|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ПРОТОКОЛ №37. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ МЕТАЛАМИ (МКХ 10: Т56, Т57)
| Розділ терапії
| Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
| | Легка
| Середня
| Важка
| | Антидотна терапія
| Для парентерального й внутрішнього застосування:
ü Пеніциламін, уводити усередину після промивання шлунка; поєднувати із введенням Піридоксину гідрохлориду (1; 2,5; 5 % розчин):
Þ добова доза для дорослих усередину 15-40 мг/кг на доб. в 4-6 прийомів;
Þ добова доза для дітей у віці до 5 років - 300 мг;
Þ добова доза для дітей у віці 5-10 років - 600 мг;
Þ добова доза для дітей у віці старше 10 років - 840 мг (в 2-4 прийому, усередину, протягом 5-6 днів).
ü Кислота едетова (Дінатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти)* (при отруєнні свинцем) - протипоказаний при ГНН (гостра ниркова недостатність), ураженні печінки:
Þ усередину по 0.5 г 4 рази на день;
Þ в/в, крап. в ізотонічних розчинах глюкози або NaCl у дозі 15-25 мг/кг в 3 прийоми;
Þ 1500 мг/м2, в/в, повільно, безупинно протягом доби (максимальна добова доза 2000 мг), курсом до 5 днів.
ü Унітіол (Дімавал, DPMS)* - в/в, в/м, п/ш, інгаляційно в дозі:
Þ 0.3 мл/кг;
Þ 0.05 г на 10 кг маси тіла;
Þ для промивання шлунка 15 мл на 1 склянку води (0.3 % розчин).
ü Тіосульфат натрію у дозі:
Þ немовлята - 10.0 (для промивання шлунка - 16.6 мл 30 % розчину Тіосульфату натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5, p/os);
Þ молодший вік - 20.0 (для промивання шлунка - 16.6 мл 30 % розчину Тіосульфату натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5, p/os);
Þ шкільний вік - 50.0 (для промивання шлунка - 16.6 мл 30 % розчину Тіосульфату натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5, p/os);
Þ 25 мг/кг, в/в, крап.
Þ 30 % розчин, в/в;
Þ 5-10 % розчин усередину після промивання шлунка по 1 ложці 3 рази на день усередину;
Þ 0.5 % розчин для промивання шлунка, кишечнику.
ü магнію оксид:
Þ для промивання шлунка й наступної дачі усередину у вигляді 0.2-0.5 % розчину (2-5 г/л води) по 1 ложці з інтервалом в 15 хв.;
ü Дімеркапрол (при отруєнні свинцем, ртуттю) у дозі:
Þ 2.5-4 мг/кг, в/м, кожних 4-6 годин, курсом 1-2 доби;
Þ 75 мг/м2, в/м, кожні 4 години, до досягнення сумарної денної дози 450 мг/м2 (для дітей).
ü DMPS (при отруєнні свинцем, ртуттю) у дозі 5 мг/кг на доб., в/в, крапельно, 3 рази на день, курсом 2 дні.
ü Дефероксамін (при отруєнні залізом) у дозі:
Þ 50 мг/кг (не більше 2 г), в/м, щогодини;
Þ 15 мг/кг у годину, але не більше 80-90 мг/кг у перші 8 ч., протягом 1-х доби; в/в, крапельно;
Þ 15 мг/кг/год., в/в, крапельно, до досягнення максимальної добової дози 6 г (незалежно від маси тіла пацієнта);
Þ 6-8 м, p/os.
ü Натрію-кальцію едетат (Тетацин кальцію) (СаNa2ЕДТА 0.5 % розчин) у дозі 1000-1500 мг на 1 м² поверхні тіла, в/в, крапельно.
Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання):
ü вугілля активоване у дозі 1 г/кг;
ü танін* (0.1-0.2 % розчин);
ü при отруєнні солями барію:
Þ натрію сульфат у дозі 5-7 г;
Þ магнію сульфат у дозі 10-15 г.
ü при отруєнні нітратом срібла - нaтрія хлорид у дозі 10-20 г;
ü при отруєнні ртуттю, миш'яком:
Þ Пеніциламін, уводити усередину після промивання шлунка; поєднувати із введенням Піридоксину гідрохлориду (1; 2,5; 5 % розчин):
· добова доза для дорослих усередину 15-40 мг/кг на доб. в 4-6 прийомів;
· добова доза для дітей у віці до 5 років - 300 мг;
· добова доза для дітей у віці 5-10 років - 600 мг;
· добова доза для дітей у віці старше 10 років - 840 мг (в 2-4 прийому, усередину, протягом 5-6 днів).
