| 
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
	 | ПРОТОКОЛ №36. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ОКИСЛЮВАЧАМИ (МКХ 10: Т54)  | Розділ терапії | Компонент терапії / ступінь важкості отруєння |   | Легка | Середня | Важка |   | Антидотна терапія | Для парентерального застосування:
 ü при отруєнні окисом вуглецю:
 Þ Метиленовий синій (Метиленова синь) (при наявності метгемоглобіну в крові) 1 % розчин, у дозі 1-2 мг/кг або 0.1-0.15 мл/кг, в/в; при необхідності ін'єкції повторюють кожні 4 години. У грудних дітей добова доза не повинна перевищувати 4 мг/кг.
 Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання):
 ü глина біла;
 ü крохмаль;
 ü вугілля активоване у дозі 1 г/кг.
 Для інактивації отрути на уражених ділянках шкіри:
 ü при опіках бороводнями:
 Þ слабкий розчин аміаку;
 Þ триетаноламін.
 ü при опіку вапном, окисом селену - компреси (промивання) з 20 % розчином цукру.
 ü при опіку органічні сполуки алюмінію (триетилалюміній, діетилалюміній гідрат) - 5 % розчин Унітіолу (Дімавал, DPMS)*, 30 % Унітіолова мазь*. |   | Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося | Санація шлунку.
 ü знеболювання на до шпитальному етапі (до промивання шлунка й перед транспортуванням у ЛПЗ):
 Þ 1 % розчин Тримеперидину в дозі 0.1 мл на 1 рік життя (у сполученні з 0.1 % розчином атропіну сульфату в дозі 0.05-0.1 мл на 1 рік життя, 0.01мг/кг);
 Þ в умовах транспортування потерпілого в ЛПЗ бригадою ШМД - знеболювання закисно-кисневою сумішшю.
 ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
 ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки);
 ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
 ü для промивання шлунка використовують:
 Þ холодна кип'ячена вода (спазм судин слизової оболонки шлунка знижує абсорбцію токсикантів);
 Þ 0.9 % розчин NaCl;
 Þ збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води);
  
 Примітка:
 a) виявлення крові в промивних водах не є протипоказанням до проведення промивання шлунка; 
 b) застосування проносних засобів протипоказано при прийомі усередину отрут припікальної дії. 
  
 ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
 Þ до 200 мл 10 % водної емульсії рослинного масла;
 Þ 2 г анестезину: по 2.5-20 мл препарату кожні 2 години, протягом доби.
 Очищення інших частин тіла:
 ü Шкірні покриви:
 Þ обмивання проточною водою;
 Þ мазь гідрокортизонова (Гідрокортизон);
 Þ гель Лідокаїновий (Лідокаїн);
 Þ мазь із антибіотиком.
 ü Очі: 
 Þ промивання очей 0.9 % розчином NaCl;
 Þ проточною водою;
 Þ закапати в очі Тетракаїн*. |   | Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло | Консервативні методи детоксикації:
 ü Ентеральне водне навантаження:
 Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
 Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
 ü Стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах. | Консервативні методи детоксикації:
 ü Парентеральне водне навантаження:
 Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
 Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
 ü Стимуляція діурезу:
 Þ салуретики (фуросемід). | Консервативні методи детоксикації:
 ü Парентеральне водне навантаження:
 Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
 Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
 ü Стимуляція діурезу:
 Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові;
 Þ салуретики (фуросемід).
 Екстракорпоральні методи детоксикації:
 ü перитонеальний діаліз;
 ü гемодіаліз. |  Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні. 
   ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ МОЗ України 20.10.2010 №897 
 Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 670 | Нарушение авторских прав 
 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |
 
 
 
 |