Міокардит Абрамова-Фідлера
Міокардит Абрамова-Фідлера (синоніми: ізольований міокардит, ідіо- патичний міокардит) - одна з найтяжчих форм неспецифічного інфекційно- :;: або токсико-алергічного міокардиту. Деякі зарубіжні автори
зіставляють міокардит Абрамова - Фідлера із застійною кардіоміопатією. Висувалосьприпущення про вірусну природу захворювання. Часто спостерігається зв"язок виникнення цієї форми міокардиту з перенесеною незадовго до його початку вірусною чи бактеріальною інфекцією, загостренням хронічного тонзиліту, а також із введенням вакцин, сироваток, прийманням лікарських засобів, особливо антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. Все це впливає на імунний статус організму з наступним включенням автоімунного механізм) ушкодження серця. Про це свідчить схожість морфоло-
гічної картини при міокардиті Абрамова-Фідлера і міокардиті, що супроводжує системний червоний вовчак, сироваткову хворобу.
Клініка міокардиту Абрамова-Фідлера складається з усіх основних симптомів міокардиту: біль у ділянці серця, кардіомегалія, глухість тонів серця, часто ритм галопу, систолічний, іноді діастолічний шуми над верхівкою, порушення ритму і провідності, серцева недостатність. Наведені симптоми відрізняються стійкістю і тяжкістю. Так, больовий синдром у ділянці серця деколи носить характер нападів стенокардії, можливий розвиток інфаркту міокарда (наприклад, при васкулярній формі, яка характеризується тромбоваскулітами). Значного ступеня досягає кардіомегалія (ліва межа доходить до лівої передньої або навіть середньої пахвової лінії). Вона пов'язана як з дилатацією серця, так і з його гіпертрофією. Тони серця стають настільки глухими, що ледве прослуховуються. Як прояв значного порушення скоротливої функції міокарда, характерна поява ритму галопу, частіше протодіастолічного, прогностично більш тяжкого. Над верхівкою вислуховується систолічний шум м'язового походження, іноді також діастолічний шум за рахунок значної дилатації лівого шлуночка (відносний стеноз лівого передсердно -шлуночкового отвору). З-поміж порушень ритму часто спостерігаються тяжкі аритмії (пароксизмальна тахікардія, миготлива аритмія) аж до розвитку фібриляції шлуночків, тяжких порушень провідності (синоаурикулярна, атріовентрикулярна блокади і навіть повна атріовентрикулярна блокада).
Відзначаються гостра лівошлуночкова недостатність з нападами кар-діальної астми, правошлуночкова і тотальна хронічна недостатність кровообігу II Б і III стадії.
Розвиток серцевої недостатності тяжкого ступеня пов'язаний з поширеними ураженнями міокарда запальним процесом і утворенням великих рубців, характерних для міокардитичного і постінфарктного кардіосклерозу.
Серцева недостатність часто рефрактерна до серцевих глікозидів і сечогінних препаратів.
Крім того, для деяких форм міокардиту Абрамова-Фідлера характерне виникнення тромбоемболічних ускладнень у судинах великого і малого кіл кровообігу, що пов'язано з утворенням у порожнинах серця пристінкових тромбів і наступним їх відривом.
Виділяють декілька варіантів клінічного перебігу міокардиту Абрамо-ва - Фідлера. За М.І.Теодорі, це асистолічний варіант, який перебігає з вираженою серцевою недостатністю, тромбоемболічний, аритмічний і псев-докоронарний.
Лабораторні показники можуть бути без відхилень від норми, хоча трапляються випадки нейтрофільного лейкоцитозу із зсувом лейкоцитарної формули вліво, збільшенням ШОЕ, появи у сироватці крові підвищеної кількості глікопротеїдів, диспротеїнемії. Характерними є також підвищення титру антитіл до міокарда, зниження вольтажу, депресія інтервалу 5-Т, згладженість та інверсія зубця Т.
Діагностичні критерії міокардиту запропоновані Нью-Йоркською аси-_ацією кардіологів:
- перенесена інфекція, підтверджена клінічними та лабораторними дос лідженнями (виділення збудника, вакцинація тощо);
- ослаблений І тон серця;
- синусова тахікардія або брадикардія;
- порушення ритму і провідності (ритм галопу, блокади);
- кардіомегалія (ехокардіоскопічно);
- застійна серцева недостатність;
- патологічні зміни на ЕКГ: порушення ритму і провідності, зміщення сегмента 8Т, інверсія зубця Т;
- підвищення активності кардіоспецифічних ферментів. ПРОГНОЗ
Прогноз у більшості випадків сприятливий.
УСКЛАДНЕННЯ
Міокардіосклероз, порушення ритму і провідності, ураження клапанного апарату, тромбоемболічний синдром.
ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО
Проводять ґрунтуючись на клінічних і лабораторних даних. Формулюють наявні і потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарських призначень і виконують необхідні втручання.
Дата добавления: 2014-06-28 | Просмотры: 1147 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 |
|