АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Перший період іммобілізації

Прочитайте:
  1. Ведення другого періоду пологів.
  2. Ведення першого періоду пологів
  3. ВЕДЕННЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ
  4. ВЕДЕННЯ ТРЕТЬОГО ПЕРІОДУ ПОЛОГІВ
  5. Екскреторна урографія – в період ремісії
  6. Завдання акушера по веденню другого періоду пологів.
  7. Завдання акушера по веденню першого періоду пологів.
  8. Задачі ФР у різні періоди реконструктивних операцій з приводу вроджених вад щелепно-лицьової ділянки
  9. ІІІ.1.Основна мета і завдання лікувально-евакуаційного забезпечення (ЛЕЗ). Періоди ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайних ситуацій
  10. Календар появи субтипів віруса грипа А за 100-річний період

Перший період заняття починається на 2–3-й день після накладення хворому постійної іммобілізації і триває до появи початкових ознак формування кісткової мозолі. Тривалість цього періоду при переломах нижньої щелепи складає 3–4 тижні.

Методика занять ЛГ передбачає індивідуальний підбір загальнозміцнюючих, дихальних і спеціальних вправ на фоні рухового режиму, адекватного стану хворого. Як правило, на 3–4 добу хворим з переломами щелеп рекомендується напівпостільний режим, а в подальшому – вільний руховий режим.

Загальнозміцнюючі й дихальні вправи призначають у дозуванні, що забезпечує посилення діяльності кардіореспіраторної системи, відповідне функціональним можливостям організму хворого. Вихідні положення для виконання вправ – лежачи й сидячи в ліжку, при доброму загальному стані хворий більшу частину вправ може виконувати стоячи.

Виключити різкі нахили тулуба, стрибки, різкі повороти голови.

При виконанні спеціальних вправ не можна допускати зсувів зіставлених кісткових відламків, бо порушення іммобілізації є причиною розвитку ускладнень і збільшення терміну лікування переломів. Тому при двущелепному шинуванні вправи для жувальної мускулатури в перший період занять не застосовують. Припускають лише обережну посилку імпульсів до скорочення жувальних м'язів при зімкнутих зубних рядах. Також не рекомендується виконувати загальнозміцнюючі вправи, пов’язані з різким нахилом тулуба, поворотами голови, стрибками тощо, у зв’язку з небезпекою порушення фіксації зіставлених фрагментів.

При однощелепному шинуванні або остеосинтезі хворим уже на 2–3 добу дозволяють обережні рухи нижньою щелепою в різних напрямках, широко застосовують вправи для мімічної мускулатури, м'язів мовлення й шиї, що сприяють поліпшенню місцевого кровопостачання і зниженню тонусу жувальної мускулатури. Вправи для мімічних м'язів хворі виконують сидячи перед дзеркалом. Тривалість занять ЛГ 10–15 хв. Крім того, хворі повинні кілька разів на день самостійно виконувати 5–10 спеціальних вправ.

У хворих з поодинокими переломами нижньої щелепи (при гладкому перебігу процесу загоєння) в середньому на 8–9 добу після двущелепного шинування дозволяється знімати гумові кільця на час їжі. Це дозволяє здійснювати активні рухи нижньою щелепою при зімкнутих губах, не допускаючи больових відчуттів у скронево-нижньощелепному суглобі. При кожному прийомі їжі хворому рекомендується виконувати серію вправ, що складається з 4–5 рухів нижньою щелепою (відкривання, закривання рота, бічні, кругові рухи щелепи), повторюючи 5–10 разів кожне з них. При подвійних переломах нижньої щелепи, що перебігають без ускладнень, міжщелепну фіксацію знімають на час їжі на 3–4 доби пізніше, в порівнянні з поодинокими переломами. Функціональне навантаження має також проводитись з великою обережністю і підкріплюватися призначенням відповідної дієти.

При остеосинтезі нижньої щелепи на 3–5-й день хворим дозволяється виконувати щадні рухи у скронево-нижньощелепному суглобі. Вже на 7–8 добу, за умовою загоєння перелому, рухи в суглобі виконуються з повною амплітудою.

При двощелепному шинуванні виконувати ідеомоторні вправи для жувальних м'язів.

Надходження імпульсів до скорочення жувальних м'язів при зімкнутих зубах у повільному темпі з інтервалом 1–2 с.

Виконувати вправи перед дзеркалом для мімічних м'язів, язика, м'язів шиї.

При однощелепному шинуванні або остеосинтезі на 2–3-й день відкривати і закривати рот, здійснювати повільні рухи нижньої щелепи в боки, жувальні рухи.

Кріомасаж всього обличчя з акцентом на ділянку травматичного процесу, самомасаж внутрішньої зубощелепної поверхні язиком, погладжування обличчя.


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 684 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)