АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ФІКСАЦІЯ ПОВНИХ ЗНІМНИХ ЗУБНИХ ПРОТЕЗІВ. КОРЕКЦІЯ, ПРОЦЕСИ АДАПТАЦІЇ

Прочитайте:
  1. БУДОВА ЗУБНИХ ДУГ
  2. ВИЗНАЧЕННЯ ТА ФІКСАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО СПІВВІДНОШЕННЯ БЕЗЗУБИХ ЩЕЛЕП
  3. ВИРІВНЮВАННЯ ОКЛЮЗІЙНОЇ ПОВЕРХНІ ЗУБНИХ РЯДІВ шляхом ПІДВИЩЕННЯ ПРИКУСУ. ВКОРОЧЕННЯ ЗУБІВ
  4. ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ БЮГЕЛЬНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЇХ ДЕФЕКТІВ
  5. ВІДНОВЛЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ МОСТОПОДІБНИМИ ПРОТЕЗАМИ У РАЗІ ЧАСТКОВИХ ДЕФЕКТІВ
  6. Відновлення цілісності зубних рядів знімними конструкціями
  7. Відновні процеси.
  8. Дослідження втоми і відновлення під час м’язової роботи та адаптації організму до фізичного навантаження.
  9. ЕТІОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, КЛАСИФІКАЦІЯ ЧАСТКОВОЇ ВІДСУТНОСТІ ЗУБІВ, УСКЛАДНЕНОЇ ДЕФОРМАЦІЄЮ ЗУБНИХ РЯДІВ
  10. ЗАВЕРШАЛЬНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ВОСКОВИХ БАЗИСІВ ЗНІМНИХ ПРОТЕЗІВ

Фіксація повних знімних зубних протезів у ротовій порожнині - відпо­відальний клінічний момент. Сама процедура введення повних знімних зуб­них протезів особливих труднощів у лікаря стоматолога-ортопеда не вик­ликає, але наступні етапи, що з цим пов'язані, вимагають від нього особли­вої уваги та терпіння.

Процедура фіксації готових повних знімних зубних протезів починається із детального їх огляду. Огляд протезів починають з виявлення видимих для ока нерівностей та тих, які визначають пальпаторно, і відразу усувають ме­тодом зішліфовування. Після уведення протеза в ротову порожнину пере­віряють, чи не відстає базис від тканин протезного ложа та чи немає балан­сування, і тільки після цього хворому пропонують зімкнути зуби у поло­женні центрального співвідношення. Стійкість протезів на верхній щелепі перевіряють почерговим надавлюванням пальцями на передні та бічні зуби. Силу замикального клапана у ділянці м'якого піднебіння перевіряють, відхиляючи різальні краї верхніх зубів у присінковому напрямку, на нижній щелепі таким же чином ви-значають ступінь фіксації базису в дистальних відділах, почергово з правого та лівого боку.

Крім того, фіксацію протеза перевіряє сам хворий, який виконує задані лікарем рухи нижньою щелепою, мімічними м'язами та язиком. Базис про­теза не повинен зміщуватися з протезного ложа під час звичайних м'язових скорочень. Під час фіксації повних знімних зубних протезів можна поміти­ти заниження або завищення міжкоміркової висоти, фіксацію центрального співвідношення щелеп у бічній оклюзії, але найчастіше помилки допуска­ються у разі фіксації центрального співвідношення щелеп, коли хворий ви­суває нижню щелепу в передню оклюзію. За відсутності змикання у ділянці фронтальних або бічних зубів такі протези необхідно переробити. Визна­чені попередні контакти зубів, зони підвищеного тиску в межах базису про­теза, а також місця, де м'язи надмірно перекриваються протезом, ліквідову­ють шляхом зішліфовування. Під час фіксації протезів обов'язково пере­віряють бічні та передньо-задні рухи; штучні зуби, на яких підвищується прикус, особливо це стосується іклів, необхідно зішліфувати. Проводяться заходи для того, щоб під час рухів зберігався максимальний контакт між штучними зубами. Фронтальні зуби, якщо вони значно перекривають нижні, підлягають укороченню.

Лікар стоматолог-ортопед після вищеописаних маніпуляцій повинен дати рекомендації хворому щодо користування протезами у перші дні. Особ­ливо це необхідно зробити, якщо повні знімні протези хворому виготовля­ють уперше. Отож необхідно наголосити на тому, що протез є стороннім тілом у ротовій порожнині і його необхідно так і сприймати. Часто буває, що


після фіксації протезів у хворого виникають головний біль, нудота, позиви до блювання тощо. У такому разі йому рекомендують вивести протези з ротової порожнини. Важливим моментом під час користування протезами є перша доба. Хворого просять, якщо можливо, протягом першої доби не вий­мати протези з рота навіть на ніч. Звичайно лікар досить легко добивається правильного прилягання базису протеза до тканин протезного ложа, легко­го введення та виведення його з ротової порожнини, але хворий через деякий час приходить до лікаря зі скаргами, що протез спричиняє біль у певних місцях, де він контактує зі слизовою оболонкою.

