Акушерство Анатомия Анестезиология Вакцинопрофилактика Валеология Ветеринария Гигиена Заболевания Иммунология Кардиология Неврология Нефрология Онкология Оториноларингология Офтальмология Паразитология Педиатрия Первая помощь Психиатрия Пульмонология Реанимация Ревматология Стоматология Терапия Токсикология Травматология Урология Фармакология Фармацевтика Физиотерапия Фтизиатрия Хирургия Эндокринология Эпидемиология

ОБСТЕЖЕННЯ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ

Прочитайте:

Обстеження рота починають із визначення ступеня його відкривання. Обмежене відкривання рота можуть зумовлювати як звуження самого отвору, так і утруднення рухів нижньої щелепи, що може бути пов'язано із м'язовою або суглобовою контрактурою. Утруднене відкривання рота свідчить про наявність патології у даній ділянці, яка перешкоджає проведенню маніпуляцій, пов'язаних з ортопедичним лікуванням. Важливо визначити ступінь розмикання зубних рядів під час відкривання рота. Водночас із вивченням стану відкривання рота звертають увагу на характер рухів нижньої щелепи, їх плавність, перервність, зміщення нижньої щелепи від присередньої лінії вправо або вліво. Потім вивчають стан слизової оболонки ротової порожнини, зокрема, стан ясен, перехідної складки, щік, язика, твердого і м'якого піднебіння, детально оглядають лімфатичне кільце Пирогова (лімфатичне кільце глотки).

ОБСТЕЖЕННЯ ЗУБНИХ РЯДІВ

Обстеження стану зубних рядів верхньої та нижньої щелеп проводять окремо, визначаючи форму дуг, характер змикання (прикус). Огляд зубів здійснюють у визначеному порядку, починаючи із верхньої щелепи і послідовно оглядаючи кожен зуб — від зуба мудрості з одного боку до однойменного — з другого. Під час огляду кожного зуба звертають увагу на такі особливості:

1) положення зуба в зубній дузі;

2) його форму;

3) колір;

4) стан твердих тканин;

5) стійкість зуба;

6) співвідношення позакоміркової і внутрішньокоміркової частин;

7) положення зуба по відношенню до оклюзійної поверхні зубного ряду;

8) наявність пломб та їх стан.

Зубні дуги верхньої і нижньої щелеп мають своєрідну форму та індивідуальні особливості, які визначають вид прикусу. Верхній зубний ряд нагадує за своєю формою напівеліпс, а нижній — параболу. Зубо-щелепна система, сформована без патологічних змін, являє собою єдине ціле як у морфологічному, так і функціональному відношенні. Єдність зубного ряду забезпечується міжзубними контактами, комірковими відростком та частиною, пародонтом. У разі видалення зубів зубні ряди розпадаються на групи, що функціонують окремо. Під час обстеження зубних рядів у фронтальному відділі необхідно звернути увагу на глибину перекриття. Звичайно визначення характеру змикання зубних рядів не зумовлює перешкод, за винятком змикання у разі патологічних станів, після переломів щелеп тощо. У разі діагностування дефектів зубних рядів важливе значення мають дані про продовженість і топографію дефектів, наявність поряд з ними природних зубів. За продовженістю розрізняють: малі дефекти — відсутність не більше трьох зубів, середні — відсутність від чотирьох до шести зубів; великі дефекти — відсутність більше шести зубів. Крім того, дефекти поділяють за місцем розташування: розміщені у передньому, бічному або передньо-бічному відділах зубного ряду; за наявністю поруч розташованих зубів: обмежені зубами з обох боків (включені) чи лише з одного (кінцеві). Обстеження дозволяє отримати попередні дані про характер змикання зубних рядів (прикус), характер оклюзійних поверхонь і наявність дефектів та деформацій зубних рядів. Обстеження тканин пародонта можна проводити в комплексі з обстеженням рухомості зубів. Важливі дані для оцінки клінічної картини та планування ортопедичних заходів можна отримати за допомогою клінічних методів обстеження (огляд, пальпація, зондування) і параклінічних методів. Слід оцінити стан тканин маргінального пародонта, а саме наявність запалення, атрофії, гноєтечі, глибину кишень. Одночасно необхідно проводити вивчення патологічної рухомості зубів у разі захворювань тканин пародонта. Розрізняють фізіологічну та патологічну рухомість зубів. Фізіологічна рухомість є природною і непомітною для ока. Про те, що вона існує, свідчить наявність контактних пунктів та утворення контактних площадок. Патологічна рухомість проявляється значним зміщенням зубів під час незначного силового впливу. Вона є дуже важливим і об'єктивним критерієм оцінки стану тканин пародонта. За наростанням рухомості можна судити про розвиток патологічного процесу в тканинах пародонта, що допомагає правильно поставити діагноз, спланувати ортопедичне лікування і зробити прогноз. Патологічну рухомість визначають як за умови відкритого рота, так і під час різних рухів нижньої щелепи із одного оклюзійного положення в інше. Необхідно розрізняти

