АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПРОТОКОЛ №3. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ТРИЦИКЛІЧНИМИ АНТИДЕПРЕСАНТАМИ (МКХ 10: Т42)

Прочитайте:
  1. VIII. ПРОТОКОЛ СОГЛАСОВАНИЯ МЕЖДУ ДИСЦИПЛИНАМИ, ВХОДЯЩИМИ В МОДУЛЬ «АКУШЕРСТВО И ГИНЕКОЛОГИЯ (ОВП)»
  2. Антибактеріальна терапія НП
  3. АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ.
  4. Антидотна (фармакологічна) терапія
  5. Базисна терапія хворих на МВ
  6. Базисна терапія.
  7. Види отруєнь
  8. Дезінтоксикаційна терапія
  9. Дієтотерапія
  10. Дієтотерапія
Розділ терапії Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
Легка Середня Важка
Ознаки розділу за ступенем тяжкості Занепокоєння, помірне збудження, сонливість, запаморочення, атаксія, слабкі симптоми екстрапірамідної недостатності (тремор та інш.). Незначна антихолінергічна симптоматика: помірна сухість у роті, помірний мідріаз із зниженням фотореакції, порушення акомодації. Синусова тахікардія (ЧСС 90 – 140), Ізольовані екстрасистоли, ширина комплексу QRS до 100мс Помірна або транзиторна гіпо-, гіпертензія, яка не потребує медикаментозної корекції.   Виражена або тривала блювота, Виражений біль в животі, Зниження кількості перистальтичних шумів. Тривалий кашель, явища, діспное, стридорозне дихання, гіпоксемія, яка потребує оксигенотерапії. Короткочасне брадипное, яке не потребує респіраторної підтримки. RÖ-графія ОГП - помірні патологічні зміни. Сплутанність свідомості (дезорієнтація, збудження, галюцінації, делірій), безсвідомий стан з адекватою відповідю на больові подразники, явні екстрапірамідні симптоми. Виражена антихолінергічна симптоматика: сухі слизові оболонки, виражений мідріаз із слабкою/або без фотореакції, затримка сечі, обмежені паралічі без вітальних порушень, нечасті, нетривалі локальні судомні напади. Виражена синусова тахікардія (ЧСС 140-180), відхилення ЕВС вправо (AVR) без порушення ритму та провідності серця, часті екстрасистоли, передсердна фібриляція / миготіння. AV - блок І-ІІ ст.,пролонгований P–R та / або Q–T інтервал, ширина комплексу QRS 100–120 мс, блокада ножок пучка Гіса. Уплощення зубця Т, порушення процесів реполяризації, ішемія міокарду, ортостатична гіпотензія. Виражена гіпо / гіпертензія,яка потребує медикаментозної корекції. Виражена дихальна недостатність, що потребує респіраторної підтримки, РДС дорослих, пневмоніт, пневмонія, RÖ-графія ОГП - серйозні патологічні зміни. Глибока кома з неадекватним відгуком на больове подразнення або без реакції на больове подразнення. Крайні прояви антихолінергічного синдро-му: сухі слизові оболонки, мідріаз без фотореакції, перерозтяження сечового міхура. Тотальна плегія або параліч з порушенням вітальних функцій. Часті, генералізовані судоми, епістатус, епістотонус. Загрозлива cинусова тахікардія (ЧСС~>180). Загрозлива брадикардія (ЧСС~< 40), відхилення ЕВС вправо в поєднанні з порушенням ритму та провідності серця, наявність групових шлуночкових екстрасистол, життєзагрожуюча шлуночкова тахікардія, Torsades de pointes, AV - блок ІІІ ст. Ширина комплексу QRS 120–160 мс. Збільшення зубця R до 3 або > 3 мм, поєднані порушення ритму та провідності серця. Інфаркт міокарду. Синдром малого серцевого викиду, екзотоксичний / кардіогенний шок, фібриляція шлуночків серця / асистолія.  
Антидотна терапія Для парентерального застосування: ü Гідрокарбонат натрію: Þ 5 ммоль/кг маси тіла за добу (50 % дози у перші 6 годин під контролем рН плазми та утримання у межах 7,45 – 7,55); Þ ворим, що перебувають на ШВЛ (особливо при застосуванні режиму гіпервентиляції) дози гідрокарбонату натрію слід зменшувати на 20-30 %; Þ як альтернатива гідрокарбонату натрію може розглядатися гіпертонічний розчин хлориду натрію. ü Інгібітори ацетилхолінестерази (галантамін, аміностигмін*, фізостигмін*). Þ Аміностигмін*: 0,01 — 0,02 мг/кг маси тіла, в/в, повільно (після попереднього розведення препарату у 5% розчином глюкози). Þ Галантамін або Фізостигмін* (при відсутності Аміностигміну): 40-60 мг за добу. Примітка: 1) До протипоказаньпризначення Аміностигміну* відносять перевищення тривалості комплексу QRS 120 мсек, навіть якщо артеріальний тиск знаходиться на рівні нормальних цифр. Його призначення може спровокувати розвиток фібриляції і зупинки серця. 2) До негативних та потенційно небезпечних ефектів фізостигміну* відносять периферічну вазодилятяцію та уповільнення серцевого ритму, подовження рефрактерного періоду та часу провідності у синоаурикулярному та атріовентрикулярному вузлах, скорочення ефективного рефрактерного періоду у кардіоміоцитах, що реалізується розвитком негативного інотропного ефекту. У пацієнтів з вираженим кардіотоксичним ефектом трициклічнмх антидепресантів, дані негативні ефекти фізостигміну*, можуть призвести до асистолії. Тому, при наявності у потерпілих від передозування ТЦА кардіотоксичних ускладнень, слід утриматися від застосування фізотигміну*.   ü Катехоламіни – додаються до лікування у випадках тяжкої АТ-гіпотензії, яка мало піддається корекції. Þ Допамін у дозі від 2-5 до 7-10 мкг/кг у хв., в/в; Þ Добутамін у дозі від 2.4-4 до 10-12 мкг/кг у хв., в/в; Þ Норепінефрин: 2мкг/хв. - початкова доза може збільшуватися за показами; 0,1 мкг/кг/хв. (для дітей); Þ Епінефрин: 1 мкг/хв. - початкова доза, менший α- та більший b- адреноміметичний ефект, більш ефективно сприяє зменшенню брадикардії і відновленню провідності серця; 0,1 мкг/кг/хв. (для дітей); Примітка: з катехоламінів перевага надається Норепінефрину.   ü Стани, що супроводжуються синдромом малого серцевого викиду, резистентні до терапії інотропними і іншими фармакологічними засобами: Þ при аритмії призначається Лідокаїн у дозі 1-1,5 мг/кг маси тіла; Þ призначення тимчасового трансторакального або трансвенозного водія серцевого ритму у разі вкрай тяжких порушень провідності серця, синдрому малого викиду, резистентних до терапії, що проводиться. Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання): ü глинa білa; ü крохмaль; ü Цитрат магнію* 5-10 % розчин; ü Сульфат магнію 10 % розчин.
Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося Санація шлунку. ü показана тільки при стабільній гемодинаміці пацієнта. У разі порушення свідомості (сопор, кома – здійснюється попередня інтубація трахеї). Призначення блювотних засобів (сироп іпекакуани – протипоказані. ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією; ü обсяг рідини для разового введення не повинен перевищувати 75 % від вікового обсягу шлунка потерпілого; ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л; ü для промивання шлунка використовують гіперосмолярний (5 %) розчин NaCL; ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або сполучення): Þ глинa білa; Þ крохмaль; Þ вугілля aктивоване у дозі 1 г/кг. Найбільш ефективно до 2-х годин з моменту отруєння Þ сорбіт у дозі 1г/кг маси тіла. Сприяє поновленню перистальтики кишечника, володіє опслаблюючим ефектом. Добре поєднується з активованим вугіллям. Þ слизові відвари - рисовий, вівсяний (до 200 мл); Þ молоко; Þ яєчні білки (12 білків на 1 л молока); Þ Цитрат магнію* 5-10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 20-50 мл; · у віці 6-12 років - 100-150 мл; · середня добова доза для дітей - 200-300 мл. Þ Сульфат магнію 10 % розчин (p/os, кожних 4-6 годин, до одержання ефекту) у дозі: · у віці 2-5 років - 2-5 г; · у віці 6-12 років - 5-10 г; · середня добова доза для дітей - 10-30 г. ü Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водяним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту шпиталізації пацієнта. Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору): ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти; ü вугілля активоване в дозі: · для дорослих: половинні доза від початкового введення через 6-8 год., поєднується з сорбітом також у половинній дозі; · для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.; · для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год.. ü інші ентеросорбенти.
Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло Консервативні методи детоксикації: ü Ентеральне водне навантаження: Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл\кг у годину, протягом перших 6 годин лікування, Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально. Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі: · дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.   Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл\кг у годину при положенні Тренделенбурга. При відсутності ефекту – препарати інотропної дії. при інфузії – небезпека перевантаження серця на тлі синдрому малого серцевого викиду. Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ салуретики (фуросемід). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: ► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); ► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os; · дітям: ► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os; ► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os; ► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os; ► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання. Консервативні методи детоксикації: ü Парентеральне водне навантаження: Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії –15 - 20 мл\кг у годину при положенні Тренделенбурга. Контролювати ЦВТ. При відсутності ефекту – препарати інотропної дії. при інфузії – небезпека перевантаження серця на тлі синдрому малого серцевого викиду. Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально. ü Стимуляція діурезу: Þ осмотичні діуретики краще не застосовувати Екстракорпоральні методи детоксикації: ü рання гемосорбція; ü гемодіаліз (ефективність висока для речовин мало пов'язаних з білками й малим обсягом розподілу: атенолол, надолол, прокталол й ін.). Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут: ü Донатори SH-груп: Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os; Þ Ацетилцистеїн 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі: · 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години; · 1.4 мл/кг 10 % розчин; · 0.7 мл/кг 20 % розчин; · доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів. ü Стимуляція реакцій глюкуронізації: Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми; Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб); Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину. ü Гепатопротектори: Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі: · дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.); · дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl. Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові; ü Стимуляція жовчеутворення й жовчевиділення. Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути: ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.

Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ МОЗ України

20.10.2010 №897


Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 619 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)