Процес ліквідації місць на базисі протеза, які травмують тканини про­тезного ложа, називається корекцією. Корекцію проводять звичайно почи­наючи уже з другого дня після фіксації протезів. Хворого просять не корис­туватися ними у разі відчуття болю, але приблизно за 2-4 год до відвідин лікаря протези обов'язково вводять у ротову порожнину. Лікар під час огля­ду слизової оболонки ротової порожнини без особливих зусиль визначає місця травмування гканин протезного ложа краєм базису протеза. Місця протеза, які зумовлюють травмування, підлягають зішліфуванню та по­ліруванню.

Кількість корекцій різна і може коливатися від однієї до десяти. У пер­ший період користування протезами під час кожного відвідування хворого його необхідно підтримати психологічно, зазначивши, що він уже вимовляє слова, що йому стає легше вживати їжу, що через деякий час усі неприємні відчуття зникнуть. Описані моменти звикання хворого до повного знімного протеза мають назву „адаптація".

Термін „адаптація" означає пристосування, припасування. З точки зору фізіології ортопедичне лікування повними знімними протезами є дуже серйоз­ним втручанням в організм людини і недооцінювати його складність лікарю неприпустимо.

Складні механізми адаптації можна краще зрозуміти, якщо звернутися до класичних робіт І.П. Павлова про процеси гальмування.

Повний знімний протез є незвичайним подразником, хворий відчуває його як стороннє тіло. Хворі часто зациклюються на відчуттях від протеза і його перебуванні в ротовій порожнині, що заважає'їм виконувати роботу та повно­цінно відпочивати.

На першому етапі одночасно з усіма перерахованими недоліками поси­люється слиновиділення, що свідчить про першу фазу адаптації, яка ще має назву рефлекторного подразнення і продовжується від 1 до 3 діб. За характе­ром цей рефлекс є безумовним, він нагадує реакцію, спричинену дією речовин, які не сприймаються організмом. Блювотний рефлекс спричиняється механіч­ним подразненням рецепторів кореня язика або м'якого піднебіння. Цей реф­лекс має захисний характер. Протягом першого тижня користування протезом відповідна реакція на подразнення починає стихати, відчуття стороннього тіла змінюється. Зменшується салівація, зникає блювотний рефлекс. Ці ознаки


 




Клініка та протезування у разі повної відсутності зубів


свідчать про те, що настала друга фаза адаптації, яка має назву умовнореф­лекторного гальмування і продовжується протягом одного тижня.

У подальшому хворий перестає відчувати наявність протеза в ротовій порожнині, забуває про його існування і відчуває незручність лише тоді, коли протез необхідно вивести з рота. Третя фаза адаптації продовжується до 30-35 днів і має назву згасання умовнорефлекторних подразнень та по­вного звикання до протеза.

Цінним критерієм оцінки адаптації до знімних протезів є повна адаптація.

Є.І. Гаврилов (1978) вважає, що лікар повинен спостерігати за хворим до тих пір, поки не буде впевнений у настанні повної адаптації до повних знімних зубних протезів. Ці заходи він називає принципом закінченості ліку­вання.

Часто лікарям задають таке запитання: чи є необхідність виводити про­тез з ротової порожнини на ніч? Якщо це питання стосується не якоїсь однієї людини, то, в принципі, протез необхідно виводити з ротової порожнини, щоб зменшити його перебування на її слизовій оболонці. Складніше це пи­тання вирішується стосовно конкретного хворого. Перед тим як дати реко­мендації, лікар зобов'язаний урахувати вік хворого, стать, сімейний стан, наскільки змінюється естетичний вигляд хворого у разі виведення протеза з ротової порожнини. Особливо це стосується хворих молодого віку, у хворих старшого віку рекомендації щодо виведення протеза з ротової порожнини на ніч не зумовлюють психологічного напруження.

Хворим рекомендують полоскати рот відваром дубової кори, слабким розчином фурациліну (1:5 000), розчином перманганату калію. Не рекомен­дується використовувати харчову соду, оскільки вона призводить до роз­рихлення слизової оболонки, що, в свою чергу, буде сприяти виникненню протезних стоматитів.


Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1881 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)