АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕХАНІЧНІ ЗАСОБИ ФІКСАЦІЇ ПРОТЕЗІВ

Найнадійнішу фіксацію протеза забезпечують механічні пристосування — кламери. Лікарі стоматологи-ортопеди мають у своєму розпорядженні різні конструкції кламерів, які дозволяють у складних клінічних умовах фіксувати протези, використовуючи для цього природні зуби. Але цього недостатньо у разі фіксації часткових знімних протезів. Головне завдання полягає у тому, щоб застосувати для кріплення протеза таку систему кламерів, яка б забезпечувала його фіксацію і водночас якомога менше шкодила опорним зубам і слизовій

Відновлення цілісності зубних рядів

з німними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів ___________________

оболонці протезного ложа. З цієї точки зору фіксація часткового знімного про­теза є складною біомеханічною проблемою.

Усі наявні різновиди кламерів мають як позитивні якості, так і негативні. Щоб знати, де і як використовувати той чи інший кламер, необхідно вивчити особливості клінічної картини у разі часткової втрати зубів, функціональні особ­ливості тканин та органів ротової порожнини, а також механічні властивості самих кламерів і їх взаємодії.

Розглядаючи різні види кламерів, можна помітити в них спільні деталі: плече, тіло, відросток кламера й оклюзійну накладку. В одних кламерах пере­раховані частини можуть бути представлені повністю, в інших — частково. Є і складніші кламери, у конструкцію яких уведено додаткові деталі.

Плечем кламера називається пружна частина, що охоплює коронку зуба. Його положення визначається анатомічною формою зуба. У практичній сто­матології прийнято ділити поверхню коронки зуба на дві частини — оклюзійну і пришийкову. Межею між ними є пояс зуба, тобто лінія, що проходить по найбільш випуклій частині зуба.

Під час виготовлення плеча утримувального кламера потрібно дотриму­вати таких вимог:

1. Плече повинно охоплювати зуб з губного або щічного боку, розміщуючись безпосередньо за лінією найбільшої випуклості, тобто між поясом і яснами.

2. Плече кламера, кругле воно чи плоске, повинно дотикатися поверхні зуба у максимальній кількості точок. Прилягання лише в одній точці призводить до різкого підвищення тиску під час рухів протеза і спричиняє ураження емалі.

З.Під час зміщення протеза плече повинно пружинити. Цю якість мають не всі кламери: еластичнішими є дротяні і менш еластичні — литі кламери, хоча останні теж мають свої переваги. На відміну від дротяних гнутих кламерів вони точніше повторюють рельєф зуба, а тому їх шкідливий вплив на емаль зуба значно менший.

4. Плече кламера повинно бути пасивним, тобто не створювати тиск на зуб, який охоплює, коли протез знаходиться у спокої. У противному разі виникає постійно діючий незвичний подразник, що є причиною функціонального пере­вантаження. Активний тиск кламера може спричинити некроз емалі, якщо зуб не покритий металевою коронкою. Тому важливо, щоб кламери виготовлялись із матеріалу, який має добру пружність, і зберігали ці якості під час термічної обробки.

5. Плече необхідно заокруглити і відполірувати: гострі кінці, особливо у дротяних кламерів, можуть ушкодити слизову оболонку губ і щік під час уве­дення і виведення протеза.

Тілом кламера називається його нерухома частина. Вона розміщується над поясом опорного зуба, на його контактній поверхні. її не слід розміщувати нижче від пояса, біля шийки зуба, оскільки у такому разі кламер протидіє на­кладанню протеза. На фронтальних зубах з естетичних міркувань цього прави­ла можна не дотримувати, розмістивши тіло кламера ближче до ясенного краю.

Тоді між ним і зубом повинен створюватися просвіт, який полегшує накладан­ня протеза.

Відросток необхідний для фіксації кламера у протезі. Його розміщують уздовж беззубого коміркового гребеня під штучними зубами. Не рекомендуєть­ся розміщувати відросток на піднебінній або язиковійтюверхні базису, оскількі це часто призводить до його перелому. Відростки можуть мати дрібнопетлисті сітки, а в дугових протезах їх спаюють з каркасом.

