АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОЛЬ І МІСЦЕ ОРТОПЕДИЧНОГО ЛІКУВАННЯ У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ЗАХВОРЮВАНЬ ТКАНИН ПАРОДОНТА

Ортопедичне лікування посідає чільне місце в комплексній терапії захво­рювань тканин пародонта. Проводиться з метою профілактики, усунення або зменшення функціонального перевантаження тканин пародонта, яке на певній стадії хвороби є одним із головних патологічних чинників, що обумовлюють перебіг хвороби. Усунення або зменшення функціонального перевантаження тканин пародонта за допомогою ортопедичних конструкцій ставить пародонт

Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта

в нові умови, за яких дистрофічні процеси та запалення розвиваються значно повільніше.

З метою зменшення функціонального перевантаження та полегшення ви­конання пародонтом своїх функцій необхідно: 1) повернути зубному ряду втра­чену єдність і перетворити його в нерозривне ціле; 2) правильно розподілити жувальний тиск, розвантажити зуби з ураженим пародонтом; 3) запобігти трав-мувальній дії горизонтального перевантаження зубів; 4) у разі часткової втра­ти зубів необхідно провести протезування, у тому числі й безпосереднє.

Плануючи та здійснюючи лікування, необхідно враховувати клінічні і рен­тгенологічні дані, що свідчать про стан ясен, зміни в кістковій основі, місце розташування та глибину кишень, патологічну рухомість зубів.

Причини, що спричиняють захворювання тканин пародонта, дуже різно­манітні, адже завжди на певному етапі розвитку хвороби виникає функціональ­не перевантаження опорного апарату та травматична оклюзія, яку неможливо усунути ні терапевтичними, ні хірургічними методами. У такому разі тільки ортопедичне лікування може забезпечити позитивний результат у комплексній терапії захворювань тканин пародонта.

Лікування проводять комплексно, із застосуванням загальних та місцевих засобів. Місцеві лікувальні заходи мають терапевтичний, хірургічний та орто­педичний характер. Ортопедичне лікування, таким чином, є частиною цього комплексу і не виключає, а, навпаки, передбачає інші заходи. Ортопедичне ліку­вання необхідно починати одночасно з терапевтичним, але після того як бу­дуть проведені необхідні санаційні процедури (зняття зубного каменю, вида­лення коренів зубів, зняття запальних процесів).

Для лікування хвороб тканин пародонта у клініці ортопедичної стомато­логії розроблені спеціальні методи: 1) вибіркове пришліфовування; 2) тимча­сове шинування; 3) ортодонтичне лікування; 4) застосування постійних кон­струкцій шинувальних апаратів та протезів; 5) безпосереднє протезування.

Ефективним застосування ортопедичних методів лікування захворювань тканин пародонта є лише за умови глибоких знань законів біомеханіки. Шину­вання зубів проводять з урахуванням таких біомеханічних принципів:

1. Шина, яка фіксована на зубах, унаслідок своєї жорсткості обмежує ступінь їх рухомості. Зуби можуть здійснювати рухи лише разом з шиною і в одному з нею напрямку. Звичайно амплітуда коливань шини набагато менша, ніж амплітуда коливань окремих зубів. Зменшення патологічної рухомості зубів сприятливо впливає на хворий пародонт.

2. Шинувальна конструкція, що об'єднує у блок фронтальну і жувальну групи зубів, розвантажує їх пародонт під час відкушування або розжовування їжі. Цей ефект збільшується у зв'язку зі збільшенням кількості зубів, які шину­ються. На мал. 223, а видно, що під час відкушування їжі до шинування тиск припадає на два верхніх та два нижніх фронтальні зуби. Після проведення ши­нування (мал. 223, б) цей тиск розподіляється уже на всю групу фронтальних зубів, пародонт яких, навіть за найгрубішим підрахунком, володіє у 2-3 рази

більшими можливостями щодо амортизації жувального тиску.

3. Навантаження у шинувальному
блоці насамперед сприймається зубами, які
мають меншу патологічну рухомість, що, в
свою чергу, призводить до зменшення на­
вантаження на зуби з ураженими тканина­
ми пародонта.
а б із сказаного вище випливає дуже цінна

Мал. 223. Розподіл жувального практична рекомендація, згідно з якою у
тиску під час відкушуваня їжі: шинувальний блок необхідно включати як
а — до шинування; б — після про- більш, так і менш рухомі зуби. У фронталь-
веденого шинування ному відділі зубної дуги такими зубами

найчастіше є ікла.

4. Якщо зуби розміщені по дузі, кривизна якої найбільше виражена у фрон­тальному відділі, то рухи їх у щічно-язиковому напрямку здійснюються у пло­щинах, які перетинаються, а шинувальний блок, що їх об'єднує, перетворюєть­ся у жорстку систему.

5. Шинувальна конструкція, яка розміщена по дузі, більш стійка до дії зовнішніх сил, ніж шина, що розміщена лінійно.

