АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

РОТОВА ПОРОЖНИНА ЯК РЕЗОНАТОР ВИМОВЛЯННЯ СЛІВ. РОЛЬ ЗУБІВ ТА ЯЗИКА У ПРОЦЕСІ ЧІТКОГО ВИМОВЛЯННЯ

Під час спокійного дихання голосові складки в'ялі й утворюють широку щілину для вільного проходження повітря. У разі відновлення звуку вони на­пружуються, наближаються одна до одної і голосова щілина звужується. По­вітря проходить через цю щілину важко і коливає голосові зв'язки, які, в свою чергу, коливають повітря і породжують звук, що називається голосом.

Звукові хвилі потрапляють у відділ, який розташований вище від гортані, — у надставну трубку, тобто у порожнину глотки, носа і рота. Проходячи через рот, голосова хвиля коливається залежно від різних скорочень піднебінних, язи­кових, губних і жувальних м'язів. Завдяки діяльності цих м'язів змінюється положення язика, обсяг та форма ротової щілини, положення, форма губ і щік. Відбувається взаємне змикання губ, губ із зубами, язика із зубами та язика з твердим піднебінням, замикання носоглоткового простору піднебінною завіс­кою, повне та неповне відокремлення носової порожнини від ротової (шляхом змикання піднебінної завіски з коренем язика). У роті утворюються різно­манітні канали та щілини, в яких переривається вільний рух повітряної (голо­сової) хвилі, і в результаті виникають звуки. Звуки бувають мовними та не-мовними. Мовні, в свою чергу, діляться на голосні і приголосні.

Під час утворення різних звуків форма резонаторних порожнин змінюється. Так, під час вимови звуків А, О, У утворюються звуження між коренем язика та піднебінною завіскою; під час вимови звуків Е, /звуження утворюється між підня­тими доверху язиком і твердим піднебінням. Приголосні звуки виникають унасл­ідок тертя повітря у надставній трубці і в перериванні повітряної хвилі.

Приголосні звуки діляться на вибухові і проривні. Перші утворюються в результаті накопичення повітря перед ротовою перепоною (змичкою) і про­ходження цієї перешкоди шляхом вибуху; до них належать звуки dim; біп; гік. До проривних належать інші приголосні. Проривні звуки виникають унаслі­док проходження сильного струменя повітря через звужений отвір, який ство­рює перепону для вільного його руху.

М'яке піднебіння має велике значення для мовної функції. Для ясного ви­мовляння усіх звуків, крім М і Я, необхідне закриття носової частини глотки, що досягається підняттям піднебінної завіски. Для вимовляння звуків М і Я, навпаки, необхідне вільне проходження струменя повітря через ніс, для чого ротова порожнина повинна бути закритою шляхом опускання і просування до задніх відділів язика піднебінної завіски. У разі вад м'якого піднебіння і пато­логічних змін тканин носової частини глотки порушується звуковимовляння і з'являється гугнявість. Розрізняють дві форми гугнявості — відкриту і закриту {rhinolalia aperta, rhinolalia clansa).

Функціональна анатомія та фізіологія жувального апарату __________________________

У тому разі, коли у носовій частині глотки є розростання аденоїдної тка­нини, поліпи, скривлення перегородки та інші патологічні зміни, утруднене про­ходження повітря через носову порожнину, хворий страждає на закриту гуг­нявість. За нормального стану тканин носової порожнини, але у разі патологі­чних змін піднебінної завіски, наприклад, за наявності вад м'якого піднебіння, повітря проникає у носову порожнину під час вимовляння усіх звуків і всі зву­ки набувають носового відтінку. Ця гугнявість називається відкритою.

Відкрита гугнявість особливо проявляється під час вимовлення звуків Б і Я, які звучать як М. Річ у тому, що з точки зору артикуляції Б і Я вимовляються як М, оскільки Б і Я є проривний і губний звук. Відрізняються вони тільки тим, що під час вимовляння звуку М повітря проходить через ніс вільно, а під час вимовляння Б і Я носова порожнина повинна бути роз'єднаною з глоткою. У разі відкритої гугнявості вхід у носову порожнину завжди відкритий і ме­ханізм утворення звуків Б і Я такий же, як і М, тому Б і Я вимовляються як М.

Таким чином, м'яке піднебіння відіграє велику роль в утворенні звуків, його повноцінна рухомість, анатомічна цілісність і досконалий розвиток м'язо­вого апарату зумовлені швидкою зміною форми надставної трубки і регуля­цією повітряної хвилі, що сприяє чіткому і зрозумілому вимовлянню звуків.

Залежно від того, які саме органи беруть участь в утворенні тієї чи іншої приголосної, Грот ділить їх на губні, зубні, піднебінні, гортанні та язикові звуки. Звуки Р і Л він відносить до язикових. Для вимов и Р язик притис­кується на верхній щелепі до ясен і тремтить, у результаті чого утворюється заглиблення, по якому проходить повітря. Для вимовляння звука Л язик, як і під час вимови Д і Г, торкається верхньої губи, і повітряна хвиля проходить по обидва боки від язика — між язиком і щоками. Звуки М і Н називаються носовими, але з точки зору тих органів мови, які беруть участь в їх утворенні, звук М повинен бути віднесений до губних, а Я — до зубних. Деякі автори вважають, що звук С утворюється шляхом змиканням зубів, а 3 — змиканням язика з твердим піднебінням.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 925 | Нарушение авторских прав