За функцією розрізняють утримувальні, опорні, опорно-утримувальні та комбіновані кламери. Перші призначені переважно для утримування протеза. Розміщуючись нижче від пояса на нижніх і вище — па верхніх зубах, вони ков­зають по поверхні зуба. Протез, укріплений за їх допомогою, під час вертикаль­ного тиску рухається у напрямку до слизової оболонки і занурюється у неї. Тиск за такої умови передається не на зуб, а на слизову оболонку. Під час бічних зсувів протеза утримувальні кламери включаються у розподілення жувально­го тиску, передаючи його на опорні зуби під кутом до кореня у напрямку, який завжди вважався малосприятливим для пародонта.

Опорні комбіновані кламери крім плеча звичайно мають оклюзійну на­кладку, розміщену на оклюзійній поверхні зуба. З її допомогою жувальний тиск передається на опорний зуб по довжині кореня у найсприятливішому для пародонта напрямку. Комбіновані кламери являють собою поєднання ут-римувальних (частіше двоплечих) кламерів з опорними, завдяки такій будові вони беруть участь у розподіленні як горизонтальних, так і вертикальних сил, вигідно відрізняючись тим самим від утримувальних кламерів. Передаючи частину жувальних сил на опорні зуби, опорні комбіновані кламери розван­тажують слизову оболонку від жувального тиску, який для неї не є адекват­ним. Утримувальні кламери виготовляють з металу (золото, нержавіюча сталь, сплав золота з платиною) або пласмаси. Якщо їх виготовляють ручним спо­собом (шляхом вигинання), вони називаються гнутими, якщо відливають, то литими.

Існує багато видів утримувальних кламерів. Найпоширеніші з них дротя­ний одноплечий кламер, дротяний петлеподібний кламер, двоплечий дротяний кламер, подовжений кламер, дентоальвеолярний і ясенний кламери.

Утримувальні властивості металевого кламера залежать від матеріалу, з якого він виготовлений (золото, сталь), термічної обробки, профілю попереч­ного перерізу та довжини плеча. Кращі пружинисті якості мають кламери із сплаву золота з платиною. Підвищення вмісту платини у сплаві дозволяє підси­лити еластичні якості кламерного дроту.

Довжина і діаметр поперечного перерізу також впливають на еластичність кламера. Довге плече еластичніше, ніж коротке. За умови однакового попереч­ного перерізу еластичність кламера на різних зубах різна, тому необхідно за­стосовувати дріт з різним поперечним перерізом. Для кламерів випускають дріт діаметром від 0,6 до 1,5 мм. Крім того, виготовляють дріт із золотого сплаву 750-ї проби, діаметр якого також різний.

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів

Мал. 83. Дротяний одноплечий Мал. 84. Дротяний петлеподібний кламер

кламер

Дротяний одноплечий кламер. Дротяний одноплечий кламер охоплює зуб тільки з одного боку (мал. 83).

Вигнути його плече так, щоб воно проявляло свої пружинисті можливості лише під час уведення і виведення протеза, коли кламер проходить через пояс зуба, важко. Звичайно плече має постійно пружинисту дію. Тривале викорис­тання протеза з кламерами постійної напруги призводить до патологічного на­пруження опорного зуба. Запобігти цій небажаній дії утримувального кламера можна завдяки точному приляганню пластмаси протеза до ротової поверхні зуба. Неповне прилягання базиса є найчастішою причиною рухомості опорних зубів.

Дротяний петлеподібний кламер. Дротяний петлеподібний кламер виник у результаті удосконалення дротяного одноплечого кламера (мал. 84). Мате­ріалом для нього є дріт із нержавіючої сталі діаметром 0,6-0,8 мм. Плече кла­мера вигинають у вигляді петлі так, щоб одна нитка петлі проходила над по­ясом, а друга — під ним, паралельно першій. Для утримання кламера у пласт­масі на його відросток можна напаяти сітку. Петлеподібний кламер не може бути використаний на верхніх різцях з естетичних міркувань, а на нижніх — через малу площу губної поверхні. Петлеподібний кламер протипоказаний у разі низьких клінічних коронок.

Апроксимальний кламер. Апроксимальний одноплечий і двоплечий кла-мери — це різновиди утримувального. Цю назву вони отримали за те, що охоп­люють зуб лише з апроксимального боку, не виходячи на присінковий. Такий

кламер сучасної конструкції називається джексонівським кламером (мал. 85).