Обстеження хворого у клініці ортопедичної стоматології

ступені патологічної рухомості зубів. За умови І ступеня рухомості зуб рухається у присінковому напрямку, II ступеня — у присінково-ротовому та сагітальному; якщо рухомість III ступеня, то крім названих зуб ще й рухається у вертикальному напрямку. Рухомість III ступеня характеризує стан тканин пародонта як дуже важкий і запущений з незворотніми процесами. Для визначення ступеня рухомості зубів, який виражають у міліметрах, запропоновано низку пристроїв. Одним з таких пристроїв є апарат Свракова та Атанасової. Даним апаратом можна визначити рухомість зубів у горизонтальному напрямку в межах однієї десятої міліметра. Нині розроблено та впроваджено нові сучасні апарати типу періотесту (мал. 36).

Об'єктивні дані про стан тканин пародонта можно отримати за допомогою апарату "Періотест". Патологічні зміни у тканинах пародонта реєструються з великою точністю, коли їх ще не можна побачити на рентгенограмі. Звичайно у разі патологічної рухомості визначають і глибину кишень, які є обов'язковим супутником запально-дистрофічних процесів у пародонті. Спеціальним зондом проводять виміри їх глибини, а також оцінюють стан ясенного (маргінального) краю та характер виділень з кишень. Метод використанням пінцета, який набув широкого застосування у клініці ортопедичної стоматології з, має багато недоліків, зокрема, проведення діагностики на ранніх етапах, що знижує його діагностичну цінність. Зубні ряди можуть бути звужені або розширені. Часто спостерігаються й інші деформації зубних рядів, особливо у разі втрати перших молярів у молодшому віці (феномен Попова-Годона). Феномен проявляється зміщенням зубів-антагоністів у вертикальному напрямку та зміщенням зубів, які обмежують дефект. За В.А. Пономарьовою (1974), розрізняють дві форми вертикального зміщення зубів. Перша проявляється гіпертрофією коміркового відростка та частини у вертикальному напрямку, друга характеризується вертикальним зміщенням зуба з оголенням його шийки і кореня та спостерігається звичайно у людей старшого віку. Крім цих двох форм В.А. По-номарьова виділяє ще й третю форму, змішану, за якої наявні ознаки першої та

другої форм. Велике практичне значення під час обстеження тканин ротової порожнини має метод пальпації, особливо перед знімним протезуванням. Проводячи пальпацію беззубих коміркових відростків та частин, виявляють гострі кісткові виступи й екзостози, які необхідно буде видаляти хірургічним шляхом. Визначають щільність слизової оболонки та її податливість у різних ділянках твердого піднебіння, форму скатів коміркових відростка та частини. Шляхом пальпації твердого піднебіння визначають наявність торусу та його межі. Детальне вивчення податливості слизової оболонки ротової порожнини має важливе значення для вибору методу отримання функціональних відбитків за повної відсутності зубів. Обов'язковому огляду підлягають складки слизової оболонки, які розташовані на вершині коміркового відростка або по його скатах. "Тут же можуть бути тяжі, рубці слизової оболонки, утворені після травм, грубих операцій щодо видалення зуба, після опіків. V3a допомогою пальпації визначають рельєф коміркових відростка та частини — гладенький, горбкуватий, стан слизового горбка на нижній щелепі, амплітуду зміщення гіпертрофо-ваної слизової оболонки ("півнячий гребінь"), що часто спостерігається на верхній і нижній щелепах у ділянці видалених фронтальних зубів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Які методи обстеження хворих застосовуються у клініці ортопедичної стоматології?

2. З яких методів складається суб'єктивне обстеження хворого?

3. Назвіть об'єктивні методи дослідження хворого в клініці ортопедичної стоматології.

4. Які послідовність та правила обстеження ротової порожнини і зубних рядів?

5. Для чого проводять пальпацію органів та тканин ротової порожнини?

6. Які пристрої використовують для визначення патологічної рухомості зубів?

7. За допомогою яких методів визначають глибину патологічних кишень?