Þ Унітіол (Дімавал, DPMS)* у дозі 0.2-0.3 г;
Þ Тіосульфат натрію в дозі 0.5 - 2 г у вигляді 10 % розчину.
ü при отруєнні залізом - Цефуроксамін* у дозі 3-5 г;
ü при отруєнні солями магнію - кальцію хлорид у дозі 3-5 г;
ü при отруєнні металами й рідкоземельні елементами - Натрію-кальцію едетат (Тетацин кальцію) в дозі 0.5-1 г;
ü при отруєнні рaдіоaктивними речовинами, цинком, свинцем:
Þ меркaміну гідрохлорид*;
Þ меркaміну aскорбінaт*;
Þ Пентaцин* у дозі 0.1-0.2 г на рік життя.
Примітка: вугілля активоване не сорбує малі іони (літій й ін.), метали (залізо, свинець).
Для обробки шкіри в місцях опіків:
ü при опіках миш'як-утримуючими отрутами - 10 % розчин тіосульфату натрію;
ü при опіках органічними сполуками алюмінію (триетилалюміній, діетилалюміній гідрат):
Þ 5 % розчин Унітіолу (Дімавал, DPMS)*;
Þ 30 % Унітіолова мазь*.
ü при опіках окисом селену - компреси (промивання) з 20 % розчином цукру.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося
| Санація шлунку.
ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки);
ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
ü для промивання шлунка використовують:
Þ Унітіол (Дімавал, DPMS)* (15 мл на 1 склянку води);
Þ 0.5 % розчин Тіосульфату натрію;
Þ 0.2-0.5 % розчин магнію оксиду;
Þ суміш активованого вугілля з водою;
Þ при відсутності антидотів - збиті яєчні білки (4-12 білків на 1 л води);
Þ при отруєнні барієм (солями барію) - 1-2 % розчин сірчанокислого натрію й магнію.
Þ при отруєнні ртуттю (ртуть-утримуючими речовинами) - вугілля активоване, 2 % розчин тіосульфату нaтрія.
Þ при отруєнні свинцем (свинець-утримуючими речовинами) - вугілля активоване, молоко, білкова вода.
Þ при отруєнні фосфором (фосфор-вміщуючими речовинами) - 0.1-0.2 % розчин сірчанокислої міді, 0.2 % розчин пермaнгaнaту калію, вугілля активоване, 2 % розчин двовуглекислої соди.
Þ при отруєнні цинком (цинк-утримуючими речовинами) - вугілля активоване, 3 % розчин двовуглекислої соди.
Þ при отруєнні сріблом (солі срібла) - 2 % розчин хлориду натрію, молоко, білкова вода.
ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
Þ 0.2-0.5 % розчин магнію оксиду по 1 ложці кожні 15 хв.;
Þ Тіосульфат натрію в дозі (16.6 мл 30 % розчину Тіосульфату натрію на 100 мл питної води, або розвести антидот з водою в співвідношенні 1:5, p/os):
· немовлята - 10.0;
· молодший вік - 20.0;
· шкільний вік - 50.0.
Þ ентеросорбенти (вугілля активоване й ін.).
Примітка:
a) виявлення крові в промивних водах не є протипоказанням до проведення промивання шлунка;
b) застосування проносних засобів протипоказано при прийомі усередину отрут припікальної дії.
Повторні санації кишечнику0.5 % розчином Тіосульфату натрію.
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору):
ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти;
ü вугілля активоване в дозі:
· для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.;
· для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;
· для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год..
ü інші ентеросорбенти.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло
| Консервативні методи детоксикації:
ü Ентеральне водне навантаження:
Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі:
· дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ салуретики (фуросемід).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим:
► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os;
► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові;
Þ салуретики (фуросемід).
Екстракорпоральні методи детоксикації:
ü перитонеальний діаліз;
ü гемодіаліз.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
· доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів.
Þ Ацетилцистеїн в/в, у дозі:
· 150 мг/кг протягом 15 хв.. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год.; потім 100 мг/кг протягом 16 год.;
· доза навантаження 140 мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год.
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
· дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
20.10.2010 №897
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 602 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |
|
