АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАХВОРЮВАННЯ ТКАНИН ПАРОДОНТА

Захворювання тканин пародонта — це велика група різних за етіологією та патогенезом уражень тканин ротової порожнини. Хвороби пародонта по­стійно прогресують, тому їх значення як загальномедичної проблеми пояс­нюється значним поширенням, втратою великої кількості зубів, появою ясен­них та пародонтальних кишень, зниженням реактивності організму.

Питання етіології детально висвітлюються у підручниках з терапевтичної стоматології. Тут будуть розглянуті клінічна та патоморфологічна характери­стики різних форм захворювань тканин пародонта, які визначають тактику та обсяг ортопедичної допомоги.

Клінічно системне захворювання тканин пародонта (пародонтоз, пародон-тит) супроводжується резорбцією коміркового відростка і коміркової частини, утворенням патологічної ясенної кишені, гноєтечею з неї, гінгівітом та функ­ціональним їх перевантаженням. Термін "травматична оклюзія" запропонував P.R.Stillman у 1919 р. Для характеристики та визначення перевантаження тка­нин пародонта були й інші терміни: "травматична артикуляція", "функціональ­ний травматизм", "патологічна оклюзія", "функціональне травматичне переван­таження зубів" тощо.

За механізмом розвитку розрізняють три види травматичної оклюзії: пер­винну, вторинну та комбіновану.

Первинна травматична оклюзія розвивається на тлі неураженого (інтакт­ного) пародонта в результаті дії надмірного за величиною або зміненого за на­прямком оклюзійного навантаження. Звичайно перевантаження зубів за вели­чиною та зміненого за напрямком буває у разі підвищеного прикусу на плом­бах, вкладках, поодиноких коронках або мостоподібних протезах, нераціональ­ного розміщення кламерів у разі форсованого або нераціонального ортодон-тичного лікування. У людей похилого віку перевантаження спричинюється втратою зубів, патологічною стертістю твердих тканин останніх, зниженням висоти прикусу, порушенням функції скронево-нижньощелепного суглоба та жувальних м'язів.

Іншою характерною особливістю первинної травматичної оклюзії є обме­женість зони ураження зубного ряду - зміни спостерігаються тільки у групі зубів, які перевантажені.

Значну роль у виникненні патологічних процесів у тканинах пародонта відіграють парафункції. Характерним проявом парафункції є бруксизм. Упер­ше в літературі бруксизм описав Е. Кагоіу (1902), тому в спеціальній літера­турі бруксизм ще називають феноменом Каролі. Бруксизм проявляється знач­ним стисненням зубних рядів або своєрідними скреготливими рухами нижньої щелепи. У разі таких станів обов'язково відбувається перевантаження тканин пародонта. До парафункцій також належать прикушування та смоктання язи­ка, втягування між зубними рядами слизової оболонки губ, щік, розташування язика між зубними рядами, натискання язиком на фронтальні зубі.

Вторинна травматична оклюзія на тлі захворювань тканин пародонта ви­никає в результаті патологічних змін у них. За таких умов навіть звичайне навантаження на зубні ряди буде перевищувати компенсаційні можливості при­леглих тканин і перетворюватися у травмівний чинник. У такому разі будуть спостерігатися на протязі всього зубного ряду дегенеративні та запальні про­цеси, які супроводжуються резорбцією кісткової тканини коміркових відрост­ка і частини, гінгівітами, утворенням патологічних кишень. Резорбція кістко­вої тканини зубних комірок призводить до порушення будови та функції паро­донта. Це стає пусковим механізмом біомеханічних змін зубів та прилеглих тка­нин. За такої умови порушуються нормальні взаємовідношення поза- та внут-рішньокоміркової частини зуба (мал. 210).

Оголюється шийка і збільшується позакоміркова частина зуба, що є од­ним із патологічних механізмів у розвитку вторинної травматичної оклюзії.

Клінічна картина вторинної травма­тичної оклюзії дуже різна і залежить від віку хворого, форми захворювання (па-родонтит, пародонтоз), його важкості та стадії розвитку тощо.

Під час проведення диференційної
діагностики необхідно брати до уваги такі
важливі моменти. За наявності первинної
травматичної оклюзії чітко простежують­
ся локалізовані зони ураження у ділян­
ках одного або кількох зубів, на які при­
падає підвищене функціональне наванта­
ження у разі дії травмівних чинників, тоді
як у неперевантажених зубів таких змін
немає. За наявності вторинної травматич­
ної оклюзії первинно уражаються ткани­
ни пародонта усіх зубів. Іншою важливою
ознакою є те, що у разі первинної травма-
Мал. 210. Схематичне зображення тичної оклюзії можна виявити зони п&то-
коронки та кореня зуба (пояснення у логічної стертості зубів, у разі вторинної
тексті) така стертість відсутня.

Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта

Проведення диференційної діагностики за наявності комбінованих (по­єднаних) форм перевантаження зубів, коли є ознаки первинної і вторинної трав­матичної оклюзії, викликає значні труднощі. У такому разі виявлення чинників, які діють на тлі захворювань тканин пародонта, має вирішальне значення для постановки правильного діагнозу та складання плану комплексного лікуван­ня. Поліетіологічність запально-дистрофічних процесів у тканинах пародон­та, відсутність виявлених причин їх розвитку не дозволяють застосовувати нині етіотропне лікування, яке в основному спрямоване на патологічні ланки хво­роби. Тому визначальною у загальній комплексній терапії є роль ортопедич­них методів лікування захворювань тканин пародонта.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1307 | Нарушение авторских прав