АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ТЕХНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ПАЯНИХ БЮГЕЛЬНИХ ПРОТЕЗІВ

Паяний каркас бюгельного протеза виготовляють, якщо немає умов для лиття суцільнолитих бюгельних каркасів та в разі нескладних конструкцій.

Модель, на якій виготовляють протез, повинна бути підвищеної міцності, бо на ній проводиться моделювання елементів каркаса бюгельного протеза з подальшою заміною їх металом, а також їх підгонка і припасування. З цією метою виготовляють комбіновані моделі, що складаються із супергіпсу, амаль­гами, цементу, легкоплавкого металу чи пластмаси і гіпсу.

Для отримання комбінованої моделі з використанням легкоплавкого ме­талу потрібно заповнити ним ділянки в гіпсовому відбитку. Ділянки збереже­них зубів обкладають валиком із мольдину висотою 5-6 мм. Для міцного з'єднання металевої частини з гіпсовою основою використовують металеві петлі. Одним кінцем їх занурюють у розплавлений сплав, іншим — у гіпсову основу моделі. Розплавленим металом заповнюють ізольовані мольдином ділянки. Після охолодження металу мольдин видаляють і відливають другу половину моделі звичайним гіпсом.

До моделювання дуги і сідлоподібних частин модель необхідно підготувати.

Ділянки, де будуть розміщені дуга і сідлоподібні частини, покривають оло­в'яною фольгою, бюгельним воском чи лейкопластирем відповідної товщини: під дугою — 0,3-0,5 мм, поверхнею беззубого коміркового відростка чи части­ни — 1,5-2 мм. Моделювання без прокладок може призвести до занурення дуги виготовленого протеза у слизову оболонку протезного ложа.

Моделювання елементів каркаса бюгельного протеза проводять шляхом використання стандартних воскових заготовок або застосування спеціальних силіконових матриць формоденту. Для цього матриці промивають киплячою водою і за допомогою нагрітого шпателя, прикладеного до палички воску, за­повнюють розплавленим воском відповідні заглибини матриці до рівня її по­верхні. Зрізують гострим шпателем залишки воску і вивільняють воскову реп­родукцію.

Після цього змащують олією поверхню зубів та моделі і розташовують відповідно до креслення воскові елементи — спочатку дугу та її відгалуження, а потім — кламери.

Після ретельного моделювання восковий каркас розрізають лезом на ок­ремі частини, розміщують ливники і ливарний блок, знімають воскову репро­дукцію елементів каркаса бюгельного протеза, ставлять його на підопоковий конус і покривають облицювальною масою. Після висушування цього шару ливарний блок покривають кюветою і формують вогнетривкою масою. Вису­шують і прогрівають кювету в муфельній печі, виплавляючи віск. Ливарну форму нагрівають до 800 °С і заповнюють розплавленим металом. Після охо­лодження литво вивільняють від формувальної маси ливників. Відлиті елемен-

Відновлення цілісності зубних рядів

знімними конструкціями зубних протезів у разі часткових дефектів

ти каркаса бюгельного протеза припасовують на комбінованій моделі, склею­ють липким воском і знімають з моделі для подальшого їх спаювання. Каркас протеза припасовують на моделі, шліфують, полірують і направляють для пе­ревірки його конструкції у ротовій порожнині пацієнта.

Недоліками паяних каркасів бюгельних протезів є неточності, пов'язані із зніманням воскових деталей з моделі, і їх можлива деформація, неминуча усадка металу, а також наявність припою, який може сприяти виникненню у ротовій порожнині явищ гальванізації.

Термічна обробка металевих деталей під час паяння призводить до пору­шення еластичності, що вкрай потрібна кламерам для надійної фіксації проте­за на опорних зубах.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1053 | Нарушение авторских прав