Останні два принципи передбачають, що для підсилення лікувальної дії шини, розміщеної, наприклад, на бічних зубах, її необхідно подовжити, вклю­чивши до неї фронтальні зуби і надавши їй таким чином аркоподібної форми.

6. У разі лінійного розміщення шини, коли всі зуби мають рухомість І—II
ступеня, можливе коливання під час бічних зусиль. Для нейтралізації транс-
верзальних коливань шину необхідно з'єднати з подібною, але розміщеною на
протилежному боці (поперечна, парасагітальна стабілізація). Це можна зроби­
ти за допомогою бюгельного протеза.

Для успішного використання шинувальних апаратів у клініці ортопедич­ної стоматології вони повинні відповідати суворим вимогам:

1) створювати міцний блок з групи зубів, обмежуючи їх рухи у трьох на­прямках — вертикальному, присінково-ротовому та медіо-дистальному;

2) бути жорсткими і міцно фіксованими на зубах;

3) не подразнювати тканини маргінального пародонта;

4) не перешкоджати медикаментозній та хірургічній обробці ясенних кишень;

5) не створювати ретенційних пунктів для затримки залишків їжі;

6) не створювати своєю оклюзійною поверхнею блокувальних моментів для рухів нижньої щелепи;

7) не порушувати мови хворого;

8) не спричиняти грубих порушень зовнішнього вигляду хворого;

9) виготовлення їх не повинно бути пов'язано з видаленням значної, кількості твердих тканин зубів;

10) бути простими у виготовленні.

Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта

Дуже важливим моментом для визначення часу лікування шинувальними конструкціями є своєчасне виявлення патологічної рухомості зубів, яка свідчить про те, що виникла декомпенсована форма пародонтиту. Шинування можна про­водити і на пізніх стадіях хвороби, але кращий ефект досягається, якщо шину­ють під час появи перших ознак функціонального перевантаження зубів.

Своєчасне ортопедичне лікування є одним із дійових лікувальних методів, який змінює перебіг хвороби і надовго дозволяє зберегти зуби.

Водночас із своєчасним початком лікування пародонтиту іншим важли­вим моментом є визначення виду іммобілізації зубів. Адже напрямок патоло­гічної рухомості будь-якого зуба завжди визначений і залежить від розташу­вання останнього в зубній дузі. Лінії рухомості молярів і премолярів розмі­щені у майже паралельних площинах, різців та ікол — у площинах, розміщених під кутом одна до одної. Найкращий результат у разі шинування отримують тоді, коли шина об'єднує зуби, лінії рухомості яких розміщені у площинах, що перетинаються. Хороша іммобілізація тоді, коли фронтальна група зубів вклю­чає у блок різці та ікла, вона називається передньою, або фронтальною. Іммоб­ілізація рухомих зубів, за якої шина розміщена у передньо-задньому напрям­ку, називається бічною, або сагітальною. Під цим поняттям розуміють стабілі­зацію премолярів та молярів, які мають однакову функцію. За допомогою бічної іммобілізації можна створити блок зубів, який буде стійким до зусиль, що роз­виваються у вертикальному, поперечному та передньо-задньому напрямках. За наявності певного ступеня атрофії зубних комірок цього буває достатньо, щоб значно зменшити функціональне перевантаження та отримати добрий терапев­тичний ефект. Для підсилення бічної іммобілізації у разі неперервності зубної дуги в шину бажано включити фронтальні зуби. У такому разі вона набуває дугоподібної форми, від чого її стійкість до бічних навантажень значно збільшується. Але зі збільшенням стійкості виникають труднощі під час уве­дення та фіксації незнімних шин на зубний ряд.

Багатоланкові шини за своїми фіксувальними властивостями поступаються монолітним шинувальним конструкціям. Кламерне з'єднання робить шину стійкішою до бічних зусиль, що виникають під час жування, але водночас і не чинить перешкод для здійснювання вертикальних рухів окремим ланкам шини. У такому разі краще застосовувати кругові знімні шини.

У зубній дузі зі включеними дефектами в бічних відділах ЇЇ сагітальна ста­білізація може бути підсилена поперечною, тобто такою, яка проходить пер­пендикулярно піднебінному з'єднанню. Звичайно така стабілізація досягаєть­ся за допомогою бюгельного протеза.

Відомий ще один метод шинування, який отримав назву колового. Суть його полягає у тому, що всі зуби об'єднуються у блок безперервною або багато-ланковою шиною. Але у разі ускладнень захворювання та видалення з цієї при­чини зубів значно зручніше замінити одну ланку, ніж знімати та заново виго­товляти монолітну колову шину. З цієї причини перевагу необхідно віддавати єдиній для всього зубного ряду знімній шині (див. мал.222).

Лікар стоматолог-ортопед під час лікування захворювань тканин пародонта зустрічається з проблемою заміщення дефектів зубного ряду. Поява дефектів зубного ряду на тлі захворювань тканин пародонта докорінно змінює клінічну картину та перебіг хвороби, оскільки на симптоми захворювання пародонта нашаровуються ознаки, характерні для часткової втрати зубів. Прикладом може бути клінічна картина у разі втрати бічної групи зубів, а фронтальні зуби за такої умови будуть отримувати додаткове навантаження. Ознаки захворювань тканин пародонта у разі дефектів зубних рядів завжди вираженіші порівняно з інтактним зубним рядом. Хвороба дуже швидко прогресує, що призводить до масової втрати зубів, якщо не провести адекватний комплекс лікувальних за­ходів.

