АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гострі патологічні стани (печінково-больовий синдром, гравітаційний шок, гіпоглікемічний стан тощо), причини виникнення, невідкладна допомога

Печінково-больовий синдром виявляється сильними болями в області правого (можливо лівого або обох) підребер'я, що, як правило, виникають у період виконання тривалих напружених навантажень. Нерідко він розвивається гостро, без передвісників, часто настільки виражений, що примушує спортсмена припинити тренування. Іноді біль має невелику інтенсивність, що наростає зі збільшенням тривалості або потужності роботи. У деяких випадках при зниженні інтенсивності або припиненні навантаження болі зникають і не поновлюються при його повторному збільшенні. Проте припинення роботи не завжди призводить до купірування болів, що, поступово слабшаючи, можуть зберігатись протягом багатьох годин, посилюючись при фізичному навантаженні.

Розвиток клінічної картини часто пов'язаний з якимось одним надмірним навантаженням. Такі ознаки, як збільшення печінки і поява іктеричності склер, можуть зберігатись до тижня і більше після провокуючого навантаження, хоча частіше вони відсутні.

Можна виділити 2 групи причин виникнення печінково-больового синдрому.

І група – гемодинамічні:

• збільшення об'єму печінки, що призводить до розтягування її капсули, внаслідок чого виникають болі;

• зменшення об'єму печінки в результаті виходу депонуючої в ній крові в ефективне судинне русло (як механізм термінової адаптації системи циркуляції до напруженої м'язової діяльності), що спричинює натягнення зв'язок, які її фіксують в черевній порожнині, за рахунок цього виникають болі (подібний варіант можливий у атлетів, які тільки починають заняття).

ІІ група – холестатичні: як правило, дискінезія жовчовивідних шляхів за гіпо- або гіперкінетичним типом, рідше – холецистит. Надається значення перенесеному у минулому вірусному гепатиту.

Отже, поява у спортсмена болю в області печінки вимагає ретельного клінічного обстеження (в першу чергу, жовчних шляхів) для з'ясування етіології цього болю. До стійкого усунення болю та інших виявлених відхилень заняття спортом заборонені.

Непритомність – це раптова короткочасна зворотна втрата свідомості, що виникає в результаті гострого порушення мозкового кровообігу або гострого порушення метаболізму в тканинах мозку. Розрізняють непритомність рефлекторного неврогенного генезу (психогенний, ортостатичний, гравітаційний, вазовагальний) і симптоматичну непритомність.

Гравітаційна непритомність (шок). Її розвиток пов'язаний з постнавантаженим розширенням судин венозного русла м'язів (особливо нижніх кінцівок), що зумовлює різке зниження серцевого викиду.

Невідкладна допомога. При даному виді непритомності особу, яка постраждала, слід залишити на землі обличчям догору і послабити комір або будь-який утруднюючий одяг, підняти на 15 секунд ноги вертикально вгору (заборонено робити при підозрі на перелом хребта, кісток тазу або нижніх кінцівок), дати понюхати нашатирний спирт. Якщо після цього свідомість не повернулась, необхідно негайно приступити до заходів, спрямованих на профілактику западання язика й уточнення причин втрати свідомості. Додатково до комплексу заходів застосовується бинтування нижніх кінцівок еластичним бинтом. Якщо цього виявляється недостатньо, необхідно ввести препарати, що підвищують АТ. Профілактика гравітаційного шоку полягає в поступовому (не різкому) припиненні м'язової роботи.

Гіпоглікемія – це патологічний стан, зумовлений зниженням вмісту глюкози в крові. Гіпоглікемічний стан може розвинутись під час змагань з бігу на наддовгі дистанції, багатогодинних шосейних велоперегонів, лижних перегонів на наддовгі дистанції, марафонських запливів тощо. Початковими проявами гіпоглікемічного стану є гостре відчуття голоду, відчуття втоми, занепокоєння, психічне роздратування, порушення мови, можливі безглузді вчинки (зміна напряму руху, наприклад, від фінішу до старту). Якщо у цей момент не забезпечити прийом вуглеводів, розвивається гіпоглікемічна непритомність: запаморочення, холодний піт, втрата свідомості. При об'єктивному обстеженні шкірні покриви вологі, червоні, тонус очних яблук підвищений, зіниці розширені, тремтіння в тілі, м'язи напружені, тахікардія, АТ знижений, але не менше 70 мм рт. ст. При гіпоглікемічному стані слід негайно ввести внутрішньовенно 40–100 мл 40% розчину глюкози; після приходу до свідомості дати випити солодкий чай, а також 1 ст. ложку хлористого кальцію або 3 таблетки глюконату кальцію.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1902 | Нарушение авторских прав