АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

СПЛАВИ БЛАГОРОДНИХ МЕТАЛІВ

Золото. Це метал ясно-жовтого кольору із характерним металевим блис­ком. У природі зустрічається у різних станах: самородному, в рудах, хімічно зв'язаному стані, у вигляді домішок в інших рудах.

Золото вивільняють:

1. Із дрібних розсипів методом механічної обробки на основі різної щільності їхніх складових частин. Золото, що має вищу щільність, осідає у пер­шу чергу.

2. Із рудних з'єднань за допомогою методів амальгамування або ціануван­ня, що грунтуються на здатності золота вступати в такі хімічні сполуки, які в наступному можуть бути виділені в осад і відновлені в чисте золото.

Чисте золото — це м'який метал і тому не може бути використаний для виготовлення зубних протезів. Проте міцність золота дуже висока: зразок з перерізом 1 мм² під час розтягнення витримує 12 кг, а видовження його дося­гає 40-50 %.

Золото стійке до корозії. На нього не діють кислоти й основи, крім так зва­ної царської горілки (суміш 3 частин хлористоводневої і 1 частини азотної кис­лоти). Високі антикорозійні властивості використовуються під час виділення чистого золота зі сплавів. Цей метод отримав назву афінажу. Один із пошире­них методів афінажу проводиться так: сплав розплавляють і для подрібнення виливають у воду. У воді метал утворює гранули (дрібне зерно), які вивільня­ють і поміщають у порцеляновий або скляний посуд,Тсуди наливають розведе­ну азотну кислоту (2/3 об'єму). Посуд повільно нагрівають. Срібло, мідь та інші домішки розчиняються, а золото випадає в осад. Для повного видалення домішок виділений осад повторно кип'ятять в азотній кислоті, після чого про­мивають у воді. Осад плавлять і отримують злиток чистого золота.

Золоті сплави, що містять невеличкий відсоток срібла, цілком відокреми­ти від нього не можна. Афінаж можливий у тому разі, якщо срібла у сплаві в 3-4 рази більше, ніж золота. Для проведення афінажу за умови малого вмісту срібла у сплаві проводять попереднє квартування, або насичення сплаву сріблом.

Іншим засобом виділення золота зі сплаву є використання царської горіл­ки. Після гранулювання сплаву його поміщають у порцеляновий або скляний посуд, заливають царською горілкою і підігрівають. Золото та інші метали роз­чиняються, срібло випадає в осад у вигляді AgCl. У розчині золото знаходить­ся у вигляді з'єднання АиСЦ (хлорид золота). Чисте золото одержують шля­хом відновлення AuCL₃ залізним купоросом (FeS0₄-7H₂0) або щавлевою кис­лотою (С₂Н₂0₄). Розчин зціджують, відокремлюючи його від осаду хлориду срібла, потім нагрівають і добавляють у нього залізний купорос або щавлеву кислоту. Золото у вигляді бурого порошку випадає в осад, що після плавлення утворює злиток. Афінаж золота іноді проводять, з'єднуючи його з цинком, а потім витравлюючи його домішки азотною кислотою.

Існує сухий метод афінажу, за якого розплавлений сплав обробляють се­літрою (KN0₃) або сіркою. Цим методом можна видалити сліди свинцю, вісму­ту. Утворені у" такому разі окиси або сірчані з'єднання металів, які складають домішки, випливають, їх можна сплавити з бурою і видалити.

У промисловості чисте золото (99,9 %) одержують шляхом електролізу.

На властивості золота великий вплив мають домішки. Так, у разі незнач­ного (0,06 %) вмісту свинцю або вісмуту золото втрачає пластичність і прак­тично не піддається штамповці.

У разі виготовлення штампованих коронок із золота необхідно старанно

Основи матеріалознавства

видаляти залишки легкоплавкого сплаву, оскільки до його складу входять сви­нець і вісмут, що змінюють властивості золота, а іноді й колір.

Для виготовлення зубних протезів золото застосовують дуже давно. Виявлені під час розкопок етруських гробниць золоті протези датуються IX-VI ст.

Нині в ортопедичній стоматології використовують різноманітні сплави на основі золота. Добираючи компоненти у певних співвідношеннях, одержують сплави з потрібними властивостями: пластичні, ковкі (для одержання штампо­ваних деталей), пружні (для виготовлення дроту, еластичних дуг, штифтів).

Сплави розрізняють за відсотком вмісту золота. Чисте золото позначається 1000-ою пробою. Найпоширеніші золоті сплави 900-ї, 750-ї проби і припій.

У нашій країні до 1927 р. існувала золотникова проба. Чисте золото відпо­відало 96-й пробі. У ряді країн проба золота визначається у каратах. Чисте зо­лото відповідає 24 каратам.

Для визначення проби золота користуються спеціальними реактивами. До складу реактивів входять хлорид золота або кислотні розчини.

Сплав 900-ї проби. Розроблений сплав 900-ї проби містить найбільшу кількість золота (90%), він приємного жовтого кольору, стійкий до корозії. Має добрі пластичність і в'язкість, текучість у розплавленому стані, легко піддаєть­ся штамповці, вальцюванню, ковці та іншим методам механічної обробки під тиском, а також литтю. Із сплаву випускають диски діаметром 18, 20, 23 і 25 мм, товщиною 0,28-0,3 мм, із яких виготовляють коронки і зливки по 5 г, з останніх відливають проміжні частини мостоподібних протезів.

Сплав має невисоку твердість і легко стирається. Тому підчас виготовлен­ня штампованих коронок у середину їх на жувальну поверхню або різальний

край заливають припій.