Ортопедичне лікування за даних умов полягає у шинуванні зубів, які за­лишилися, та відновленні зубного ряду. Шинування та протезування здійснюється комплексно, доповнюючи одне одного. Крім комплексного підхо­ду до вирішення даної проблеми є ще одна особливість протезування, яка по­лягає у тому, що показання до включення у протез шинувальних елементів знач­но розширюються.

За наявності захворювань тканин пародонта значно зростає роль безпосе­реднього та раннього протезування. Імідіат-протези розвантажують зуби, що залишилися, від надмірного перевантаження за рахунок перерозподілу жуваль­ного тиску на слизову оболонку. Шинувальні елементи таких протезів забез­печують достатню іммобілізацію рухомих зубів та поліпшують умови терапев­тичного лікування. Імідіат-протези сприяють загоюванню післяекстракційної рани, відновлюють неперервність зубних рядів. Такі протези запобігають зміщенню та нахилу сусідніх зубів.

Пацієнтів із захворюваннями тканин пародонта та дефектами зубних рядів можна розділити на три групи. До першої групи входять хворі зі включеними дефектами, до другої — з кінцевими, однобічними та двобічними дефектами зубних рядів, до третьої групи — хворі із множинними дефектами та невелики­ми групами зубів (по 2-3).

Характерною особливістю пацієнтів І групи є те, що дефекти у них можуть локалізуватися у фронтальній або бічній ділянці зубного ряду. У разі локалі­зації дефекту у фронтальній ділянці зубного ряду протезування здійснюється за допомогою різних видів мостоподібних протезів. Опорними зубами звичай­но є зуби, що залишилися, обов'язково включаючи ікла. У такому разі мосто-подібний протез буде виступати в ролі шини. Якщо ікла уражені патологічним процесом, шинувальну конструкцію необхідно продовжити за рахунок вклю­чення у шину бічної групи зубів. У разі значних дефектів, коли відсутні ікла, премоляри та моляри, зуби, що залишилися, шинують незнімними шинами, а дефект ліквідують знімними конструкціями зубних протезів. Мостоподібні протези протипоказані, якщо дистально розміщений зуб рухомий. У такому разі доцільно використати бюгельний протез з неперервним кламером та нігтепо-дібними відростками, якщо рухомі зуби фронтальної групи.

Ортопедичне лікування у разі захворювань тканин пародонта

Фронтальну групу зубів шинують за одним із методів незнімними конст­рукціями шин. У разі значної рухомості фронтальної групи зубів шинування може бути підсилене шляхом включення у нижній бюгельний протез багато-ланкового кламера, завдяки чому фронтальні зуби отримають додаткову підтримку з язикового боку. Користуючись даною конструкцією, можна ство­рити кругову фіксацію. Для цього в багатоланковий кламер необхідно помістити нігтеподібні відростки.

Ортопедичне лікування захворювань тканин пародонта, ускладнених кінцевими дефектами, складається із шинування зубів, що збереглися, та ліквідації дефекту. Знімні шинувальні апарати звичайно є частиною протеза. Це неперервні кламери, оклюзійні накладки, нігтеподібні відростки тощо.

Клінічний досвід свідчить, що існують значні розбіжності в оцінці ефек­тивності лікувальних заходів у комплексній терапії захворювань тканин паро­донта. Це пояснюється відсутністю не тільки диференційованого підходу до лікування захворювань пародонта, але й добре налагодженої диспансеризації. Адже важко повірити, коли говорять про добрі віддалені результати у разі ліку­вання важкого або середнього ступеня пародонтиту тільки терапевтичними методами, без застосування ортопедичних заходів. Таким чином, грунтуючись на вищесказаному, можна зробити висновок, що критерії ефективності ліку­вання різних нозологічних форм захворювань тканин пародонта повинні бути суворо диференційованими.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

I. Які причини призводять до захворювань тканин пародонта?
2.Які клінічні прояви захворювань тканин пародонта?

З.Які є види травматичної оклюзії?

4.Який характер резорбції кісткової тканини коміркових відростка і

частини? 5.Яка класифікація захворювань тканин пародонта? 6. У чому суть тимчасового та постійного шинування зубів? 7.Які конструктивні особливості шин для фронтальної та жувальної

груп зубів? 8. Розкажіть про поділ шин на знімні та незнімні, їх переваги і недоліки. 9.Які конструктивні особливості шини за Ельбрехтом? 10. Яка роль ортопедичного лікування у комплексній терапії

захворювань тканин пародонта?

II. Яке значення безпосереднього та раннього протезування?

12. Чому необхідна диспансеризація осіб із захворюваннями тканин пародонта?

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 986 | Нарушение авторских прав