АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МІКРОСТОМІЯ

Звуження ротового отвору внаслідок різних причин називається мікро-стомією. Остання являє собою не тільки серйозну анатомічну деформацію рота, але й зумовлює важкі функціональні порушення. Мікростома найчастіше буває наслідком травми, виразково-некротичних процесів (нома), рубцевих змін після опіків, пластичних операцій, виникає на тлі системної склеродермії та тубер­кульозного вовчаку. Вроджена та генетично зумовлена мікростома майже не спостерігається.

Лікування у разі звуження ротової щілини проводиться хірургічними та ортопедичними методами. Ортопедичне лікування полягає у розтягненні руб-цевозмінених тканин за допомогою апаратів (З.Я.Шур). Ортопедичне ліку­вання у разі мікростомії утруднене через неможливість зняття повного ана­томічного відбитка, оскільки немає можливості ввести в ротову порожнину повну анатомічну стандартну відбиткову ложку. Доводиться користуватися спеціальними розбірними ложками або стандартними, які розпиляні попо­лам. Методика зняття відбитка полягає у тому, що половину ложки з гіпсом уводять у ротову порожнину. Після кристалізації гіпсу ложку відокремлю­ють від нього і відбиток залишають у ротовій порожнині. На другу частину відбиткової ложки накладають гіпс і вводять у ротову порожнину так, щоб новий шар гіпсу перекривав попередній. Коли гіпс кристалізується, з ротової порожнини виводять другу половину ложки, розрізають відбиток, його скле­юють по частинах і відливають модель. Фіксацію центрального співвідношен­ня щелеп проводять не восковими валиками, а гіпсовими.

Конструкція протеза у разі мікростомії має свої особливості. Протези ви­готовляють розбірні і такі, що складаються із окремих частин. Протези, що скла­даються, мають у своїй будові дві части­ни, з'єднані між собою шарнірами. Про­тез, що складається, зменшується у дов­жину, в такому вигляді його вводять у ротову порожнину, де його розводять і фіксують на протезному ложі (мал. 187). Розбірний протез звичайно скла­дається із трьох частин (мал. 188).

Запропоновано спосіб виготовлен-
Мал. 187. Розбірний протез для ня індивідуальних ложок та базисів
нижньої щелепи знімних зубних протезів зі включенням

Щелепно-лицева ортопедія

Мал. 189. Індивідуальна ложка та базис протеза зі включенням еластичної пластма­си (за М.М.Рожком, О.В. Павленком; пояснення у тексті)

посередині пластмасового базису прошарку із еластичної пластмаси, величина якого залежить від ступеня звуження ротової щілини (М.М.Рожко, О.В.Пав­ленко, 1991; мал. 189).

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

І.Яка клінічна картина у разі переломів коміркового відростка?

2.Яка роль ортопедичних заходів у разі лікування переломів

коміркових відростка або частини? З.Які клінічні особливості і тактика лікаря у разі переломів верхньої

щелепи? 4.Які особливості ортопедичного лікування у разі переломів нижньої

щелепи? 5. Яка тактика та методи лікування у разі застарілих переломів зі стійко

зміщеними уламками та вадами кісткової тканини? б.Які ортопедичні заходи проводяться у разі переломів, що

неправильно зрослися? 7.Розкажіть про несправжні суглоби, ортопедичні методи лікування. 8.Які методи лікування у разі контрактур щелеп різного генезу? 9.Які причини виникнення та методи лікування у разі мікростомії?

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1669 | Нарушение авторских прав