|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
ПРОТОКОЛ №38. ІНТЕНСИВНА ТЕРАПІЯ ГОСТРИХ ОТРУЄНЬ ПЕСТИЦИДАМИ (ФОСФОРОРГАНІЧНИМИ СПОЛУКАМИ) (МКХ 10: Т60)
| Розділ терапії
| Компонент терапії / ступінь важкості отруєння
| | Легка
| Середня
| Важка
| | Антидотна терапія
| Для парентерального застосування:
ü Атропіну сульфат 0.1 % розчин, застосовується протягом часу, необхідного для повної елімінації ФОС (2-4 доби) в наступних дозах та режимах введення:
| | Þ 1 доба -2 разові (2 мл 0,1 % розчину) дози болюсно, п/ш або в/м;
Þ 2-3 доба – болюсно, разова доза, п/ш або в/м.
| Þ 1 доба -2 разові (2 мл 0,1 % розчину) дози болюсно; потім кожні 15-20 хв. протягом декількох годин, п/ш або в/м;
Þ 2-3 доба – болюсно, кожні 3-4 год., разова доза, п/ш або в/м.
| Þ 4-6 разових доз в/в відразу, а далі кожні 5-8 хв. двократні дози в/м або п/ш до появи ознак переатропінізації (розширення зіниць, сухість та почервоніння шкіри, пригнічення секреції слини, тахікардія) протягом 3-4 діб.
| | Þ в умовах проведення хірургічних методів детоксикації дози антидота збільшити на 25-30 %;
Þ доза насичення - в/в болюсно по 0.01-0.05 мг/кг (0,01-0,05 мл/кг або 0,7-3,5 мл/70 кг) через кожні 5-15 хв. до появи ознак легкої атропінізації (зниження гіперсалівації, бронхореї, сухість шкіри);
Þ підтримуюча доза - потім, в/в, крап., 0.02-0.08 мг/кг у годину (підтримуючі дози атропіну протягом 1 - 3 днів залежно від важкості отруєння з наступним переходом на в/м введення);
Þ застосування атропіну показане після промивання шлунка.
ü Верапаміл 0.25 % розчин у дозі 0.1-0.2 мг/кг, в/в.
Примітка: При отруєннях фосфорорганічними сполуками не застосовувати антагоністи кальцію дигідропіридинового ряду!
ü Реактиватори холінестерази (тільки протягом першої доби) на вибір:
Þ Тримедоксиму бромід (Діпіроксим)*:
| | · 1 мл 15 % розчину, в/м.
| · 1 мл 15 % розчину, в/м, кожні 1-2 год до припинення міофібриляцій.
| · 1 мл 15 % розчину, в/в, кожні 1-2 год до відновлення самостійного дихання і свідомості та усунення м’язової слабкості (але не більше 4-7 разових доз на курс).
| | Þ в умовах проведення хірургічних методів детоксикації дози антидота збільшити на 25-30 %;
Þ 15 % розчин Тримедоксиму бромід (Діпіроксим)* (1-3 мг/кг, в/в, в/м, повторно через 1-2 годину за показаннями - до припинення фасцикуляцій);
Þ 10 % розчин діетиксиму* (1-3 мл п/ш, в/г; повторно - 2-3 рази з інтервалом в 3-4 годину);.
Þ 40 % розчин ізонітрозину* (10-20 мг/кг, в/м, повторно - через 30-40 хв. за показаннями - до припинення фасцикуляцій);
Þ Пралідоксим*:
· 25 мг/кг, повторно через 1 годину при збереженні фасцикуляцій, м'язової гіпотонії в/в, повільно;
· 1-2 м, в/в, протягом 30 хв. Надалі - підтримуюча доза 500 мг/год..
| | ü Діазепам 0.5 % розчин, в/в, в/м (або табл. p/os) у наступних дозах та режимах введення:
| | Þ не застосовується.
| Þ 1-2 таблетки по 0,005 г, всередину, якщо міофібриляції не вдається усунути за допомогою холінолітика з реактиватором ХЕ.
| Þ одно-(1 мл) чи дворазова (2 мл) доза 0,5 % розчину в ампулах по 2 мл, в/в, повільно на 40 % розчині глюкози.
| | Þ 0.12-0.8 мг/кг на доб., в/в, в 2-4 введення;
Þ 0.3-0.5 мг/кг у хв., в/в;
Þ не більше 10 мг, в/в, болюсно.
| | ü Дифенгідрамін (для посилення антидотних властивостей, лікування і профілактики ускладнень з боку серцево-судинної системи) у наступних дозах та режимах введення:
| | Þ 1 таблетка по 0,03 г.
| Þ 1 мл 1 % розчину, в/м (1-2 рази на добу) дорослим та дітям старше 12 років.
| Þ 5-10 мл 1 % розчину у 75-100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в/в, крапельно, дорослим та дітям старше 12 років.
| | ü Для інактивації отрути в шлунку (варіанти вибору та/або поєднання):
Þ розчин пермaнгaнaту калію (1:2000);
Þ міді сульфат у дозі 0.1-0.2 г.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка не всмокталося
| Санація шлунку.
ü попереднє спорожнювання шлунка перед санацією;
ü обсяг рідини для разового введення повинен відповідати віку потерпілого (див. додатки);
ü сумарний обсяг рідини для промивання шлунка повинен відповідати розрахунку 0.5-1.0 л на рік життя, але не більше 8-10 л;
ü для промивання шлунка використовують:
Þ кип'ячену воду із суспензією активованого вугілля (30-40 г/л);
Þ 0.1-0.2 % розчин Танін*у;
Þ 2 % розчин NaHCO3.;
Þ 2 % розчин двовуглекислої соди;
Þ розчин пермaнгaнaту калію (1:2000).
