АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОТЕЗУВАННЯ У РАЗІ ДЕФЕКТІВ ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

Дефекти лиця утворюються у результаті вогнепальних поранень, механіч­них ушкоджень та після видалення пухлин. Специфічні запальні процеси (сифіліс, туберкульозний вовчак) призводять до появи дефектів носа та губ. Такі спотворення обличчя звичайно хворі переносять дуже важко, вони стають замкнутими, що нерідко є причиною виникнення неврозів. Утрата працездат­ності зумовлена втратою великої площі шкірних покривів обличчя. Дефекти м'яких тканин, які оточують ротову щілину, спричиняють випадання їжі під час жування та постійну слинотечу. Дефекти лиця усувають шляхом пластич­них операцій і протезування. Протезування проводять у тому разі, коли хво­рий відмовляється від операції, а також у разі необхідності заміщення значних та складних за формою дефектів (вушна раковина, ніс).

Протезування спрямоване на відновлення зовнішнього вигляду та мови пацієнта, захист тканин від дії зовнішнього середовища, усунення психологіч­них порушень. Отже, ортопедичне лікування у разі дефектів лиця завершує комплекс заходів щодо реабілітації хворих з ушкодженням лицевої ділянки.

Протези ділянок лиця звичайно виготовляють із м'якої або твердої пласт­маси, у деяких випадках поєднуючи їх. Важливо добитися, щоб колір протеза максимально відповідав кольору шкіри обличчя.

М'які пластмаси (ортопласт) зафарбовують спеціальними фарбниками, які підбирають за розцвіткою. Протез, виготовлений із твердої пластмаси, можна зафарбувати двома способами. Кращий результат отримують, коли ви­користовують олійні фарби. Другий спосіб полягає у додаванні до полімера фарбників (ультрамарин, крон свинцевий, червоний кадмій). Необхідний колір отримують шляхом додавання фарбників до порошку полімера, а та­кож до мономера.

Ектопротези фіксують за допомогою оправи від окулярів, спеціальних фіксаторів, що вводяться у природні та штучні отвори, шляхом приклеювання до шкіри обличчя або з'єднання їх протезами щелеп.

Ортопедичне лікування у разі значних дефектів лиця вимагає виготовлен-

ня маски. Хворому надають горизонтального положення, дефект закривають марлевими серветками, в носові ходи вводять гумові трубочки, якщо ж немає носового дихання, хворий утримує трубку губами. Волосисті частини обличчя змазують вазеліном, а волосся ховають під косинку. Обличчя покривають ша­ром гіпсу товщиною приблизно 1 см. Рідкий гіпс спочатку наносять на чоло, очі, ніс, потім — на щоки та підборіддя, після покривають густішим шаром гіпсу. Хворого просять лежати спокійно; необхідно пояснити, що процедура зовсім нешкідлива і не таїть ніякої загрози. Після кристалізації гіпсу відбиток з об­личчя знімають рухом допереду і дещо донизу для запобігання виникненню гематоми на спинці носа. Гіпсовий відбиток необхідно опустити у мильний роз­чин на 15-20 хв.

Маска обличчя може бути простою та розбірною. Проста маска монолітно відливається за гіпсовим відбитком. Розбірна гіпсова модель обличчя необхід­на для з'єднання ектопротеза з протезом щелепи.

Протез лиця повинен бути легким і тонкостінним. Дуже важливо, щоб край протеза щільно прилягав до шкіри.

Протез вушної раковини виготовляють таким чином. Знімають маску з обличчя, де детально повинна бути зафіксована ділянка, що буде відновлюва­тися. Після того проводять моделювання вушної раковини з воску, яка за фор­мою та розмірами відповідає вушній раковині протилежного боку. Одночасно з цим до зовнішнього слухового ходу приліплюють шматочок розм'якшеного воску для відображення його рельєфу. Приклеюють воскову репродукцію вуш­ної раковини до репродукції зовнішнього слухового ходу і після детальної об­робки за нею відливають розбірну модель з мармурового або іншого високо­якісного супергіпсу. Потім воскову репродукцію звільняють з гіпсової форми і зберігають з метою контролю. У гіпсову форму знову наливають розплавлений віск, отриману за такої умови нову воскову репродукцію гіпсують у кювету і віск замінюють еластичною пластмасою.

Фіксація протеза вушної раковини проводиться так. Придаток протеза вводять у природний отвір вуха для фіксації нижньої частини протеза, а верх­ню частину його фіксують за допомогою пружини, нижній кінець якої закріп­люють у протезі. Пружину перекидають по голові догори і фіксують з проти­лежного боку голови.

Протез носа. У разі значного ушкодження носа його заміщення прово­дять шляхом ортопедичного лікування. На моделі обличчя довільно моделю­ють із воску ніс. Послідовно з кожної половини носа знімають гіпсовий відби­ток. Обидві частини відбитка складають, зв'язують дротом і занурюють у роз­плавлений віск так, щоб внутрішня поверхня його була покрита рівним шаром воску. Внутрішню поверхню відбитка заповнюють гіпсом та отримують таким чином гіпсовий штамп і контрштамп, за якими можна зробити неодноразово тонкостінну воскову репродукцію носа. її гіпсують у кювету і проводять замі­ну воску на пластмасу. Протез носа на обличчі фіксують за допомогою оправи для окулярів.

Щелепно-лицева ортопедія

Протез очної ямки. За наявності дефектів очної ямки роблять маску об­личчя і проводять моделювання воскової репродукції, аналогічній зі здорового боку. До внутрішньої поверхні протеза позаду повік монтують раніше підібра­ний протез ока, потім його відокремлюють. Роблять протез плоским, з нерівни­ми краями на внутрішній поверхні для кращого утримування у пластмасі. Про­тез очної ямки моделюють з переходом на перенісся, проводять перевірку кон­струкції на хворому і гіпсують у кювету. Замінюють віск на пластмасу, поліру­ють і за допомогою самотвердіючої пластмаси фіксують протез ока. Протез очної ямки з'єднують з оправою окулярів і приклеюють брови та повіки.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1353 | Нарушение авторских прав