АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гостра серцева недостатність

Гостра лівошлуночкова недостатність характеризується розвитком серцевої астми і набряком легень. Причиною розвитку гострої лівошлу-ночкової недостатності є різні ураження серцево-судинної системи, за на­явності яких переважно страждають ліві відділи серця. Це мітральні й аор­тальні вади серця, інфаркт міокарда, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба.

Серцева астма - це синдром різкого ослаблення лівого шлуночка, що супроводиться нападом задишки, яка переходить у ядуху. В основі патоге­незу лежить застій крові в малому колі кровообігу, зумовлений гострою лівошлуночковою недостатністю, внаслідок чого порушується газообмін у легенях, підвищується вміст вуглекислого газу і знижується рівень кис­ню в артеріальній крові.

У разі серцевої астми виникає напад ядухи (частіше вночі). Хворі відчу­вають страх смерті. Провісником ядухи може бути раптовий стійкий ка­шель. Сильна задишка переважно з утрудненим вдихом змушує хворого сидіти в ліжку, опустивши ноги. Вираз обличчя наляканий, очі виражають страх і неспокій. Шкіра та слизові оболонки бліді, з'являється і наростає ціаноз. Виражена пітливість. Наступ ядухи супроводиться кашлем з виді­ленням незначної кількості мокротиння з домішками крові. У хворого час­тий, нерідко аритмічний пульс, перкуторні межі серця розширені переваж-

но вліво, тони серця глухі. АТ на початку наступу може бути підвищеним або нормальним. Іноді виникає колапс. Під час вислуховування легень відзначають наростання негучних дрібно- і середньопухирчастих хрипів, що характеризує застійні явища в легенях.

Набряк легень - це накопичення серозної рідини (транссудату) як в інтерстиціальній тканині легень, так і в альвеолах. Найхарактернішою клінічною ознакою набряку легень є тяжкий наступ ядухи, що загрожує життю хворого. Частіше під час сну у хворого раптово виникають вира­жена задишка і сухий кашель. Відзначається відчуття нестачі повітря. Хво­рий збуджений, задихається. Здебільшого задишка має інспіраторний ха­рактер, але може бути змішаною. Шкіра обличчя, шиї, грудної клітки вкри­вається краплями поту, поступово наростає ціаноз. Стан хворого прогресивно погіршується, виникає клекотливе, шумне дихання, під час кашлю виділяється багато пінистого мокротиння, іноді рожевого кольору.

Під час аускультації над усією поверхнею легень вислуховують бага­то вологих хрипів (дрібно-, середньо- і крупнопухирчастих). На тлі шумно­го дихання відзначають слабкість тонів серця. Характер пульсу залежить від рівня АТ і ступеня порушення скоротливої функції серця. Пульс слабо­го наповнення, нерідко аритмічний.

У разі виникнення гострої лівошлуночкової недостатності невідкладна допомога спрямована на розвантаження малого кола кровообігу, зниження підвищеного гідростатичного тиску в його судинах, поліпшення скоротли­вої здатності серцевого м'яза, насичення крові киснем.

Хворому необхідний цілковитий спокій. Треба підняти головний кінець ліжка, створивши опору для рук і спини, забезпечити надходження у при­міщення чистого свіжого повітря, організувати інгаляцію зволоженого кис­ню. У разі набряку легень і подачі кисню через носовий катетер як зволо­жувач використовують 70- 95% етиловий спирт. Якщо кисень подають че­рез маску кисневого інгалятора, як піногасник застосовують 20 % етиловий спирт. Крім того, медична сестра повинна дати хворому нітрогліцерин (одну таблетку або одну краплю 1 % спиртового розчину під язик). Нітрогліце­рин зменшує тиск у легеневій артерії і поліпшує роботу серця. За відсут­ності колапсу необхідно провести кровопускання.

До ступнів прикладають грілку, до гомілок - гірчичники. На стегна накладають джгути.

Наркотичні аналгетики зменшують венозний приток крові до серця і перерозподіляють кров з малого кола кровообігу у велике, поліпшують периферичну гемодинаміку, зменшують задишку. Підшкірно вводять по 1 мл 2 % розчину промедолу, парентерально - по 1-2 мл 0,005% розчину фента-нілу і 2-4 мл 0,25% розчину дроперидолу. Наркотичні аналгетики вводять разом із димедролом. Для розвантаження малого кола кровообігу й актив­ної дегідратації рекомендується внутрішньовенне введення лазиксу (40-120 мг), а також гангліоблокатора пентаміну (0,5-1 мл 5% розчину) у 10 мл

■257

ізотонічного розчину натрію хлориду. Під час введення цих препаратів медична сестра повинна постійно контролювати рівень АТ.

Для зняття набряку легень призначають глюкокортикоїдні гормони.

Усунувши набряк легень, напад серцевої астми, хворого транспорту­ють у кардіологічний стаціонар. Під час евакуації він перебуває у напівси-дячому положенні під постійним наглядом медичного працівника.

Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1273 | Нарушение авторских прав