ü після промивання, у шлунок необхідно ввести (варіанти вибору та/або поєднання):
Þ міді сульфат у дозі 0.1-0.2 г;
Þ крохмаль;
Þ вугілля активоване у дозі 1 г/кг.
Þ слизові відвари - рисовий, вівсяний (до 200 мл);
Þ молоко;
Þ яєчні білки (12 білків на 1 л молока);
Повторні санації кишечнику гіперосмолярним водним розчином через кожні 8 годин, протягом першої доби від моменту госпіталізації пацієнта.
Проносні:
ü сульфат магнію (1 г/кг в? склянки води);
ü вазелінове масло усередину (3-4 мл/кг);
ü сифонні клізми.
Гастроінтестінальний лаваж повторно на всіх стадіях отруєння.
Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання (варіанти вибору):
ü Гідрогель метилкремнієвої кислоти;
ü вугілля активоване в дозі:
· для дорослих: по 50-100 г кожні 4-6 год.;
· для дітей до 1 року: 1 г/кг, кожні 4-6 год.;
· для дітей 1-12 років: 25 г, болюсно, кожні 4-6 год..
ü інші ентеросорбенти.
| | Заходи щодо видалення отрути, яка всмокталася у кров’яне русло
| Консервативні методи детоксикації:
ü Ентеральне водне навантаження:
Þ ентеральне зондове водне навантаження, зі швидкістю введення 10-15 мл/кг за годину, протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначається індивідуально;
Þ стимуляція діурезу салуретиками у вікових дозах.
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (табл.), p/os, у дозі:
· дорослим - по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,1 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) в дозі по 1 капс., 2-3 рази на доб., p/os;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 10-15 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ салуретики (фуросемід).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим:
► по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
► по 0.75 г, 3 рази на доб., p/os;
· дітям:
► у віці 6-11 років - по 0.25 г 2 рази на день, p/os;
► у віці 12-14 років - по 0.25 г 3 рази на день, p/os;
► старше 14 років - по 0.5 г 3 рази на день, p/os;
► 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Антраль, таблетки, вкриті оболонкою, по 0,2 г, протягом усього гострого періоду захворювання.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Консервативні методи детоксикації:
ü Парентеральне водне навантаження:
Þ парентеральне водне навантаження зі швидкістю інфузії 15-20 мл/кг за годину протягом перших 6 годин лікування, на тлі форсування діурезу;
Þ після перших 6 годин лікування, обсяг водного навантаження й швидкість введення розчинів визначають індивідуально.
ü Стимуляція діурезу:
Þ осмотичні діуретики (сечовина, манітол) - використовувати тільки під контролем рівню осмолярності плазми крові;
Þ салуретики (фуросемід).
Екстракорпоральні методи детоксикації:
ü гемосорбція (необхідна визначення в крові ФОС, метаболітів ФОС, активності ХЭ):
Þ на максимально ранніх етапах, у тому числі при транспортуванні в ЛПЗ в умовах гемосорбційно-токсикологічної бригади СМП;
Þ на шпитальному етапі (усунення метаболітів);
ü гемодіаліз;
ü перитонеальний діаліз;
ü часткове замінне переливання крові;
ü УФО крові (2-3 стадія).
Стимуляція процесів біотрансформації й виведення отрут:
ü Донатори SH-груп:
Þ Кислота тіоктова у дозі 10-30 мг/кг на доб., в/в, p/os;
Þ Ацетилцистеїн p/os, 5-10 % розчин, табл., порош., у дозі:
· 140 мг/кг, p/os, 1 доза. Потім по 50-70 мг/кг на 5 % розчині глюкози, кожні 4 години (але не більше 1330 мг за 72 год., у дорослих);
· 1.4 мл/кг 10 % розчин;
· 0.7 мл/кг 20 % розчин;
· доза підтримки - 0.7 мл/кг 6 разів на доб. протягом 4-5 днів.
Þ Ацетилцистеїн в/в, у дозі:
· 150 мг/кг протягом 15 хв.. Потім інфузія у дозі 50 мг/кг протягом 4 год.; потім 100 мг/кг протягом 16 год.;
· доза навантаження 140 мг/кг протягом 1 год. Потім 12 доз по 70 мг/кг кожні 4 год.
ü Стимуляція реакцій глюкуронізації:
Þ Фенобарбітал у дозі 3-5 мг/кг на доб., в 3 прийоми;
Þ Фенітоїн у дозі від 2 мг/кг на доб. (у тому числі як протисудомний засіб);
Þ Рифампіцин у дозі до 10 мг/кг, в 3 прийоми, усередину.
ü Гепатопротектори:
Þ Аргініну глутамат (4 % розчин, табл.) у дозі:
· дорослим: по 50 мл 2 рази на доб., в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl (максимальна доза - 4-6 г на доб.);
· дітям: 10-15 мл 4 % розчину, 2 рази на день, в/в, крап. на 150-250 мл 0.9 % розчині NaCl.
Þ Фосфоліпіди (доцільно застосовувати в соматогенній стадії отруєння та на етапах реабілітації) 10 % розчин у дозі 1-10 мл (залежно від віку), в/в, на аутокрові;
ü Стимуляція жовчеутворення й жовчовиділення.
Запобігання гастро-інтестіно-гепатичній рециркуляції отрути:
ü Ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.
| Примітка: * - фармакологічний засіб, застосування якого може бути рекомендовано за умов його реєстрації в Україні.
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ МОЗ України
20.10.2010 №897
Дата добавления: 2015-02-05 | Просмотры: 695 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 |
|
