АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ОРТОПЕДИЧНА ДОПОМОГА ПІСЛЯ РЕЗЕКЦІЇ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ

Прочитайте:
  1. Анафілактичний шок. Патогенез, клінічні варіанти перебігу, невідкладна допомога.
  2. АПАРАТИ, ЩО ВІДТВОРЮЮТЬ РУХИ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
  3. ВЕДЕННЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ
  4. Вени нижньої кінцівки
  5. Вени нижньої кінцівки поділяються на поверхневі і глибокі.
  6. ВИВИХ ТА ПІДВИВИХ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ
  7. Види кровотеч. Перша медична допомога при кровотечах
  8. Види утоплення. Перша допомога.
  9. Гострі патологічні стани (печінково-больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан тощо), причини виникнення, невідкладна допомога
  10. ГРАФІЧНІ МЕТОДИ РЕЄСТРАЦІЇ РУХІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ І ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ЖУВАЛЬНИХ М'ЯЗІВ

Плануючи обсяг необхідної ортопедичної допомоги хворим після хірургіч­них операцій, які проведені на нижній щелепі, необхідно враховувати ступінь важкості їх стану. Найчастіше такими операціями є резекція підборідного відділу нижньої щелепи, резекція половини нижньої щелепи, видалення усієї нижньої щелепи, резекція нижньої щелепи з кістковою пластикою.

Залежно від виду резекції, величини кісткового дефекту, кількості збере­жених зубів на щелепах завдання лікування вирішується за допомогою безпо­середнього або віддаленого протезування.

Так, після проведеної резекції підборідного відділу нижньої щелепи утво­рюється дефект кісткової тканини з порушенням її цілісності. Головним завдан­ням протезування у такому разі є: фіксація кісткових фрагментів у правильному положенні та запобігання їх зміщенню, відновлення зовнішнього вигляду хво­рого, мови, функції жування та ковтання, заміщення післяопераційного кістко­вого дефекту, формування протезного ложа, збереження зубів, що залишилися.

З метою запобігання зміщенню уламків досередини, якщо кісткова плас­тика відкладена на деякий час, проводять безпосереднє протезування або за­стосовують шини. Використовують шину Ванкевича або накісні позаротові апа­рати Рудька і Панчохи. Названі апарати застосовують у разі значних дефектів кісткової тканини, за наявності малої кількості збережених зубів, захворювань тканин пародонта.

Застосування безпосереднього протезування призводить до функціональ­ного перевантаження опорних зубів і подальшого їх видалення. Безпосереднє протезування показано у разі незначних дефектів кісткової тканини та стійких зубів, що залишилися. За методикою Оксмана безпосереднє протезування про­водять у два етапи (мал. 190).

До хірургічного втручення знімають відбиток з нижньої щелепи, виготовля­ють дві знімні пластинки (для розміщення з лівого та правого боку) з опорно-утримувальними кламерами і припасовують їх у ротовій порожнині. Після того знову знімають відбиток з нижньої щелепи, але вже з фіксувальними пластинка­ми в ротовій порожнині. Одночасно знімають відбиток з верхньої щелепи і відли­вають моделі, проводять гіпсування їх в оклюдатор. За наміченим хірургом пла­ном операції зрізають з гіпсової моделі зуби зі значною частиною коміркового відростка і підборідним відділом. Дефект виповнюють воском та проводять по­становку штучних зубів. Блок різців, інколи ікла, роблять знімними, щоб у після-


 




Щелепно-лицева ортопедія


Мал. 190. Безпосередній протез, виготовлений за методикою І.М.Оксмана (пояснення у тексті)

операційний період можна було зафіксувати язик для запобігання асфіксії. Пе­редню частину протеза моделюють з невеликим підборідним випином для фор­мування м'яких тканин нижньої губи та підборіддя. Підборідний випин виготов­ляють розбірним, полімеризацію проводять окремо і лише після зняття швів з'єднують з протезом за допомогою швидкотвердіючої пластмаси.

Складніші завдання стоматологу-ортопеду доводиться вирішувати після резекції половини нижньої щелепи. Резекція половини нижньої щелепи може поєднуватися з екзартикуляцією або проводиться у межах тіла щелепи із збе­реженням її гілки.

Видалення половини нижньої щелепи разом з гілкою значно погіршує умо­ви для надання ортопедичної допомоги. За такої клінічної картини застосову­ють методику безпосереднього протезування за І.М.Оксманом (мал. 191).


Мал. 191. Безпосереднє протезування у разі видалення половини нижньої щелепи (пояснення у тексті)

Щелеповий протез складається з двох частин — фіксувальної та резекцій­ної. Фіксувальну частину з багатокламерною фіксацією виготовляють за модел­лю нижньої щелепи. Фіксувальна пластинка має похилу площадку, яка може бути знімною або незнімною, вона утримує фрагменти щелепи від зміщення і розмі­щена з присінкового боку зубів на здоровій частині щелепи.


