АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОТОКОЛ №21. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ПРЕПАРАТАМИ, ЯКІ ДІЮТЬ ПЕРЕВАЖНО НА СЕРЦЕВО-СУДИННУ СИСТЕМУ (МКХ 10: Т46)

Прочитайте:
  1. II). Средства, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему.
  2. IV. Придумайте и изготовьте наглядные пособия, позволяющие, по вашему мнению, лучше изучить систему кровообращения.
  3. VIII. ПРОТОКОЛ СОГЛАСОВАНИЯ МЕЖДУ ДИСЦИПЛИНАМИ, ВХОДЯЩИМИ В МОДУЛЬ «АКУШЕРСТВО И ГИНЕКОЛОГИЯ (ОВП)»
  4. Антибактеріальна терапія НП
  5. АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ.
  6. Антидотна (фармакологічна) терапія
  7. Базисна терапія хворих на МВ
  8. Базисна терапія.
  9. ВВЕДЕНИЕ В ЭНЕРГЕТИЧЕСКУЮ СИСТЕМУ ЧЕЛОВЕКА
  10. Введение курсов в систему какого-либо государства
Розділ терапії Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка Середня Важка
Антидотна терапія Для парентерального застосування: ü при отруєнні серцевими глікозидами: Þ Дигоксин-специфічні антитіла (FAB-фрагменти, Дігібайнд)* призначають при будь-яких важких тахіаритміях; · якщо доза глікозидів невідома, препарат уводять в емпіричній дозі 0.2-0.4 м, в/в, болюсно; · 1 молекула Дигоксин-специфічних антитіл (FAB-фрагменти, Дігібайнд)* на 1 молекулу уведеного за останні 6 годин Дигоксину; · 5-15 віал (при гострому отруєнні); 2-4 віал (при хронічному передозуванні). ü при отруєнні блокаторами кальцієвих каналів (бензодіазепінового та фенілалкіламінового ряду): Þ Кальцію хлорид 10 % (у максимальній віковій дозі) або Кальцію глюконату 10 % (0.2 мл/кг маси), уводять кожні 5-10 хв. до досягнення клінічного ефекту; ü при отруєнні блокаторами кальцієвих каналів (похідними 1,4-дегідроперидину): Þ Глюкагон (під контролем рівня калію й глюкози в крові), в/в, крапельно, в дозі: · 0.1-0.2 мг/кг; · 0.5 мг/кг/доб.; · доза насичення - 0,15 мг/кг; · доза підтримуюча - 0.005-0.1 мг/(кг/год.); · 2-5 мг, в/в, болюсно, з наступною інфузією по 2-3 мг у годину (для дорослих). ü при отруєнні Клонідином: Þ Налоксон у дозі: · 0.03-0.01 мг/кг, в/в, болюсно, кожні 2-8 хв.; · 0.4-0.8 мг/год. в 5 % розчині глюкози, в/в, крапельно; Þ Метоклопрамід 0.5 % розчин: · доза насичення - 0.5 мг/кг; · доза підтримуюча - 0.25 мг/кг, в/в, крапельно, протягом 4-5 год.. ü при отруєнні Дигіталісом: Þ Дигіталіс-антитоксин (80 мг в амп.) у дозі 80 мг, в/в, крапельно, на 5 % розчині глюкози, через кожні 8 год.. Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання): ü глина біла; ü крохмаль; ü вугілля активоване у дозі 1 г/кг; ü танін* (0.1-0.2 % розчин); ü Цитрат магнію* 5-10 % розчин; ü Сульфат магнію 10 % розчин.
Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося Санація шлунку. ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки); ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л; ü для промивання шлунка використовують гіперосмолярний (5 %) розчин NaCL; ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання): Þ крохмаль; Þ вугілля активоване у дозі 1 г/кг. Þ танін* (0.1-0.2 % розчин); Þ Цитрат магнію* 5-10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 20-50 мл; · у віці 6-12 років - 100-150 мл; · середня добова доза для дітей - 200-300 мл. Þ Сульфат магнію 10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 2-5 г; · у віці 6-12 років - 5-10 г. Þ середня добова доза для дітей - 10-30 г. ü Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору): ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти; ü вугілля активоване в дозі: · для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.; · для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.; · для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год.. ü інші ентеросорбенти; ü слизові відвари - рисовий, вівсяний (до 200 мл); ü молоко; ü яєчні білки (12 білків на 1 л молока).
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально; Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах. Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих); ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі: · дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день. Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г, протягом усього гострого періоду захворювання. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.   Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих); · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: ► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); ► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os; ► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу; Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові; Þ салуретики (фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих); · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; · доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів. Þ Ацетилцистеїн в/в, у дозі: · 150 мг/кг протягом 15 хв.. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год.; потім 100 мг/кг протягом 16 год.; · доза навантаження 140 мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год. ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); · дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.

Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

20.10.2010 №897

ПРОТОКОЛ №22. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ β-БЛОКАТОРАМИ (МКХ 10: Т46).

Розділ терапії Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка Середня Важка
Антидотна терапія Для парентерального застосування: ü Атропіну сульфат 0.1 % розчин (підтримка адекватної ЧСС): показаний при ізольованій синусовій брадикардії без порушень провідності і ритму серця. Þ Дорослі: 0,5 – 1,0 мг в/в з повторенням зазначеної дози через 5 хв. до отримання відповіді. При зупинці серця - 1 мг Атропіну, в/в, з повторенням через 3- 5 хв.. Мінімальна доза 0,6 мг; максимальна доза - 0,04 мг/кг. Þ Діти: 0.02 мг/кг, в/в; повторно - через кожні 5 хв. до припинення брадикардії (загальна максимальна доза 1 мг; дітям старшого віку - до 5 мг); доза Атропіну сульфату менше 0.1 мг (для дітей) і 0.5 – 1 мг (для дорослих) супроводжується розвитком тахікардії; доза менше 0,5 мг може викликати парадоксальну реакцію. Атропін у дозі в 3-5 мг визначає повну блокаду холінергічних систем; подальше збільшення дози не супроводжується збільшенням ЧСС. Паралельно із застосуванням антидотних заходів налагоджується інгаляція зволоженого О2і кардіомоніторинг. ü Глюкагон: Þ 150 мкг/кг, болюсно; Þ 5-10 мг (для дорослих). Пік дії за 5-7 хв. загальна тривалість дії 10-15 хв.; Þ Подальше призначення: болюсно, кожні 10 хв., або постійна інфузія у дозі 50-100 мкг/кг/год (нормалізує інотропну та хронотропну відповіді). ü Катехоламіни – додаються до лікування у випадках тяжкої АТ-гіпотензії, яка мало піддається корекції. Þ Допамін у дозі від 2-5 до 7-10 мкг/кг у хв., в/в; Þ Добутамін у дозі від 2.4-4 до 10-12 мкг/кг у хв., в/в; Þ Норепінефрин: 2мкг/хв. - початкова доза може збільшуватися за показами; 0,1 мкг/кг/хв. (для дітей); Þ Епінефрин: 1 мкг/хв. - початкова доза, менший α- та більший b- адреноміметичний ефект, більш ефективно сприяє зменшенню брадикардії і відновленню провідності серця; 0,1 мкг/кг/хв. (для дітей); Þ Ізопротеренол: бажано не комбінувати цей препарат з Епінефрином; початкова доза – 0,1мкг/кг/хв. (для дітей); 2 – 4 мкг/кг/хв. (для дорослих). Нові напрямки терапії отруєнь b- адреноблоепторів. Þ Інсулін-декстрозна еуглікемія. Інсулін (простий) призначається у високих дозах: 0,5 – 1 ОД/кг маси тіла за годину (в середньому 0,5 ОД/кг маси тіла за год.). Декстроза (в наших умовах – глюкоза) призначається одночасно у вигляді 25 – 50% розчину у центральну вену у дозі 20 г за годину. Введення інсуліну на декстрозі сприяє відновленню енергетичного балансу кардіоміоцитів і опосередковано сприяє входженню до клітини Са2+, тим самим підвищуючи роботу і скорочувальність міокарду. Необхідно проводити моніторинг рівеню глюкози у крові. Þ Амрінон (Мілрінон*) призводить до збільшення входження у клітину Са2+ і сприяє скороченню кардіоміоцитів. Призначається у дозі: · Амрінон: 1 мг/кг в/в, болюсно, надалі - інфузія 5 -20 мкг/кг/хв.; · Мілрінон*: 50 мкг/кг в/в, болюсно; доза підтримки - 0,25-1 мкг/кг/хв.. Засоби при виникнені особливих станів: ü Резистентна гіпотензія: Þ хлорид кальцію в дозі 1-2г в/в, болюсно; повторне введення через 10-12- хв.; Þ 20 мг/кг (доза для дітей), в/в, повільно, кожні 10 хв., до настання клінічного ефекту (нормалізація АТ). ü Розширення комплексу QRS (часто спостерігається при отруєннях пропранололом); Þ гідрокарбонат натрію у початковій дозі 1-2 ммоль/кг маси тіла хворого; надалі продовжується під контролем рН плазми пацієнта (7,45- 7,55 - параметри, що рекомендуються). Þ магнію сульфат у початковій дозі 2г (за 2 хв.) – при подовженні Q-T (ризик розвитку шлуночкової тахікардії, Torsades de pointes). При відсутності ефекту - повторно, потім в/в, крапельно у дозі 3-20 мг/хв.. ü Стани, що супроводжуються синдромом малого серцевого викиду, резистентні до терапії інотропними і іншими фармакологічними засобами: Þ призначення тимчасового трансторакального або трансвенозного водія серцевого ритму у разі вкрай тяжких порушень провідності серця, синдрому малого викиду, резистентних до терапії, що проводиться. Схема застосування фармакологічних антагоністів: ü Атропін: у випадку відсутності належного первинного ефекту від застосування атропіну, на тлі подальшого його застосування до припустимої дози (в 3-5 мг) поєднано й послідовно застосовують інші антагоністи; ü Атропін + Допамін; при відсутності ефекту додають Ізопреналін*; ü Атропін + Допамін + Ізопреналін*; при відсутності ефекту додають Глюкагон; ü Атропін + Допамін + Глюкагон; при відсутності ефекту додають Амрінон; ü відсутність ефекту від застосування двох і більше антагоністів є показанням до нефармакологічного лікування. Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або сполучення): ü глинa білa; ü крохмaль; ü Цитрат магнію* 5-10 % розчин; ü Сульфат магнію 10 % розчин.
Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося Санація шлунка. ü показана тільки при стабільній гемодинаміці пацієнта. У разі порушення свідомості (сопор, кома – здійснюється попередня інтубація трахеї). Призначення блювотних засобів (сироп іпекакуани – протипоказані. ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового обсягу шлунка потерпілого; ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л; ü для промивання шлунка використовують гіперосмолярний (5 %) розчин NaCL; ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або сполучення): Þ глинa білa; Þ крохмaль; Þ вугілля aктивоване у дозі 1 г/кг. Найбільш ефективно до 2-х годин з моменту отруєння Þ сорбіт у дозі 1г/кг маси тіла. Сприяє поновленню перистальтики кишечника, володіє опслаблюючим ефектом. Добре поєднується з активованим вугіллям. Þ слизові відвари - рисовий, вівсяний (до 200 мл); Þ молоко; Þ яєчні білки (12 білків на 1 л молока); Þ Цитрат магнію* 5-10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 20-50 мл; · у віці 6-12 років - 100-150 мл; · середня добова доза для дітей - 200-300 мл. Þ Сульфат магнію 10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 2-5 г; · у віці 6-12 років - 5-10 г; · середня добова доза для дітей - 10-30 г. ü Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водяним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту шпиталізації пацієнта. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору): ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти; ü вугілля активоване в дозі: · для дорослих: половинні доза від початкового введення через 6-8 год., поєднується з сорбітом також у половинній дозі; · для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.; · для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год.. ü інші ентеросорбенти.
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;   Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі: · дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.   Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину при положенні Тренделенбурга. При відсутності ефекту – препарати інотропної дії. при інфузії – небезпека перевантаження серця на тлі синдрому малого серцевого викиду. Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: ► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); ► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os; ► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії –15 - 20 мл\кг у годину при положенні Тренделенбурга. Контролювати ЦВТ. При відсутності ефекту – препарати інотропної дії. при інфузії – небезпека перевантаження серця на тлі синдрому малого серцевого викиду. Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики краще не застосовувати Екстракорпоральні методи детоксикації: ü рання гемосорбція; ü гемодіаліз (ефективність висока для речовин мало пов'язаних з білками й малим обсягом розподілу: атенолол, надолол, прокталол й ін.). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; · доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів. ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); · дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.

Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

20.10.2010 №897


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 735 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)