АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИ ВИГОТОВЛЕННЯ ВКЛАДОК

Після закінчення підготовки порожнини під вкладку її очищають від ден-тинних ошурків, обробляють перекисом водню і розпочинають виготовлення вкладки одним із прийнятих методів, прямим або зворотним.

Прямий метод. Суть прямого методу виготовлення вкладки полягає у тому, що зуб з підготовленою порожниною обкладають ватними валиками, а дно та стінки зволожують водою, протираючи їх зволоженою ватною кулькою. Потім беруть паличку моделювального воску "Лавакс", розігрівають кінець її над полу­м'ям газової горілки до набуття воском пластичної консистенції. Утворюють не­великий восковий конус, і поки віск зберігає пластичність, втискують його рука­ми або шпателем у підготовлену порожнину. Моделювання вкладки проводять з урахуванням анатомічної форми даного зуба та його співвідношень з антагоні­стами і поруч розміщеними зубами. Отже, після того як віск у порожнині охоло­нув, його виводять із неї і детально оглядають. Восковий відбиток повинен уво­дитися та виводитися з порожнини не деформуючись. Після попереднього конт­ролю якості підготовки порожнини починають безпосереднє моделювання вклад­ки. Підігріту паличку воску знову втискують у порожнину, зайвий віск зрізають, і поки він зберігає пластичність просять пацієнта зімкнути зуби у положенні центральної оклюзії, а вже потім здійснити жувальні рухи. У такому разі зайвий віск звичайно видаляється зубами-антагоністами, а поверхня вкладки набуває форми, характерної для функціональної оклюзії. Таким чином створюється ков­зка оклюзія без попередніх контактів. Наступне моделювання повинно бути спря­моване насамперед на відновлення анатомічної форми зруйнованої частини зуба. Край воскової моделі повинен дещо перекривати край порожнини. Такий запас воску дозволяє запобігти вкороченню вкладки у процесі лиття та припасовки. У разі виготовлення вкладки у пришийковій порожнині її необхідно моделювати на одному рівні з прилеглими твердими тканинами зуба.

Для виведення готової воскової репродукції вкладки беруть металевий дріт товщиною 0,8-1,0 мм і виготовляють з нього штифти (мал.43). Якщо вкладка невелика, її можна вивести одним штифтом із загнутим зовнішнім кінцем. Якщо вкладка велика, її виводять за допомогою штифта з двома кінцями, що мають П-подібну форму. Кінці штифта, які уводять у віск, необхідно очистити. Потім

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

штифт міцно фіксують за допомогою пінцета, кінці його підігрівають над по­лум'ям горілки і вводять у модель вкладки. Руку фіксують на поруч розміще­них зубах, щоб запобігти коливанням. Після затвердіння воску штифт служить ручкою, за допомогою якої вкладку без коливань виводять з ротової порожни­ни і передають у ливарну лабораторію для заміни воску на метал.

Зворотний спосіб виготовлення вкладок полягає у тому, що воскову ре­продукцію вкладки моделюють не в ротовій порожнині, а на попередньо виго­товленій за комбінованим або подвійним відбитком моделі. Необхідно зазна­чити, що широко застосовуваний у 50-60 роки XX ст. метод отримання відбит­ка за допомогою мідного кільця нині не застосовується через свою складність, недосконалість та можливість ускладнень з боку тканин пародонта. Нині ши­рокого застосування набули методи отримання подвійних відбитків з наступ­ним виготовленням розбірних моделей. Після виготовлення розбірних моде­лей починають моделювання вкладки з урахуванням оклюзійних взаємовідно­шень. Вкладку відливають за загальноприйнятими правилами.

Найбільшу точність можна отримати у разі виготовлення металевої вклад­ки шляхом лиття на вогнетривких моделях.

Після відливки вкладки видаляють ливник та проводять зішліфовування маленьких горбків, що утворилися на поверхні вкладки внаслідок тріщин об­мазки. Вкладку обережно очищають від матового нальоту і вводять у порож­нину. Порожнина вважається добре підготовленою, якщо вкладка зайняла своє місце в ній і буде добре фіксуватися без цементу. Потім перевіряють оклюзійні взаємовідношення і (якщо є необхідність) проводять корекцію за допомогою копіювального паперу та абразивних інструментів. Усі поправки проводять поза зубом. Перед фіксацією вкладки цементом порожнину обробляють спиртом і висушують струменем повітря. Так само проводять підготовку до фіксації вкладки. Фіксацію проводять за загальноприйнятими правилами.

Пацієнту рекомендують протягом 2 год не їсти і не полоскати ротову по­рожнину, а також протягом 24 год не розжовувати на відновленому зубі твер­дої їжі. Через дві доби пацієнту необхідно знову з'явитися на прийом для оці-

нки результатів протезування у невіддалені терміни, а також для полірування країв вкладки.

Виготовлення вкладок за допомогою комп'ютерних технологій належить до найсучасніших та найновіших досягнень стоматологічної науки. Це дуже складна, наукоємкісна, високоефективна, високовартісна, екологічно чиста за­кордонна універсальна технологія, що грунтується на сучасних досягненнях комп'ютерної техніки.

Найвідоміша та найпоширеніша методика CEREC, яка була розроблена у 1980 р. Морманом та Брандестіні. У 1985 р. за допомогою комп'ютера була ви­готовлена перша вкладка із фарфору. Починаючи з 1986 р. фірма "Сіменс" ви­пускає комп'ютерну техніку та відповідні матеріали для даної технології.

Суть комп'ютерної технології виготовлення зубних протезів полягає у тому, що за допомогою оптичної системи знімається відбиток — зображення протез­ного ложа, яке передається у комп'ютер, за спеціальною програмою зображен­ня обробляється і машина виготовляє заплановану конструкцію. Після припа­совки у ротовій порожнині з урахуванням усіх оклюзійних вимог лікар прово­дить фіксацію виготовленого протеза.

Крім системи CEREC відомі й інші — "The Duret system", "The Minnesota system". "The Duret system" розроблена в 1985 p. Duret в Греноблі (Франція) спільно з компанією "Hennson Jnt". У Франції у 1991 р. з'явилася ще одна сис­тема — "CAO-CAM system Sopha Bioconcept", яка працює за схемою "модель щелеп — комп'ютер — протез". За 8 год роботи система може виготовити 8 ке­рамічних коронок. "The Minnesota system" розроблена Kekon у 1986 р. в універ­ситеті (штат Мінесота) на основі отримання зображення протезного ложа сте-реофотограмометричним способом з наступною обробкою та виготовленням протеза за допомогою програмно-керувальних систем.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Розкажіть про етіологію та патогенез уражень твердих тканин зубів

каріозним процесом. 2.Які роль та місце мікропротезування у лікуванні у разі дефектів твердих

тканин зубів? З.Яка класифікація порожнин за Блеком? 4.Які принципи формування порожнин під вкладки? 5.Які особливості формування дна та стінок порожнин, що протидіють

жувальному тиску? б.Для чого проводять профілактичне (превентивне) розширення

порожнин?

7. Які є шляхи забезпечення герметизму в приляганні вкладки до тканин зуба?

8. Які способи виготовлення вкладок використовують у клініці ортопедичної стоматології?

9. Які переваги сучасних технологій виготовлення вкладок?

Клініка та протезування дефектів коронки зуба

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1464 | Нарушение авторских прав