АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОТЕЗУВАННЯ ПІСЛЯ РЕЗЕКЦІЇ ВЕРХНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

На верхній щелепі розрізняють резекцію коміркового відростка, однобічну та двобічну резекцію тіла верхньої щелепи.

Ортопедична допомога хворим у разі резекції коміркового відростка на­дається за методикою, запропонованою І.М.Оксманом, таким чином. Безпосе­редній протез виготовляють до операції за моделями щелеп. Зокрема, виготов­ляють фіксувальну пластинку з кламерами і перевіряють її у ротовій порож­нині. Знімають відбиток з верхньої щелепи разом з фіксувальною пластинкою і відливають модель. Моделі щелеп гіпсують в оклюдатор у положенні цент­ральної оклюзії. На моделі зрізають зуби та комірковий відросток згідно з пла­ном, який намітив лікар-хірург. Лінія фантомної остеотомії повинна проходи­ти на 1-2 мм досередини від лінії остеотомії. Це необхідно для того, щоб було місце для епітелізації рани.

З воску моделюють частину, яка заміщується, і проводять постановку зубів.

Щелепно-лицева ортопедія

Заміна воску на пластмасу проходить за звичайною методикою. Протез фіксу­ють у ротовій порожнині на операційному столі. Корекцію оклюзії та країв про­теза проводять не раніше ніж через 2-3 дні після фіксації.

Віддалене протезування проводять за допомогою малих сідлоподібних дугових та пластинкових протезів з утримувальними та опорно-утримуваль-ними кламерами. Показано використання телескопічної системи фіксації за наявності зубів із здоровими тканинами пародонта.

Протезування хворих після однобічної резекції верхньої щелепи здійснюється безпосереднім протезуванням за методикою І.А.Оксмана. Таке протезування проводиться у три етапи. Спочатку виготовляють фіксувальну частину протеза з кламерами на опорні зуби на моделі, яку отримали за відбит­ком з верхньої щелепи. Фіксувальну пластинку перевіряють у ротовій порож­нині і знімають відбиток разом з нею. Одночасно знімають відбиток з нижньої щелепи, відливають моделі і гіпсують в оклюдаторі, після чого йде виготовлен­ня резекційної частини протеза (другий етап).

На моделі верхньої щелепи позначають межу резекції згідно з планом опе­рації. На боці, де є пухлина, зрізають один зуб на рівні його шийки, щоб у по­дальшому протез не створював перешкод для епітелізації кісткової рани. Реш­ту зубів зрізають разом з комірковим відростком до апікального базису. По­верхню фіксувальної пластинки роблять шорсткою, а утворений дефект запов­нюють воском і проводять постановку штучних зубів в оклюзії із зубами ниж­ньої щелепи. Штучні ясна молярів та премолярів моделюють з валиком, який йде у передньо-задньому напрямку. У післяопераційний період валик утворює ложе в слизовій оболонці щоки, яке в майбутньому буде слугувати пунктом анатомічної ретенції. Воскову репродукцію протеза замінюють пластмасовою. Після операції протез фіксують на післяопераційну рану.

Після епітелізації ранової поверхні виготовляють обтуруючу частину про­теза (третій етап). Піднебінну частину протеза спилюють фрезою на товщину 0,5-1 мм, покривають шаром швидкотвердіючої пластмаси таким чином, щоб по краях протеза утворився валик з пластмасового тіста для отримання відбит­ка країв післяопераційної порожнини. Через 1-2 хв протез видаляють з рото­вої порожнини і після завершальної полімеризації пластмаси обробляють і по­лірують. Хворий користується таким протезом протягом 3-6 міс під постійним наглядом лікаря.

Віддалене протезування проводиться після повної епітелізації рани. Ре­зекція половини верхньої щелепи призводить до зміни умов фіксації протеза. Протез у такому разі має однобічну кісткову опору, що збільшує розмах верти­кальних рухів та призводить до перевантаження опорних зубів.

Складаючи план лікування, слід ураховувати стан тканин пародонта. Якщо є зміни, то необхідно провести шинування, фіксація буде забезпечена за умови збільшення кількості точок кламерної фіксації. Для запобігання зміщенню про­теза з протезного ложа доцільним є використання напівлабільних з'єднань кла-мерів з базисом протеза. Для поліпшення фіксації Е.Я.Варес пропонує викори-

стовувати дентокоміркові кламери. Для запобігання зміщенню резекційного протеза у вертикальному напрямку необхідно зменшити його масу. Рекомен­дується використовувати конструкцію резекційного протеза на верхню щеле­пу за методикою Е.Я.Вареса.

Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1376 | Нарушение авторских прав