|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ПРОТОКОЛ №10. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ПРЕПАРАТАМИ ЗАЛІЗА (МКХ 10: Т45)
| Розділ терапії
| Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
| | Легка
| Середня
| Важка
| | Антидотна терапія
| Для парентерального й внутрішнього застосування:
ü Дефероксамін:
Þ показання до застосування антидота:
· уживання постраждалими препаратів заліза в дозі більше 100 мкг/кг;
· ознаки важкого гастроентериту;
· ознаки поліорганної недостатності протягом перших 6 година після отруєння;
· концентрація заліза в крові потерпілих більше 350 мкг/%;
· наявність конгломератів таблеток, адгезивно зв'язаних зі слизистою оболонкою шлунка (виявляються при рентгенологічному дослідженні органів черевної порожнини);
· позитивна фармакологічна проба з Дефероксаміном:
Þ показання до проведення проби:
· відсутність виражених клінічних ознак інтоксикації в потерпілих при концентрації заліза в крові 350-500 мкг/%;
Þ методика проведення проби:
· Дефероксамін уводиться в/м, у дозі 50 мг/кг;
Þ оцінка проби:
· проба зізнається позитивної при фарбуванні сечі в рожевий (червонясто-коричневі кольори) протягом 4-6 година після ін'єкції;
Þ показання до припинення введення антидота:
· сеча знову здобуває солом'яно-жовті кольори;
· концентрації заліза в крові менше 100 мкг/%;
Þ парентеральне застосування антидота – в/м (при середньому ступені важкості отруєння):
· по 0.5 г через кожні 4 години трикратно (на 4, 8, 12 година після факту отруєння) у добовій дозі 6,0 г з обліком першої дози;
Þ парентеральне застосування антидота – в/в (при важкому отруєнні):
· у дозі 15 мг/кг у годину в/в, у вигляді мікроінфузії або в/в крап. в 0.9 % розчині NaCl або розчині Рінгера з лактатом (повільне введення антидота попереджає розвиток побічних ефектів у вигляді тахікардії й артеріальної гіпотензії, колапсу);
· добова доза антидота - не більше 80 мг/кг.
ü Натрію-кальцію едетат:
Þ в/в, крап. в 250 мл 5 % розчині глюкози або 0.9 % розчині NaCl дозі 15-25 мг/кг (разова доза).
Þ повторне введення через 4-8 годину (30-75 мг/кг - добова доза).
Þ препарат протипоказаний при нирковій недостатності, застосовується з обережністю при порушеннях функції печінки.
Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання):
ü вугілля активоване у дозі 1 г/кг;
ü танін* (0.1-0.2 % розчин);
ü Цефуроксамін* у дозі 3-5 г;
ü Натрію-кальцію едетат (Тетацин кальцію) в дозі 0.5-1 г.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося
| Санація шлунку.
ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки);
ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
ü Дефероксамін, p\os: у загальний обсяг рідини для промивання шлунка (старше 1 року - 1 л на рік життя, але не більше 8 л кип'яченої води) додати 5-10 г Дефероксаміна (зв'язування окісного заліза Дефероксаміном приводить до утворення водорозчинного феріоксаміну:);
ü Натрію гідрокарбонат (у лужному середовищі, при рН вище 5.0, закисне залізо перетворюється в окісне й може бути зв'язано основним антидотом Дефероксаміном). Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.
ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
Þ вугілля активоване у дозі 1 г/кг;
Þ слизові відвари - рисовий, вівсяний (до 200 мл);
Þ молоко;
Þ яєчні білки (12 білків на 1 л молока);
Þ танін* (0.1-0.2 % розчин).
Þ Цефуроксамін* у дозі 3-5 г;
Þ Натрію-кальцію едетат (Тетацин кальцію) в дозі 0.5-1 г.
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору):
ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти;
ü вугілля активоване в дозі:
· для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.;
· для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;
· для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год..
ü інші ентеросорбенти.
Примітка: застосування проносних засобів протипоказано при прийомі усередину отрут припікальної дії.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло
| Консервативні методи детоксикації:
ü Ентеральне водне навантаження:
Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі:
· дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ салуретики (фуросемід).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим:
► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os;
► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові;
Þ салуретики (фуросемід).
Екстракорпоральні методи детоксикації:
ü 1-2 стадії:
Þ замінне переливання 2 ОЦК (метод в 30 разів ефективніше застосування Дефероксаміна, але здійснення на практиці утруднено через швидкий розподіл заліза в тканинах);
Þ рання гемосорбція на тлі застосування Дефероксаміна для видалення феріоксаміну: (1-2 сеансу протягом перших 24 година з моменту отруєння) найбільш ефективна в 1 стадії; самостійне застосування гемосорбції неефективно, тому що залізо не піддається сорбції;
Þ гемодіаліз, гемосорбція на тлі застосування Дефероксаміна для видалення феріоксаміну: при супутньої ГНН (гостра ниркова недостатність) (повторно через 18-24 годину при клініці, що зберігається, отруєння); самостійне застосування гемодіалізу не ефективно, тому що залізо не піддається діалізу;
ü 3-4 стадії:
Þ обмінний плазмаферез (в обсязі 3 ОЦП - протягом 1 та 2 доби, потім кожні 2-3 доби за показаннями).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
· доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів.
Þ Ацетилцистеїн в/в, у дозі:
· 150 мг/кг протягом 15 хв.. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год.; потім 100 мг/кг протягом 16 год.;
· доза навантаження 140 мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год.
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
· дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
20.10.2010 №897
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 690 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |
|
