АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічне і патологічне спортивне серце

Сьогодні контроль за формуванням фізіологічного спортивного серця є першорядним завданням для спортивної кардіології. Недостатні за обсягом та інтенсивністю, а також неадекватні за характером рухової діяльності фізичні навантаження не здатні викликати сприятливі адаптаційні зміни, з якими асоціюються оздоровчі ефекти фізичних тренувань. Так, навантаження статичного характеру у спортсменів, які розвивають якість сили, не забезпечують ефектів економізації функції апарату кровообігу і вдосконалення киснетранспортної функції. Адже надмірні фізичні навантаження здатні викликати порушення адаптації й несуть у собі небезпеку перенапруження. Це вимагає знання основних критеріїв фізіологічного серця й уміння діагностувати порушення адаптації на ранніх стадіях.

Формування фізіологічного спортивного серця прийнято пов'язувати з «класичною» тріадою ознак, що виявляються у спокої, зокрема брадикардією, артеріальною гіпотензією і гіпертрофією міокарда. Ця тріада сьогодні вимагає доповнень і уточнень. А саме: тренування витривалості призводить не стільки до гіпертрофії, скільки до тоногенної дилятації порожнин серця. Стійку адаптацію апарату кровообігу до фізичних навантажень, переважно на витривалість, супроводить формування гіпокінетичного типу кровообігу, що повністю відповідає уявленню про економізацію функції апарату кровообігу у спокої у відповідь на адаптацію до навантажень. Дуже доцільно ознаки спортивного серця розглядати в результаті комплексного обстеження функції апарату кровообігу у спокої і при фізичних навантаженнях.

Отже, брадикардія, артеріальна гіпотензія і, особливо, гіпертрофія не є однозначними атрибутами фізіологічного апарату кровообігу й мають розглядатись не тільки як крок до розвитку патологічного стану (А.Г. Дембо), але і як початок патологічного процесу.

Патологічне спортивне серце, а це кардіоміопатія внаслідок хронічного фізичного перенапруження, формується в тих випадках, коли на апарат кровообігу перепадає надмірне навантаження, що виникає внаслідок невідповідністі його об'єму й інтенсивності та можливостей і функціональних резервів організму. Подібна невідповідність можлива через неправильно побудований тренувальний процес при високих функціональних здатністях або при низьких, недостатніх, невідповідних сучасному рівню спортивних досягнень функціональних здатностях. До розвитку дизадаптації можуть також призводити впливи ряду зовнішніх або внутрішніх чинників (несприятливі кліматичні умови, «згін» ваги, прийом допінгів, недостатнє і/або неповноцінне харчування, наявність нерозпізнаних захворювань, аномалій розвитку тощо). Слід враховувати, що перехід від фізіологічного до патологічного спортивного серця відбувається поступово і непомітно для спортсмена. Тому хороше самопочуття і відсутність скарг не можуть служити підставою до висновку про відсутність патологічних змін. Між фізіологічним і патологічним спортивним серцем, яке ще не є захворюванням у клінічному розумінні цього поняття, існують різні перехідні стани. Саме їх слід своєчасно діагностувати для профілактики важко зворотних наслідків фізичного перенапруження. Отже, у вирішенні питання про фізіологічне або патологічне спортивне серце може допомогти тільки ретельне клінічне інструментально-діагностичне дослідження.

Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 1567 | Нарушение авторских прав