 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Порушення ритму серцяНа нинішньому етапі знань про порушення ритму серця у спортсменів доцільно дотримуватись такої тактики: 1. Виявлення будь-якого сумнівного чи клінічно значущого порушення ритму вимагає проведення спеціального медичного обстеження. 2. Враховуючи транзиторний характер значної частини аритмій та їх неоднакову клінічну значущість, виявлення більшості з них (за винятком різко виражених стійких порушень і пароксизмальних розладів) вимагає повторного дослідження з реєстрацією ЕКГ (не менше 3-х хвилин) для перевірки стабільності (стійкості) порушень і уточнення ступеня їх вираженості. 3. У разі відсутності порушення ритму серця при повторних дослідженнях і відсутності передпатологічних станів і патологічних змін серця спортсмен може бути допущений до тренувань під ретельним лікарським спостереженням. 4. При виявленні порушень ритму під час повторного дослідження лікарська тактика визначається характером аритмії та результатами спеціального медичного обстеження. 5. У разі повторного виявлення порушень автоматизму нормосистолічного типу або АВ-блокади тактика лікаря повністю визначається результатами спеціального медичного обстеження, тобто характером виявлених відхилень у стані здоров'я; за відсутності таких, спортсмен може бути допущений до тренувань під постійним лікарським контролем; повторне виявлення інших аритмій вимагає проведення спеціальних заходів, незалежно від того, вдалось встановити безпосередньо причину аритмії чи ні. Порушення ритму серця виникають внаслідок двох основних причин: перша – зміни нормальних співвідношень між збудливістю і провідністю, з одного боку, і автоматизмом специфічної провідникової та м'язової тканини серця – з іншого. Другою причиною є морфологічні зміни міокарда внаслідок найрізноманітніших причин, зокрема інфекцій, інтоксикацій, порушень обміну ендокринного й екзогенного характеру. Порушення ритму серця можуть бути проявом різних патологічних змін міокарда, водночас можуть у абсолютно здорових людей у результаті різних екстракардіальних впливів. До аритмій, спричинених порушенням функції автоматизму, відносять різку синусову тахікардію і брадикардію, а також синусову аритмію. Аритмії, що виникають внаслідок порушення функції провідності, визначають тільки за допомогою електрокардіографії. У спортивній практиці частіше виявляються синоаурікулярна і АВ-блокади, неповна блокада правої ніжки пучка Гіса і значно рідше – синдром передчасного збудження шлуночків. До порушень ритму, зумовлених змінами функції збудливості, належить екстрасистолія, що у спортсменів трапляється частіше інших аритмій. Залежно від того, в якій ділянці серця утворюються гетеротопні запальні процеси, розрізняють передсердні та шлуночкові екстрасистоли. Передсердні екстрасистоли характеризуються змінами зубця Р на ЕКГ. У хворих з передсердними екстрасистолами шлуночковий комплекс не змінюється і, зазвичай, спостерігається неповна компенсаторна пауза. За наявності шлуночкових екстрасистол зубець Р відсутній, комплекс QRS змінюється, а за екстрасистолою йде компенсаторна пауза. Крім такої нерегулярної екстрасистолії, трапляються «ритмічні» порушення ритму у вигляді бігеменії, тригемінії, квадрогемінії тощо. Екстрасистолічні аритмії не завжди свідчать про органічне ураження серцевого м’яза, що також може бути наслідком впливу на серце підвищеної збудливості ЦНС. Такі екстрасистоли мають назву функціональних, що значно зменшуються чи зникають після фізичного навантаження. Екстрасистолію, що виявляється в стані спокою і зникає при фізичних навантаженнях, прийнято пов'язувати з підвищенням тонусу блукаючого нерва і називати «екстрасистолією спокою» на відміну від «екстрасистолії напруження», що з'являється або посилюється під час або після фізичних навантажень і пов'язана з підвищенням тонусу симпатичного відділу ВНС. Навпаки, «екстрасистолія навантаження» є ознакою, що свідчить про патологічні зміни в серці. Усі спортсмени з різними порушеннями ритму потребують ретельного лікарського обстеження з обов’язковим електрокардіографічним контролем. Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 736 | Нарушение авторских прав |