|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ПРОТОКОЛ №34. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ КИСЛОТАМИ (МКХ 10: Т54)
| Розділ терапії
| Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
| | Легка
| Середня
| Важка
| | Антидотна терапія
| Для внутрішнього застосування:
ü магнію оксид: після промивання шлунка - усередину у вигляді 0.2-0.5 % розчину (2-5 г/л води) по 1 ложці з інтервалом в 15 хв.;
ü при отруєнні солями синильної кислоти:
Þ Метиленовий синій (Метиленова синь) (при наявності метгемоглобіну в крові) 1 % розчин, у дозі 1-2 мг/кг або 0.1-0.15 мл/кг, в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг.
Þ Натрію нітрит* у дозі: для дорослих:
· 10-20 мл 1-2% розчину, в/в (для дорослих).
· 10 мл 3 % розчину, в/в, протягом 3-5 хв. При відсутності реакції (максимальне підвищення рівня метгемоглобіну в крові протягом 30 хв. після введення) - повторне введення препарату в половинній дозі);
· 0.15-0.33 мл/кг (але не більше 10 мл 3 % розчину) - для дітей.
Þ Амілнітрит*: інгаляційно, шляхом нанесення розчину на марлеву маску й вдихання повітря через маску. Дози розчину:
· середня добова разова доза для дорослих - 2-3 краплі розчину на маску (для вдихання);
· максимальна разова доза для дорослих - 0.1 мл розчину (6 крап.) на маску (для вдихання);
· максимальна добова доза для дорослих - 0.5 мл розчину (30 крап.) на маску (для вдихання);
· дітям старше 5 років - 1-2 крап. на маску (для вдихання);
· при отруєнні Ціанідами, можна застосувати повторно.
Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання):
ü при отруєнні кислотами:
Þ магнію окис (2 % розчин);
Þ білкові розчини;
Þ яєчні білки;
Þ молоко;
Þ рослинне масло.
ü при отруєнні синильною кислотою і її солями:
Þ Тіосульфат натрію в дозі 0.5 - 2 г у вигляді 5-10 % розчину;
Þ 0.05 - 0.1 % розчин нітрату кобaльтa;
Þ 0.04 % розчин пермaнгaнaту калію;
Þ Вугілля активоване.
ü при отруєнні щавлевою або фтористою кислотами:
Þ 0.5 % розчин хлориду, глюконату або лaктaту кальцію;
Þ молоко;
Þ мед.
Для інактивації отрути на уражених ділянках шкіри:
ü при опіках хромовою кислотою - 5 % розчин гіпосульфіту натрію;
ü при опіках фтористоводневою кислотою - 5 % розчин вуглекислого алюмінію; пов'язка із сумішшю гліцерину й окису магнію;
ü при опіках карболовою кислотою - пов'язки із гліцерином або вапняним молоком;
ü при опіках мінеральними кислотами (HCL H2SO4 HNO3 й ін.) - 5 % розчин бікарбонату натрію.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося
| Санація шлунку.
ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
ü знеболювання на до шпитальному етапі (до промивання шлунка й перед транспортуванням у ЛПЗ):
Þ 1 % розчин Тримеперидину в дозі 0.1 мл на 1 рік життя (у сполученні з 0.1 % розчином атропіну сульфату в дозі 0.05-0.1 мл на 1 рік життя, 0.01мг/кг);
Þ в умовах транспортування потерпілого в ЛПЗ бригадою ШМД - знеболювання закисно-кисневою сумішшю;
ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки);
ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
ü для промивання шлунка використовують:
Þ холодна кип'ячена вода (спазм судин слизової оболонки шлунка знижує абсорбцію токсикантів);
Þ 0.9 % розчин NaCl;
Þ 2 % розчин магнію оксиду;
Þ збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води);
Þ молоко;
Þ при отруєнні кислотами:
· магнію окис (2 % розчин);
· білкові розчини;
· яєчні білки;
· молоко;
· рослинне масло.
Þ при отруєнні синильною кислотою і її солями:
· Тіосульфат натрію в дозі 5-10 % розчин;
· 0.05 - 0.1 % розчин нітрату кобaльтa;
· 0.04 % розчин пермaнгaнaту калію;
· Вугілля активоване.
Þ при отруєнні щавлевою або фтористою кислотами - 0.5 % розчин хлориду, глюконату або лaктaту кальцію, молоко, мед.
Примітка:
a) виявлення крові в промивних водах не є протипоказанням до проведення промивання шлунка;
b) застосування проносних засобів протипоказано при прийомі усередину отрут припікальної дії.
ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
Þ ентеросорбенти;
Þ антацид (Алюміній + магнію гідроксид + бензокаїн (Алмагель) й ін.);
Þ холодне некип'ячене молоко (до 500 мл);
Þ 10 % водна емульсія рослинного масла 200 мл з 2 г анестезину: по 2.5-20 мл препарату кожні 2 години, протягом доби;
Þ 10 % розчину магнію оксиду (5-10 мл 6-8 разів у день);
Обробка шкірних покривів:
ü обмивання уражених ділянок шкіри проточною водою;
ü мазь гідрокортизонова (Гідрокортизон);
ü гель Лідокаїновий (Лідокаїн);
ü мазь із антибіотиком.
Обробка очей:
ü промивання 0.9 % розчином NaCl;
ü проточною водою;
ü закапати в очі Тетракаїн*.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло
| Консервативні методи детоксикації:
ü Ентеральне водне навантаження:
Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі:
· дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ салуретики (фуросемід).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим:
► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os;
► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові;
Þ салуретики (фуросемід).
Екстракорпоральні методи детоксикації:
ü перитонеальний діаліз;
ü гемодіаліз.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
· доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів.
Þ Ацетилцистеїн в/в, у дозі:
· 150 мг/кг протягом 15 хв.. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год.; потім 100 мг/кг протягом 16 год.;
· доза навантаження 140 мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год.
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
· дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
20.10.2010 №897
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 663 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |
|