Двоплечий дротяний кламер. Цей кламер має два плеча. Перше розташоване на присінковій поверхні, друге — з боку язикової або піднебінної і протидіє першо­му (мал. 86). Двоплечий кламер викорис­товується у двох формах:

1) плечі кламера мають загальні тіло і Мал. 85. Апроксимальний кламер відросток;

2) плечі кламера і тіло ізольовані одне від одного і лише відростки їх з'єднані загальною петлею; такий кла­мер можна назвати розщепленим.

Неперервний кламер. Неперерв­ний кламер (багатоланковий) являє со­бою різновидність подовженого, але відрізняється від нього тим, що утво­рює замкнуту систему. Цей кламер може розташовуватися як із присінко-вого, так і з язикового боку зубного ряду. Його можна вигинати з дроту, але краще відливати. Неперервний кламер служить різним цілям. Він може засто­совуватися як утримувальний, шину-вальний елемент і як опорний кламер (мал. 87).

Дентоальвеолярні кламери. Відростки базису протеза з присінково-го боку, спрямовані до природних зубів, називаються дентоальвеолярними кла­мерами (мал. 88). Маючи здатність до еластичності, вони вільно проходять через пояс зуба і розташовуються під ним. Таким чином ці кламери забезпе­чують фіксацію протеза.

Пластмасові кламери часом виго­товляють армованими, які мають в собі металевий дріт. Вважають, що це робить їх міцнішими. Але введення дроту в тов­щу пластмаси ослаблює механічні вла­стивості останньої через різницю ко­ефіцієнтів лінійного та об'ємного розширення.

Для кращої фіксації протез оснащують кількома кламерами, але це спри­чиняє певні незручності. Так, на верхній щелепі вони випинають губу вперед і їх видно під час усмішки. Цей недолік можна дещо зменшити виготовленням кламера з безколірної пластмаси.

Дентоальвеолярні кламери використовують у разі високих коронок опор­них зубів, зокрема, в тих випадках, коли зуби, що обмежують дефект, паралельні один до одного. У разі низьких клінічних коронок використання дентоальвео-лярних кламерів протипоказано. Вони протипоказані також у разі коміркового відростка, що нависає, оскільки останній заважає уведенню протеза. Пластма­сові кламери мають ще один недолік: їх не можна активувати. Цей вид кламерів

Відновлення цілісності зубних рядів

зні мними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів ___________________

розроблений угорським стоматологом Ке-мені і названий ним ретенційним.

Ясенний кламер. Ясенний кламер є
відростком базису, що розміщується май­
же біля самої перехідної складки (мал. 89).
Його фіксувальні властивості незначні,
Мал. 89. Ясенний кламер оскільки пластмаса, з якої він виготовле-

ний, має незначну еластичність. Ясенний кламер бажано використовувати лише в тих випадках, крли інші способи фіксації неможливі і опорні зуби з якихось причин не можуть бути використані з цією метою. Такий кламер показаний з естетичної точ­ки зору для фіксації протеза у ділянці фронтальних зубів.

Телескопічний кламер. Кламер цьо­
го виду складається з двох частин — внут­
рішньої і зовнішньої (мал. 90). Внутріш­
ня частина являє собою металевий ковпа­
чок, що покриває культю зуба. Зовніш­
ньою частиною є коронка з вираженою
Мал. 90. Телескопічний кламер анатомічною формою. Внутрішню части-

ну (ковпачок) закріплюють на зубі цемен­том, зовнішню (коронку) з'єднують з протезом. Обидві частини кламера утво­рюють механічне з'єднання, роз'єднання якого можливе тільки під час верти­кальних рухів протеза. За принципом передачі жувального тиску на опорні зуби опорні кламери варто віднести до опорно-утримувальних.

Телескопічні кламери бувають різної конструкції, але частіше застосову­ються телескопічні повні, тобто подвійні, коронки. Препарування зубів під те­лескопічні коронки аналогічне обробці зубів під литі коронки. У такому разі знімають значно більше тканин зуба, ніж у разі препарування його під штампо­вану коронку. Препарування бажано вести під рентгенконтролем. Якщо зняти товстий шар твердих тканин, зовнішню телескопічну коронку можна облицьо­вувати пластмасою або фарфором. Такі коронки показані за умови звуження порожнин зуба та орального нахилу його.

Телескопічні кламери показані у разі низьких клінічних коронок опорних зубів, коли звичайні опорно-утримувальні кламери не забезпечують надійної фіксації протеза.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 959 | Нарушение авторских прав