АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПЕРЕЛОМИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ, ЩО НЕПРАВИЛЬНО ЗРОСЛИСЯ

У разі переломів щелеп необхідно своєчасно та кваліфіковано надати спе­ціалізовану медичну допомогу, провести ранню обробку рани та своєчасну фіксацію уламків. За таких умов уламки щелеп зростаються без ускладнень і в правильному положенні. Наслідком порушення однієї з цих умов є те, що ще­лепні кістки заживають зі зміщенням уламків, у результаті чого утворюються переломи, які неправильно зрослися, а рана м'яких тканин заживає з утворен­ням грубих рубців, що обмежують рухи нижньої щелепи, губ, щік, язика.

Характер таких деформацій дуже різний. Утворення переломів, що не­правильно зрослися, характеризуються морфо-функціональними порушення­ми зубо-щелепної системи, локалізацією перелому, ступенем невідповідності уламків,, важкістю деформації. Звичайно змінюється зовнішній ви­гляд хворого. Так, у разі переломів верхньої щелепи, що неправильно зросли­ся, спостерігається подовження обличчя та напруженість м'яких тканин при-ротової ділянки. Часто виникає асиметрія обличчя. Зміщення уламків нижньої щелепи призводить до зміни положення суглобових головок, що, в свою чергу, спричиняє порушення функціонування скронево-нижньощелепного суглоба, дисфункцію жувальних м'язів. Зміна положення уламків щелеп призводить до

Щелепно-лицева ортопедія

порушення мови переважно за рахунок зменшення об'єму ротової порожнини.

Ортопедичне лікування у разі переломів, що неправильно зрослися, з незнач­ним порушенням функції не зумовлює особливих труднощів. Клінічна картина характеризується ступенем оклюзійних порушень у горизонтальній площині.

Грунтуючись на вищесказаному, хворих поділяють на три групи. У хворих першої групи наявний горбковий вид оклюзійних контактів, у другої зуби кон­тактують тільки бічними поверхнями, у хворих третьої групи змикання зубів повністю відсутнє.

Метод лікування у разі переломів, що неправльно зрослися, звичайно хірур­гічний, тобто проводиться репозиція уламків з наступною їх іммобілізацією. У разі відмови хворих від хірургічного лікування застосовують протетичні, орто­педичні, апаратурно-хірургічні методи лікування.

Тактика проведення лікувальних заходів залежить від наявності зубів на щелепах.

Лікування хворих з переломами, що неправильно зрослися, за наявності повністю збережених зубних рядів має свої особливості. Насамперед необхід­но звертати увагу на вік хворого. Так, якщо є ознаки відкритого прикусу, то у молодому віці добрі результати дають ортопедичні методи, тоді як у хворих похилого віку з такою ж патологією ефективним буде зішліфування зубів, на яких фіксується прикус, або навіть їх видалення. Такої тактики необхідно дот­римуватися і за наявності інших патологічних прикусів, звертаючи особливу увагу на вік хворих.

З ортопедичних конструкцій найширше використовують пластмасові капи-коронки, суцільнолиті коронки, металокерамічні та металопластмасові капи або коронки, суцільнолиті дугові протези, а в дуже складних випадках — розбірні протези.

У складніші умови лікар-ортопед потрапляє у разі лікування хворих з пе­реломами, що неправильно зрослися, з наявними дефектами зубних рядів. Го­ловним завданням тут є відновлення цілісності зубних рядів, нормалізація ок­люзійних співвідношень та відновлення зовнішнього вигляду хворого. Серед найважливіших ортопедичних конструкцій є незнімні мостоподібні та знімні види зубних протезів.

Особливу увагу слід приділяти стану тканин пародонта зубів, які залиши­лися, з точки зору можливості їх використання як опор під ортопедичні конст­рукції. Залежно від локалізації дефекту, кількості втрачених зубів, виражених оклюзійних змін після переломів, що неправильно зрослися, використовують ортопедичні конструкції зубних протезів. Дефекти у фронтальній та бічній ділянках відновлюють суцільнолитими комбінованими мостоподібними про­тезами. За наявності перехресного прикусу застосовують знімні види зубних протезів зі включенням до них, якщо необхідно, литих оклюзійних накладок.

Нерідко виникають значні труднощі зі зняттям відбитків зі щелеп. У такому разі необхідно виготовляти індивідуальні або ж розбірні ложки. Шляхи введен­ня та виведення протезів вивчають за допомогою паралелометрії.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1039 | Нарушение авторских прав