільше поширення має "Репін" (Чехія), що складається із 2 алюмінієвих туб з білою (основна) і жовтою (каталізаторна) пастами. До складу каталізаторної пасти входять:

—гвоздична олія (евгенол) — 15 %;

—каніфоль і піхтова олія — 65 %;

—наповнювач (тальк або біла глина) — 16 %;

—каталізатор (прискорювач) (хлористий магній) — 4 %.

Обидві пасти змішуються у рівному співвідношенні. Реакція преципітації, що відбувається між евгенолом і оксидом цинку, призводить до затвердіння

матеріалу (евгенолату цинку), яке прискорюється у разі інтенсивного замішу­вання, додавання вологи і підвищення температури.

Матеріал призначений для одержання функціональних відбитків, особли­во із беззубих щелеп. Він надає чіткий детальний відбиток слизової оболонки, добре прилипає до індивідуальної ложки, достатньо легко відокремлюється від

моделі.

Евгенолова маса "Неогенат" (фірма "Септодонт", Франція) включає білу пасту на основі окису цинку і червону пасту на основі евгенолу (15 %). Викори­стовується для отримання функціональних відбитків із беззубих щелеп, пере­базування протезів, фіксації воскових базисів під час визначення центрально­го співвідношення щелеп. Для приготування матеріалу з кожного тюбика ви­давлюється приблизно по 10 см пасти на скляну пластинку або блок міцного крейдяного паперу. За допомогою жорсткого широкого шпателя обидві пасти протягом ЗО с ретельно змішують до одержання гомогенної маси рожевого ко­льору. Остання наноситься на індивідуальну ложку, яку вводять у ротову по­рожнину, притискають до щелепи та утримують близько 1 хв, після чого пацієнт робить необхідні функціональні рухи губами, щоками, язиком, дном ротової порожнини, м'яким піднебінням.

Відбиток виводять через 2,5-3 хв після уведення ложки. Якщо відбиток має дефекти, то у їх ділянках і по периферії видаляють шар маси глибиною 1 мм. Це місце заповнюють свіжоприготовленою масою пасти, і ложку знову вводять у ротову порожнину. Матеріал не піддається усадці, тому одержання моделі може бути відкладено в часі.

"Вікопрес" — цинкоксидевгенолова паста фірми Таленіка" (Югославія) для отримання функціональних відбитків. Завдяки своїм водопоглинальним властивостям вона адсорбує воду з поверхні тканин ротової порожнини під час зняття відбитка і забезпечує точність останнього.

До пасти додаються доповнювальні компоненти:

—„Віко-1" — антисептичний крем для шкіри, призначений для захисту губ пацієнта і рук стоматолога;

—„Віко-2" — рідина для видалення пасти із інструментарію і моделей.

У різний час застосовувалися цинкоксидевгенолові матеріали „Церо Плюс", „Лураліт" (Німеччина), „Кавекс" (Голландія), „Дендіа" (Австрія), цинкоксид-гваяколова паста „Дентол" (Україна).

Однак попри всі свої можливості цинкоксидевгенолові пасти у разі виве­дення із ротової порожнини можуть деформуватися або кришитися. Тому їх ви­тісняють еластичні відбиткові матеріали, а пасти знаходять основне застосуван­ня як тимчасовий матеріал для фіксування незнімних зубних протезів.

л ге\

Основи матеріалознавства

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Яка роль допоміжних матеріалів у клініці ортопедичної стоматології? 2.Класифікація допоміжних матеріалів.

3. Назвіть твердокристалічні відбиткові матеріали.

4. Гіпс. Методи одержання. Модифікації.

5. Яке застосування гіпсу та правила роботи з ним?

6. Які правила зберігання гіпсу?

7. Назвіть представників цинкевгенолових відбиткових мас, їх властивості та застосування.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1402 | Нарушение авторских прав