Після припасування фіксувальної пластинки разом з нею у ротовій порож­нині знімають відбиток нижньої щелепи, а також допоміжний анатомічний відбиток верхньої щелепи. Відливають моделі і загіпсовують їх в оклюдатор. На моделі позначають межі майбутнього хірургічного втручання. Відступив­ши від лінії операції, необхідно зрізати два гіпсових зуби, які межують з пухли­ною, на рівні їх шийок, щоб безпосередній протез не заважав епітелізації слизо­вої оболонки на кістковому фрагменті. Зуби, які знаходяться у проекції пухли­ни, зрізають на 2-3 мм нижче від основи коміркової частини. Проводять моде­лювання резекційної частини протеза і постановку штучних зубів. Базис поза­ду зубного ряду повинен бути дещо подовжений та потовщений. Нижній край протеза повинен мати округлу форму і ввігнутість з язикового боку з під'язи­ковими валиками. Подальше виготовлення протеза здійснюється за загально­прийнятою технологією.

Віддалене протезування проводять після епітелізації рани. Труднощі у разі віддаленого протезування в основному пов'язані з фіксацією протеза на про­тезному ложі та збереженням зубів на кістковому фрагменті щелепи.

Необхідно використовувати напівлабільне з'єднання кламерів з базисом протеза і шинування зубів, які залишилися, коронками. З метою запобігання травматичним ушкодженням по лінії остеотомії необхідно проводити ізоляцію країв базису.

Надання ортопедичної допомоги хворим після видалення усієї нижньої щелепи є дуже великою проблемою, яка полягає передусім у неможливості фіксації післярезекційного протеза, адже, не маючи кісткової основи, протез не можна зафіксувати, і він стає малопридатним для вживання їжі. У такому разі завдання ортопедичного лікування зводиться до відновлювання обрисів облич­чя, функції мовлення.

Методика виготовлення протеза така. До операції за отриманими моделя­ми проводять зрізання усіх зубів на нижній щелепі на рівні основи коміркової частини. Моделюють базис протеза і ставлять штучні зуби. Воскову компози­цію знімають з моделі і подовжують позаду зубного ряду на місці кутів ниж­ньої щелепи. Внутрішня поверхня протеза повинна мати округлу форму, але з язикового боку в ділянці бічних зубів базис протеза повинен бути ввігнутим, з під'язиковими випинами. Усе це робиться з метою хоч незначної фіксації у ро­товій порожнині.

Спочастку після операції протез фіксують за допомогою зачепних петель до зубів верхньої щелепи, а в подальшому застосовують спіральну пружину Фошара.

Для запобігання хронічній травмі слизової оболонки щоки у протезі роб­лять нішу, а саму пружину вміщують у захисний чохол.

Протезування хворих після резекції нижньої щелепи з кістковою пласти­кою проводиться звичайно через 7-8 міс, коли відбулося приживлення кістко­вого трансплантата.

Протезування таких хворих має свої особливості, які необхідно врахову-


 




Щелепно-лицева ортопедія


вати. Насамперед це незвичне протезне ложе, наявність великих рубців на сли­зовій оболонці ротової порожнини, наявність переходу здорової коміркової ча­стини у лінію операції, незвичне розміщення здорових зубів по відношенню до штучної коміркової частини. Необхідно також ураховувати, що трансплантат не пристосований до сприйняття жувального тиску. Усі ці особливості необхі­дно пам'ятати під час зняття відбитків із застосуванням силіконових відбитко-вих мас, а сам готовий протез повинен мати еластичну прокладку в проекції трансплантата. Фіксація здійснюється за рахунок опорно-утримувальних кла-мерів з використанням здорових зубів з протилежного боку щелепи.


Дата добавления: 2015-02-06 | Просмотры: 1202 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 | 87 | 88 | 89 | 90 | 91 | 92 | 93 | 94 | 95 | 96 | 97 | 98 | 99 | 100 | 101 | 102 | 103 | 104 | 105 | 106 | 107 | 108 | 109 | 110 | 111 | 112 | 113 | 114 | 115 | 116 | 117 | 118 | 119 | 120 | 121 | 122 | 123 | 124 | 125 | 126 | 127 | 128 | 129 | 130 | 131 | 132 | 133 | 134 | 135 | 136 | 137 | 138 | 139 | 140 | 141 | 142 | 143 | 144 | 145 | 146 | 147 | 148 | 149 | 150 | 151 | 152 | 153 | 154 | 155 | 156 | 157 | 158 | 159 | 160 | 161 | 162 | 163 | 164 | 165 | 166 | 167 | 168 | 169 | 170 | 171 | 172 | 173 | 174 | 175 | 176 | 177 | 178 | 179 | 180 | 181 | 182 | 183 | 184 | 185 | 186 | 187 | 188 | 189 | 190 | 191 | 192 | 193 | 194 | 195 | 196 | 197 | 198 | 199 | 200 | 201 | 202 | 203 | 204 | 205 | 206 | 207 | 208 | 209 | 210 | 211 | 212 | 213 | 214 | 215 | 216 | 217 | 218 | 219 | 220 | 221 | 222 | 223 | 224 | 225 | 226 | 227 | 228 | 229 | 230 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)