Під час штампування або вальцювання у виробах утворюється наклеп, що виникає унаслідок зсуву кристалічної решітки. Його знімають спіканням до червоного кольору. Якщо гільза піддається штамповці на штампі з легкоплав­кого сплаву, то перед спіканням її слід обробляти хлористоводневою кислотою для видалення частин свинцю і вісмуту, які під час нагрівання можуть з'єдна­тися із золотом, зробити його крихким і проявитися у вигляді темних плям.

Сплав 900-ї проби має температуру плавлення близько 1000 °С. Під час протяжки дисків у гільзи і лиття з дисків частин протезів втрачається до 2 % золота. Для зниження цих втрат нині проводять заходи щодо випуску гільз чо­тирьох розмірів.

Сплав 750-ї проби з платиною має жовтий колір, менш характерний для золота. Наявність платини і підвищений, порівняно з попереднім сплавом, вміст міді роблять сплав твердішим, пружнішим. Він має невелику усадку під час лиття, тому з нього можна одержати точні частини протезів, наприклад вклад­ки. Сплав не підлягає обробці тиском. Використовується для виготовлення де­талей або таких частин зубних протезів, які отримують методом лиття і які по­винні мати підвищену пружність: каркаси бюгельних, шинувальних протезів, кламери, штифти, вкладки, крампони, дріт.

■ПО

Якщо у сплав 750-ї проби додати 5-Ю % кадмію, то температура плавлен­ня знижується до 800°С; це робить можливим використання його як припою для золотих сплавів високих проб.

Платина. Платина у природі зустрічається у вигляді руд разом з іншими металами (паладій, срібло, золото, іридій тощо) або в самородному стані. Пла­тина — метал сірувато-білого кольору, який має дуже велику щільність. Ця вла­стивість використовується для найпростішого виділення платини з породи. Подрібнену породу промивають водою. Унаслідок різниці щільності платина як найважча залишається на дні. Промисловий спосіб одержання платини з руд — це збагачення платинових руд із наступним проведенням складного циклу хімічних реакцій. Із сплавів платину можна одержати афінажем.

Платина твердіша, ніж золото і срібло, але має високі пластичність і в'язкість. Вона добре обробляється під тиском, у розплавленому вигляді має добру текучість, має високу хімічну стійкість, розчиняється тільки в царській горілці. Під час нагрівання не окислюється. У промисловості платина знахо­дить широке застосування в електротехніці, для виготовлення нагрівальних пристроїв. Вона входить до складу низки сплавів, у тому числі золотих. Уве­дення платини в золотий сплав призводить до підвищення його механічних властивостей.

Платинова фольга знаходить широке застосування у виготовленні фарфо­рових коронок. Через низький коефіцієнт термічного розширення платину ви­користовують для виготовлення крампонів фарфорових зубів. Припоєм для платини служить сплав із 3 частин золота і 1 частини платини або чисте золото.

Срібло знаходиться в природі у вигляді самородків, а також у хімічних сполуках із сіркою, хлором та іншими елементами. Спосіб видобутку срібла з руд грунтується на відокремленні його методом плавлення від інших металів. Срібло - білий з блакитним відтінком метал.

Срібло добре обробляється тиском унаслідок великої пластичності. По­казниками пластичності його може бути те, що з 1 г срібла можна витягнути дріт довжиною 1800 мм, одержати фольгу товщиною до 0,00001 mmj

Срібло недостатньо стійке до окислення. Воно розчиняється у гарячій сірчаній та азотній кислотах. Хлористоводнева кислота діє на нього мало. Срібло вступає в реакцію із сірководнем, утворюючи сірчаний ангідрид срібла. Під час розплавлення воно добре з'єднується з киснем, який виділяється підчас охолод­ження, що може призвести до утворення у злитку пор. Щоб зменшити поглинан­ня кисню, срібло плавлять під прошарком товченого дерев'яного вугілля.

Срібло має'найвищу електро- і теплопровідність. Усі інші метали за цими показниками порівнюють із сріблом. У промисловості срібло знаходить широ­ке застосування у радіоелектроніці, електрохімії, ювелірній справі. Для по­ліпшення механічних властивостей до срібла додають 10-23 % міді.

Унаслідок нестійкості срібла до корозії у ротовій порожнині воно не знай­шло застосування як основний матеріал для зуботехнічних методик. Проте срібло входить до складу багатьох сплавів: золотих, паладієвих, припоїв. Срібло

Основи матеріалознавства

застосовують також для виготовлення штифтів для пломбування каналів, амальгами.

Паладій. Це срібно-білий метал із групи платиноїдів. Паладій найчастіше зустрічається у природі в поліметалічних рудах, що містять платину, іридій, срібло та інші метали. Чистий паладій добувають із платинових концентратів методом афінажу в результаті багатоопераційної пірометричної і електрохімі­чної переробки.

У хімічному відношенні паладій володіє великою стійкістю. В агресивних середовищах на поверхні паладію і його сплавів утворюється захисна від ко­розії плівка. Реакція з киснем проходить лише під час нагрівання до 700—900°С. Властивість паладію розчиняти водень у великих кількостях (в 1 об'ємі металу до 800 об'ємів водню) робить незамінним його для хімічної промисловості, де він використовується як каталізатор.

Паладій твердіший, ніж платина, але гірше обробляється під тиском. Він володіє досить високою ковкістю і добре піддається прокатуванню. У промис­ловості паладій використовують для виготовлення медичних інструментів. Для зуботехнічних потреб застосовують сплави, що містять паладій, срібло, золото та інші метали. їх використовують для виготовлення незнімних зубних про­тезів методом штампування і лиття.

Паладій входить до складу сплавів, які застосовуються для виготовлення металокерамічних зубних протезів, оскільки нанесена порцелянова маса кра­ще з'єднується з поверхневою окисною плівкою сплавів, що містять його.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 2310 | Нарушение авторских прав