АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ НАБУТИХ ДЕФЕКТІВ ПІДНЕБІННЯ

Головним завданням протезування хворих з передніми дефектами твердо­го піднебіння є роз'єднання ротової та носової порожнин, відновлення мови та зовнішнього вигляду хворого. Особливості протезування обумовлюються ве­личиною дефекту, наявністю зубів на верхній щелепі та станом тканин паро-донта у них. Для протезування використовують переважно дугові та пластин­кові протези. Якщо дефект поширюється на зону перехідної складки, то вини­кають труднощі щодо ізоляції ротової порожнини від носової порожнини. Ця проблема успішно вирішується застосуванням еластичної підкладки в знімно­му протезі. У разі значних дефектів переднього відділу твердого піднебіння протез не має опори у передньому відділі піднебіння і може зміщуватися.

Для кращої фіксації протеза на щелепах і зменшення функціонального перевантаження зубів є необхідність у конструкції знімного протеза збільшу­вати кількість кламерів.

Якщо дефект утворюється підчас операції, тоді показано проведення безпо­середнього протезування. У такому разі протез буде формувати протезне ложе і запобігати утворенню рубців по перехідній складці. Для поліпшення фіксації про­теза по його зовнішній поверхні можна створити валик, відповідно до якого у м'яких тканинах у подальшому утвориться борозенка; остання і буде сприяти кращій фіксації протеза.

Під час протезування хворих з присередніми дефектами твердого піднебі­ння та з повною відсутністю зубів на щелепах лікар-ортопед стикається насам­перед з проблемою фіксації протеза. Забезпечити добру фіксацію повного знімного протеза за допомогою відомих методик не вдається. Під час вдиху повітря через ніс потрапляє під протез і скидає його з протезного ложа. Ство­рити від'ємний тиск під протезом неможливо. Для фіксації на беззубій щелепі

Щелепно-лицева ортопедія

Мал. 195. Методика протезування беззубої
верхньої щелепи у разі присереднього дефек­
ту (за Келлі): а — обтуратор; б — базис пов­
ного знімного протеза; в — беззуба верхня j розташовується у ротовій порож
^щелепа нині, дещо виходячи за її межі. Ви-

готовляють її з еластичної пластмаси. Зовнішня частина обтуратора у вигляді панцира, виготовлена із пластмаси гарячої полімеризації, закриває дефект з боку ротової порожнини. Потім виготовляють повний знімний протез за прийня­тою методикою. Необхідною умовою є те, що протез не повинен передавати тиск на обтуратор. Для цього ротову частину обтуратора необхідно виготовля­ти у вигляді напівсфери, щоб протез торкався до нього тільки в одній точці. У такому разі під час бічних зміщень протеза тиск не буде передаватися на обту­ратор, що запобігатиме збільшенню дефекту від бічного тиску обтуратора.

Бічні дефекти твердого піднебіння можуть бути різної величини. Для за­міщення невеликих дефектів застосовують малі сідлоподібні протези з кламер-ною фіксацією або з телескопічними коронками. Великі бічні дефекти твердо­го піднебіння звичайно супроводжуються утратою зубів та коміркового відро­стка з одного боку. У таких хворих існує сполучення між ротовою порожни­ною, носовою порожниною і верхньощелепною пазухою. Наявність зубів на ще­лепі з одного боку та кісткового дефекту — з другого створює значні перешко­ди для фіксації протеза. У такому разі збільшують кількість опорно-утриму-вальних кламерів. Для цього модель необхідно вивчити у паралелометрі.

У разі двобічного дефекту верхньої щелепи як передню опору можна ви­користовувати залишки шкірно-хрящової частини носового ходу, а як задню — залишки м'якого піднебіння. У бічних відділах опорами можуть бути

порожнини верхньощелепної па­зухи. У такому разі частина м'я­кого протеза, яка обтурує, виго­товляється у вигляді грибоподіб­них відростків (мал. 196).

Інколи ці "відростки" можуть
бути з'єднані з базисом за допомо­
гою шарніра, що значно полегшує
фіксацію протеза в його ложі.
Якщо ретенційні можливості
Мал. 196. Вигляд частин, що обтурують (пояс- Дефекту мінімальні, то їх створю-
нення у тексті) ють оперативним шляхом.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 914 | Нарушение авторских прав